Справа № 119/7410/13-ц
2/119/2726/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2013 року м.Феодосія.
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді: - ОСОБА_1
при секретарі: - ОСОБА_2,
за участю представника позивача: - ОСОБА_3,
відповідача: - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, кореспондента газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, Редакції газети „Комсомольська правда в Україні” про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов’язання опублікувати спростування інформації, зобов’язання принести вибачення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом до суду до ОСОБА_4, кореспондента газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, Редакції газети „Комсомольська правда в Україні” про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов’язання опублікувати спростування інформації, зобов’язання принести вибачення. Вимоги обгрунтовані тим, що 06.09.2013 року на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, було опубліковано російською мовою повідомлення під назвою „ОСОБА_7, протаранившего „скорую” в Феодосии, признали подозреваемым”. В рамках цього повідомлення із заголовком „Но такой же статус может получить и выживший в аварии водитель медбригады” автор його, ОСОБА_6, опублікував інтерв’ю адвоката ОСОБА_4, що захищає інтереси водія „швидкої допомоги” ОСОБА_8, наступного змісту: „Для нас главным страхом сейчас остается возможность того, что подозреваемым станет и водитель «скорой» ОСОБА_9, - рассказал «Комсомольской правде в Украине» адвокат ОСОБА_4. – Такое возможно, ведь мы не знаем результаты экспертизы, нам их еще не показывали. Кстати, даже если дело все же дойдет до суда, то ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу». У зв’язку з тим, що дане інтерв’ю відповідача було розміщено в Інтернеті, вказане вище висловлювання адвоката ОСОБА_4 стало надбанням широкого кола осіб. За думкою позивача, відповідач розповсюдив відомості, що не відповідають дійсності, та порочать честь і гідність як громадянина, що значно знизило в очах громадськості престиж позивача та ділову репутацію як співробітника Служби Безпеки України. Розповсюджуючи інформацію про те, що позивач співробітник внутрішньої безпеки СБУ та «…связей у него полно.», а також, що позивач: «Сейчас занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу», відповідач не лише дискредитував позивача як співробітника СБУ, але й фактично звинуватив у скоєнні злочину, передбаченого ст.386 КК України. Зміст порушених відповідачем прав міститься у ст.ст.297,299 ЦК України. Ті обставини, що вигадки відповідача не відповідають дійсності, підтверджуються тим, що відсутні факти притягнення позивача до будь-якого виду відповідальності з цього приводу. Відповідач своїми вигадками формує у посадових осіб та громадян уявлення про позивача як аморальну людину, співробітника правоохоронного органу з негативним іміджем, який використовує своє службове положення не для захисту інтересів держави та окремих громадян, а для свого захисту в процесі досудового розслідування. Відповідач обмовив позивача, розповсюдив недостовірну інформацію, зазіхнув на честь та гідність позивача як громадянина, порушив його особисті немайнові права, гарантовані діючим цивільним законодавством. Позивач за життя жодного разу не притягувався до будь-якого виду відповідальності, не зловживав своїм службовим положенням, не займався корупцією та лобіюванням чиїх-небудь інтересів, в тому числі своїх. В період досудового розслідування, яке триває з 09.03.2012 року, тобто більше п’яти місяців, жодного факту, аналогічного викладеному в інтерв’ю відповідачем, не було. У зв’язку з тим, що розповсюджені відомості не відповідають дійсності, порочать чесне ім'я і ділову репутацію позивача, він постійно відчуває емоційну напругу, яка викликана незаслуженою зневагою, думками про те, що хто-небудь з колег, а також керівників служби, друзів або знайомих повірить в цей наклеп, не захоче або не зможе об'єктивно розібратися в ситуації. Позивач є людиною публічною, державним службовцем, офіцером, тому поширені відповідачем відомості вимагають від нього додаткових зусиль для реабілітації свого імені серед колег, керівництва органів СБУ та інших осіб, яким сталі відомі поширені відповідачем вигадки. Він ніколи не здійснював аморальних вчинків, протиправних дій, відомий у своїх колах як чесна і принципова людина. До теперішнього часу немає вироку суду, що набрав чинності, та яким він був би визнаний винним в скоєнні якого-небудь злочину, у тому числі і за фактом ДТП, за яким йому вручено повідомлення про підозру. Відповідачі кореспондент газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, та Редакція газети „Комсомольська правда в Україні”, опублікувавши неперевірену та таку, що не відповідає дійсності, інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, своїми діями порушили ст.5 Закону України „Про інформацію”, оскільки одним з основних принципів інформаційних відносин є об’єктивність та достовірність інформації. Відповідач ОСОБА_4, своїми вигадками, а редакція газети "Комсомольська правда в Україні", не перевіривши достовірність інформації, яка поширювалася на офіційному сайті газети, сформували у громадян уявлення про нього, як аморальну людину з негативним іміджем, яка використовує своє положення не для виконання своїх службових обов'язків, та здатного удатися до залякувань для досягнення якихось цілей, що порушує законодавство і скоїла злочин. В результаті порушення відповідачами особистих прав позивача, постраждало його чесне ім'я, знижений його громадський імідж, ділова репутація людини, офіцера, співробітника СБУ. Частина 6 ст.277 ЦК України надає йому право на спростування недостовірної інформації в тому ж засобі масової інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від провини особи, що її, що розповсюдила, і таким же способом, яким вона була поширена. Вважає, що відповідачами була розповсюджена недостовірна правова інформація, тому що вона містить юридичні факти, та не є оціночними судженнями відповідача ОСОБА_4 або корреспондента ОСОБА_6 Висловлювання відповідача ОСОБА_4 не є оціночним судженням ще й тому що, не містить в собі критики та оцінки дій позивача, що вбачається з мовностилістичних засобів, що були застосовані ОСОБА_4 під час надання інтерв’ю кореспонденту газети ОСОБА_6. Висловлювання ОСОБА_4 не містять в собі припущень, а саме твердження, зокрема про те що «…Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу…». Стверджуючи про це, ОСОБА_4 фактично констатує та описує реальні та конкретні дії позивача, та навіть не намагається припустити, що він буде намагатися зробити такі дії. Згідно з діючим кримінальним законодавством України дії, що були направлені на залякування свідків по кримінальному провадженню (примушування свідків до відмови від давання показань, до давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози насильством, пікуп свідків) підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст.386 КК України. При цьому такий злочин вважається закінченим з того часу, коли висловлена погроза з метою спонукання до давання завідомо неправдивих показань. Для складу цього злочину не має значення вдалося чи ні схилити особу до давання неправдивих показань або відмови від них. Також вважає, що насамперед розповсюдження відповідачами такої інформації було зроблено з метою сформувати у суддівського корпусу м.Севастополя негативну думку про позивача. Вказана обставина підтверджується тим, що 06.09.2013 року Ленінський районний суд м.Севастополя розглядав клопотання слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_11 про застосування (обрання) відносно позивача запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Фактично опублікована стаття є свідомим намаганням відповідачів втрутитися в здійснення правосуддя та процесс досудового розслідування кримінального провадження відносно позивача. Вони намагалися сформувати як у суддівського корпусу м.Севастополя, так і громадян України, думку про те, що позивач є закоренілим злочинцем, який безкарно порушував та буде продовжувати порушувати закони України, вчиняв та буде вчиняти злочини, уникаючи незаконним шляхом відповідальності.
Позовні вимоги були уточнені, заявою від 06.11.2013 року позивач просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, що була розповсюджена 06 вересня 2013 року на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, такого змісту: „… ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу…”. Зобов’язати кореспондента газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, та редакцію газети „Комсомольська правда в Україні” протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати спростування вказаної інформації, як такої, що не відповідає дійсності, у той же спосіб, що була розміщена недостовірна інформація, тобто на сайті http://crimea.kp.ua у вигляді окремої статті (публікації). Зобов’язати ОСОБА_4 принести ОСОБА_5 публічні вибачення за розповсюдження недостовірної інформації шляхом опублікування протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua спростування у тій же формі, що була розміщена недостовірна інформація.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав, що зазначені в позові. Пояснив, що відповідач ОСОБА_4 за освітою є юристом та працює адвокатом, тобто є особою, що добре знає та розуміє закони України. Фактично дії адвоката ОСОБА_4 є грубим порушенням положень ст.20 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також Правил адвокатської етики, затверджених 17.11.2012 року. Так, відповідач ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_6 ісказив надану ним інформацію, не спростував цю недостовірну інформацію, не звернувся з цього приводу із відповідною заявою до кореспондента або редакції газети „Комсомольська правда в Україні”. Також показання свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні не є належним доказом в обгрунтування заперечень відповідача, вона лише повідомила свою суб’єктивну оцінку того, що вона бачила. При цьому свідок пояснила, що не чула слів позивача. Відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу, що свідчив би про достовірність розповсюджених відомостей про позивача.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 28.11.2013 року позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що не заперечує, що давав інтерв’ю кореспонденту газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6. Не заперечує, що саме це він відповідав. Шукав на сайті публікацію, не знайшов, не впевнений, що вона була, була саме в цей день. Вважає, що не можна з цієї думки виділяти конкретні слова, досліджувати необхідно всю фразу цілком. Це є його судженням, думкою, а не твердженням, це є припущенням. В інтерв’ю викладена його думка, яка не містить недостовірної інформації, також він її не розповсюджував. Під час проведення слідчого експерименту він наблюдав, як ОСОБА_5 підходив до ОСОБА_13, ставив запитання, надавав вказівку. ОСОБА_8, Бєрбєров також це підтвердили. Також важливо, що в публікації зазначено „намагається тиснути”.
В судовому засіданні 23.12.2013 року відповідач ОСОБА_4 також пояснив, що визнає факт надання інтерв’ю ОСОБА_6, не впевнений, що саме такого змісту його надавав. Неможливо розглядати висловлювання без змісту подальшого тексту. Це є його судженням. Необхідно враховувати застосовані стилістичні засоби, зі словом „намагається ” виходить зовсім інший зміст. „Намагається тиснути” не свідчить про злочин. Про дату та місце обрання запобіжного заходу у відношенні позивача не знав, не згодний з тим, що здійснював тиск на громадскість, це громадскість тисне на нього, позивач тисне на нього, відволікає від роботи. В газету з приводу спростування не звертався, спростування інформації не є його обов’язком. Крім того, вважає, що у разі задоволення позову, виконання рішення є неможливим. Свідок ОСОБА_12 дійсно повідомляла його про факт тиску на ОСОБА_13 з боку позивача, з відповідною заявою не звертався, оскільки дійшов до висновку, що не зможе довести склад злочину.
Відповідачі - кореспондент газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, та представник Редакції газети „Комсомольська правда в Україні” в судове засідання не з’явилися, сповіщені належно, заперечень з приводу позовних вимог суду не представили.
Суд ухвалює рішення відповідно до норм ст.169 ЦПК України.
В силу положень ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, показання свідка ОСОБА_12, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.09.2013 року на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, було опубліковано російською мовою повідомлення під назвою „ОСОБА_7, протаранившего „скорую” в Феодосии, признали подозреваемым”. В рамках цього повідомлення із заголовком „Но такой же статус может получить и выживший в аварии водитель медбригады” автор його, ОСОБА_6, опублікував інтерв’ю адвоката ОСОБА_4, що захищає інтереси водія „швидкої допомоги” ОСОБА_8, наступного змісту: „-Для нас главным страхом сейчас остается возможность того, что подозреваемым станет и водитель «скорой» ОСОБА_9, - рассказал «Комсомольской правде в Украине» адвокат ОСОБА_4. – Такое возможно, ведь мы не знаем результаты экспертизы, нам их еще не показывали. Кстати, даже если дело все же дойдет до суда, то ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу». У зв’язку з тим, що дане інтерв’ю відповідача було розміщено в Інтернеті, вказане вище висловлювання адвоката ОСОБА_4 стало надбанням необмеженого кола осіб.
Представником позивача суду представлений Висновок експерта Севастопольської торгово-промислової палати № ИС -71 від 02.12.2013 року, який підтверджує факт розміщення 06.09.2013 року текстових та фотоматеріалів, що містять інформацію про ДТП за участю ОСОБА_5, в мережі Інтернет на сторінці: http://crimea.kp.ua/daily/060913/412310/print. Текстовий матеріал наступного змісту: „Комсомольська правда в Україні”. Кирилл КОЗЛОВ — 06.09.2013. ОСОБА_7, протаранившего "скорую" в Феодосии, признали подозреваемым. «Скорая» от удара «Фольксвагена», за рулем которого был ОСОБА_10, перевернулась. А два медика, что были в салоне «скорой» – погибли. Но такой же статус может получить и выживший в аварии водитель медбригады. На днях закончился ряд экспертиз по делу резонансного ДТП в Феодосии, во время которого сотрудник СБУ влетел в "скорую", из-за чего погибло два медика. Сейчас специалисты признали, что ОСОБА_7 действительно превысил скорость, и на основании этого ему было сообщено о подозрении в совершении преступления по статье "нарушение правил безопасности дорожного движения". Напомним, 9 марта на одном из перекрестков города "Фольксваген", за рулем которого находился сотрудник СБУ, на полном ходу протаранил автомобиль "скорой", в котором находились пять человек. В результате ДТП врач и фельдшер скончались. В начале августа прошел первый следственный эксперимент по делу, но адвокат водителя "скорой" объявил о том, что он не соответствовал нормам закона.
- Повторного следственного эксперимента пока не было, - сообщила "Комсомольской правде в Украине" пресс-секретарь военной прокуратуры ВМСУ ОСОБА_14. – Сейчас суд решает, какую меру пресечения избрать сотруднику СБУ, а мы продолжаем расследование.
Несмотря на такую долгожданную новость для родственников погибших, адвокат выжившего в ДТП водителя "скорой" ОСОБА_9, утверждает, что ход расследования может повернуться совсем в другую сторону.
- Для нас главным страхом сейчас остается возможность того, что подозреваемым станет и водитель "скорой" ОСОБА_9, - рассказал "Комсомольской правде в Украине" адвокат ОСОБА_4. – Такое возможно, ведь мы не знаем результаты экспертизы, нам их еще не показывали. Кстати, даже если дело все же дойдет до суда, то ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу. Если суд признает ОСОБА_10 винновым, ему грозит до десяти лет тюрьмы”.
Згідно відповіді ПрАТ „Комсомольська правда - Україна” від 12.12.2013 року вих.№ 519 суд повідомлено, що дійсно на web-сторінці http://crimea.kp.ua газети „Комсомольська правда в Україні” 06.09.2013 року була розміщена стаття під назвою: „ОСОБА_7, протаранившего „скорую” в Феодосии, признали подозреваемым?”. Власником сайту (web-сторінки) є ПрАТ „Комсомольська правда - Україна”, автором статті є ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що була присутньою під час проведення слідчого експерименту. ЇЇ батьком є ОСОБА_8 Їм заборонили приймати участь у слідчому експерименті, але вони спостерігали з боку за його проведенням, ходили по бордюрах за 3-4 метри. Вона бачила, що біля ОСОБА_5 стоїть свідок ОСОБА_13, вони розмовляли. Слів ОСОБА_5 вона не чула, але чула слова ОСОБА_13: „Хрестики, нолики, ні, я цього робити не буду”. Коли „швидка” підійшла ближче, ОСОБА_13 повідомив, що це не та „швидка” та не ці проблескові маячки. Вважає, що такі дії свідка ОСОБА_13 є наслідком тиску з боку ОСОБА_5, вважає дії ОСОБА_5 злочином. З приводу побаченого повідомила адвоката ОСОБА_4, з заявою до правоохоронних органів не зверталася.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до норм ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Статтею 276 ЦК України визначено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Згідно з нормою ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Статтею 5 Закону України „Право на інформацію” визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ст.2 цього ж Закону основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно положень ст. 28 Закону України „Право на інформацію” інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Суд, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, свідка ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, дослідивши в судовому засіданні надану представником позивача web-сторінку газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, дійшов до висновку, що на зазначеній web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua 06.09.2013 року було поширено негативну інформацію про позивача, виходячи із якої необмежене коло осіб прийшли до висновку про незаконність дій позивача ОСОБА_5 При цьому, така інформація була розповсюджена відповідачами ОСОБА_4, кореспондентом газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, Редакцією газети „Комсомольська правда в Україні”.
Позивачем не заявлено позовних вимог до власника сайту - ПрАТ „Комсомольська правда - Україна” (а.с.112).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідачі не довели достовірності поширеної про позивача інформації, хоча, згідно із ст. 277 ЦК України саме відповідач повинен довести, що поширена ним інформація відповідає дійсності. В той же час, позивач довів факт поширення про нього недостовірної інформації.
Суду не представлено належних та допустимих доказів достовірності інформації такого змісту: „… ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу…”. Згідно норм Кримінального кодексу України, дії, що направлені на залякування свідків по кримінальному провадженню підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст.386 КК України. Відповідного вироку у відношенні позивача, який набрав законної сили, суду не представлено.
Доводи стосовно здійснення позивачем впливу на свідків також були предметом розгляду Ленінського районного суду міста Севастополя 06.09.2013 року та Апеляційного суду міста Севастополя 16.09.2013 року (а.с.29-35) під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно позивача. Відповідні докази суду не надані.
Суд не приймає у якості доказу показання свідка ОСОБА_12, яка не чула слів позивача, не є обізнаною щодо обставин справи, повідомила суду інформацію, яка по суті є припущенням, її суб’єктивним сприйняттям побаченого, та не підтверджується іншими належними та допустимими доказами у справі.
Фотозображення, надані відповідачем ОСОБА_4 (а.с.60), також не містять інформації про обставини, які мають значення для справи, не є доказом достовірності інформації щодо залякування позивачем свідків по кримінальному провадженню.
Також суд дійшов до висновку, що за повним змістом інтерв’ю відповідача ОСОБА_4 від 06.09.2013 року, наданого кореспонденту газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, та розміщеного 06.09.2013 року на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, за використаними мовностилістичними засобами, інформація не може бути розцінена як судження, суб’єктивна думка, а по суті є твердженням, повідомленням громадськості про хід досудового розслідування кримінального провадження, та може бути перевіреною на предмет відповідності дійсності.
З огляду на норми Закону України «Про інформацію», опублікована інформація за змістом є правовою інформацією, інформацією про конкретну фізичну особу, є масовою, містить фактичні дані, повідомлення стосовно досудового розслідування конкретного кримінального правопорушення, розміщена поряд з інтерв’ю прес-секретаря військової прокуратури ВМСУ ОСОБА_14, не є критикою або оцінкою дій позивача, містить недостовірні відомості, а тому не може бути розцінена як оціночне судження.
Крім того, характер розповсюдженої інформації, використаний заголовок, використане фотозображення, свідчить про те, що вона розрахована на привернення уваги широкого кола осіб.
Відповідачами не доведено протилежного.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Згідно ч.ч.3,4 ст.26 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію. Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.
Статтею 3 цього Закону визначено, що забороняється використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.
Статтею 41 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” також визначені підстави відповідальності. Редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.
Відповідно до ч.ч.3, 4 цієї статті до відповідальності за зловживання свободою діяльності
друкованих засобів масової інформації нарівні з авторами інформаційних матеріалів, що порушують цей Закон, притягаються журналіст редакції, її редактор (головний редактор) або інші особи, з дозволу яких ці матеріали було поширено.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови № 1 від 27 лютого 2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб — підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позивач є співробітником Служби безпеки України - державного правоохоронного органу
спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Враховуючи зміст Ухвали Ленінського районного суду міста Севастополя від 06.09.2013 року та Ухвали Апеляційного суду міста Севастополя від 16.09.2013 року (а.с.29-35) позивач є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, не пов’язаного з виконанням обов’язків та функцій, передбачених Законом України „Про Службу безпеки України”. При цьому розповсюджена недостовірна інформація у відношенні позивача містить інформацією про місце роботи позивача, та виходячи зі змісту якої, необмежене коло осіб прийшли до висновку про незаконність дій позивача ОСОБА_5, як співробітника Служби безпеки України.
Відповідно до положень ст.19 Закону України „Про Службу безпеки України” до критеріїв професійної придатності складу кадрів Служби безпеки України віднесені в тому числі й ділові та моральні якості особи.
Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позову, у зв’язку з чим задоволенню підлягають вимоги про визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, що була розповсюджена 06 вересня 2013 року на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, такого змісту: „… ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу…”.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Враховуючи зазначене, також є правові підстави для задоволення вимог про зобов’язання кореспондента газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, та редакції газети „Комсомольська правда в Україні” протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати спростування вказаної інформації, як такої, що не відповідає дійсності, у той же спосіб, що була розміщена недостовірна інформація, тобто на сайті http://crimea.kp.ua у вигляді окремої статті (публікації); зобов’язання ОСОБА_4 принести ОСОБА_5 публічні вибачення за розповсюдження недостовірної інформації шляхом опублікування протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua спростування у тій же формі, що була розміщена недостовірна інформація.
Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд враховує спосіб, у який була поширена недостовірна інформація, враховує позовні вимоги, положення ст.ст.275,277 ЦК України.
Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,294 ЦПК України, ст.ст.269-277 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, що була розповсюджена 06 вересня 2013 року на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua, такого змісту: „… ОСОБА_10, скорее всего, получит минимальный срок, ведь он сотрудник внутренней безопасности СБУ, и связей у него полно. Сейчас он занимается тем, что пытается запугивать свидетелей по делу…”.
Зобов’язати кореспондента газети „Комсомольська правда в Україні” ОСОБА_6, та редакцію газети „Комсомольська правда в Україні” протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати спростування вказаної інформації, як такої, що не відповідає дійсності, у той же спосіб, що була розміщена недостовірна інформація, тобто на сайті http://crimea.kp.ua у вигляді окремої статті (публікації).
Зобов’язати ОСОБА_4 принести ОСОБА_5 публічні вибачення за розповсюдження недостовірної інформації шляхом опублікування протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили на web-сторінці газети „Комсомольська правда в Україні” на сайті http://crimea.kp.ua спростування у тій же формі, що була розміщена недостовірна інформація.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом: Суддя –
Секретар -