ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 червня 2006 року                                                                                м.Київ                                                             

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

         суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

         при секретарі: Мельник І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у  м. Чернівці  на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2005 року та  рішення господарського суду  Чернівецької області від 01 листопада 2004 року, у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у  м. Чернівці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення .-

ВСТАНОВИЛА:

                   Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у  м. Чернівці    про визнання недійсним  податкового  повідомлення-рішення НОМЕР_1, посилаючись на те, що згідно договору НОМЕР_2  ДП «Чернівціводоканал» забезпечує належне їй кафе - «ІНФОРМАЦІЯ_1» питною водою з комунального водопроводу виключно для задоволення санітарно-гігієнічних потреб відвідувачів кафе, за що позивач сплачує надані послуги у водопостачанні та водовідведенні, а згідно п.16  Порядку справляння збору не справляється збір за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2005 року, позов задоволено частково.

В касаційній скарзі  відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права,   просить скасувати оскаржувані судові рішення  та винести постанову, якою  відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового  повідомлення - рішення НОМЕР_1  про визначення суми податкового зобов'язання став акт планової документальної перевірки дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, в якому зазначено, зокрема, що  позивачу за період починаючи з 2-го кварталу 2001 року по 2004 рік  нараховано збір за використання водних ресурсів в розмірі 21,06грн.

За результатами  акту перевірки НОМЕР_3  відповідачем прийнято податкове  повідомлення - рішення від 14.05. 2004 р.,  яким  визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем:  плата за спеціальне користування водними  ресерсами: основний  платіж - 21,06 грн., штрафні санкції  - 4080 грн.

Судом встановлено, що відповідач документально не підтвердив, яким шляхом і на підставі яких документів ним при перевірці була  розрахована кількість спожитої позивачем води і на підставі яких документів самостійно визначено збір на спеціальне використання водних ресурсів у  сумі 21,06грн.

За таких обставин суди попередніх інстанцій  дійшли  вірного висновку, що так як  сума збору на спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 21,06грн. не зафіксована і не підтверджена відповідачем, тому  до позивача   безпідставно застосовано штрафні санкції в розмірі  2040,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що хоча позивачу і не видавався дозвіл на спеціальне водокористування, однак  дана обставина не звільняє від обов'язку здійснювати розрахунок та надавати звітність по збору на спеціальне використання водних ресурсів, тому відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні  санкції по 170 грн. за кожне неподання розрахунку збару за 12 звітних періодів, що складає суму 2040 грн., та в цій частині в позові відмовлено.  В цій частині судові рішення позивачем в касаційному порядку не оскаржувалися.

Відповідно до  ч.2 ст.220 КАСУ суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно вимог  ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень  правильно дано правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  м. Чернівці  слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у м. Чернівці залишити без задоволення, а рішення господарського суду  Чернівецької області від 01 листопада 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2005 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді