копія
Справа № 2 - 20
2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2008 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі:
головуючої Шемети Т. М.
при секретарі Коломієць В.О.
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, та, змінивши в судовому засіданні заявлені нею позовні вимоги, посилається на те, що вона і відповідачка є рідними сестрами. Їхні батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали в м. Хмільнику, по АДРЕСА_1. За життя вони розлучилися та розподілили між собою належний їм будинок: 46/100 батькові та 54/100 матері. За життя батьки казали, що батькова половина відійде ОСОБА_4, а материна - ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько помер, при житті він написав заповіт на відповідачку - ОСОБА_4, і вона прийняла спадщину після його смерті та стала власником 46/100 вищезгаданого будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла їхня мати - ОСОБА_6. З 2000 року та до смерті матері позивачка проживала разом з нею за адресою м. Хмільник, АДРЕСА_1, та похоронила її. Мати була похилого віку, їй було важко ходити, дуже боліли ноги, вона ходила на двох палицях, а в 2003 році в неї розвинувся віковий склероз, вона почала неадекватно сприймати дійсність. 10 лютого 2004 року та 20 лютого 2004 року, коли їй було особливо погано, покійну обстежував лікар-психіатр поліклінічного відділення ОСОБА_7 та встановив діагноз: атеросклеротична деменція (слабоумство) і призначив відповідне лікування. Коли мати померла, відповідачка не була на похороні. Оскільки вона постійно жила з матір»ю та похоронила її, після смерті матері продовжувала проживати в належній покійній частині будинку, вона вважала, що прийняла спадщину і не зверталася до нотаріальної контори. Пізніше їй стало відомо, що 25 травня 2004 року мати склала заповіт, яким заповіла належну їй частину будинку відповідачці - ОСОБА_4, яка 15 березня 2007 року отримала в державній нотаріальній конторі м. Хмільника свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Але ж мати була психічно хворою, що підтвердила також посмертна судово-психіатрична експертиза, яка дала висновок, що покійна мати на час написання нею заповіту не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Таким чином, оскільки покійна мати при написанні заповіту була по суті недієздатною, позивачка просить на цій підставі визнати складений нею заповіт недійсним, визнати недійсним також і свідоцтво про право на спадщину, яке отримала відповідачка. Оскільки вона до дня смерті спадкодавця на момент смерті проживала разом з покійною, похоронила її та продовжувала проживати в належному покійній будинку, позивачка просить встановити факт прийняття нею спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно: на 27/100 частини будинку з по господарськими спорудами та на таку ж частку визнати право власності на спадкове майно за відповідачкою.
Відповідачка ОСОБА_4 заявлені вимоги не визнала частково та показала, що вона дійсно не була на похороні в матері, бо їй ніхто не повідомив, що вона померла, а сама вона з 1994 року проживала в Криму. В травні 2004 року вона приїхала в м. Хмільник, де пробула приблизно тиждень з дорогою. Оскільки позивачка - її сестра не хотіла, щоб вона зустрічалася з покійною матір'ю, вона зустрічалася з нею не вдома, а на вулиці, вони ходили гуляти разом. Мамі було важко ходити, вона ходила з двома палками, але свідомість в неї була ясною. Напередодні складення мамою заповіту вони зустрілися в місті, коли мама йшла в банк, вона почала жалітися їй, що ОСОБА_3 ображає її, забирає всі гроші. Відповідачка уважно вислухала матір, а потім та сказала, що хоче переписати хату на неї. Тоді вони домовилися, що наступного дня вона зустріне матір в 9 годин на вулиці, поможе їй перейти дорогу до нотаріуса. 25 травня 2005 року вона довела матір до нотаріальної контори, а сама пішла по справах, а потім повернулася і забрала її. Мати їй казала, що в неї був лікар, приписав щось і їй стало легше. Ніяких відхилень свідомості в неї на той час не було. Після смерті матері, коли вона приїхала в м. Хмільник, то запропонувала сестрі продати хату, але сестра сказала, що ОСОБА_7 задніми числами позаписував про деменцію і хату вона їй не віддасть. В усній з нею розмові лікар ОСОБА_7 теж підтвердив, що мама була нормальна. Те, що мама була дієздатною під час підписання заповіту, можуть підтвердити і свідки. В зв'язку з вищенаведеним відповідачка просить критично оцінити висновок судово-психіатричної експертизи та вважає, що немає підстав для визнання заповіту недійсним і просить відмовити в цій частині в задоволенні позову. Разом з тим, вона визнає, що позивачка на день смерті матері була на пенсії, тобто непрацездатною і тому має право на половину тієї частки, яка б належала їй при спадкуванні за законом, тобто на 13 %, про що і просить винести рішення суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
- Не заперечується сторонами по справі та доведено копією свідоцтва про смерть (а.с.10), копією свідоцтв про народження ( а.с. 9, 31), що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а позивачка ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4. є її дочками.
- сторонами по справі не заперечується та доведено довідкою голови вуличного комітету ( а.с. 20), що позивачка ОСОБА_3 з 2000 року по 2005 рік ( на час смерті матері) проживала разом з покійною, доглядала її та похоронила.
Довідкою-характеристикою ( а.с.45) доведено, що покійній ОСОБА_6належала на праві приватної власності частка будинку по АДРЕСА_1, розміром 54/100.
- копією заповіту ( а.с. 40), доведено, 25 травня 2004 року ОСОБА_6 заповіла все належне їй на день смерті майно своїй дочці ОСОБА_4, заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_8
- копією спадкової справи ( а.с. 37 - 43) доведено, що відповідачка ОСОБА_4. 13 березня 2006 року звернулася в Хмільницьку державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті матері та з проханням видати їй свідоцтво про право спадщини за заповітом. Листом від 24 жовтня 2006 року ( а.с. 41), отриманим адресатом 27 жовтня 2006 року (що підтверджується відповідною розпискою) доведено, що державний нотаріус повідомив позивачку ОСОБА_3 про те, що її покійна мати залишила заповіт на ім'я ОСОБА_4., однак вона має право на обов'язкову частку в спадковому майні та роз'яснила їй право звернутися до суду для продовження строку на прийняття спадщини.
15 березня 2007 року (а.с.43) ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 54/100 частини жилого будинку з господарчими будівлями, який розташований в м. Хмільнику Вінницької області, АДРЕСА_1.
- Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 16 листопада 2005 року, яке набрало законної сили 26 листопада 2006 року( а.с. 14), позивачці ОСОБА_3 було продовжено строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, до трьох місяців. При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_3прийняла спадщину після смерті матері шляхом фактичного користування та володіння, так як проживає у належному покійній матері будинку. А тому, відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, ця обставина не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, і позивачка, і відповідачка прийняли спадщину після смерті матері: позивачка ОСОБА_3 - шляхом фактичного користування спадковим майном, а відповідачка ОСОБА_4. - шляхом подачі заяви в нотаріальну контору (а.с.41). Тому в частині встановлення факту прийняття спадщини позивачкою позов підлягає задоволенню.
Оглянутою в судовому засіданні медичною карткою покійної ОСОБА_6. доведено, що її не раз оглядали лікарі: 10 лютого 2004 року: лікар-психіатр, 16.02. 2004р. : лікарем-невропатологом, 7.06.2004р. та 15.11 2004 р. - терапевтом, та існуючими записами доведено, що в усіх цих випадках в покійної було зафіксовано нестійкість емоцій, грубе орієнтування в часі, роздратованість, розлади пам'яті, склероз судин головного мозку, головний біль,шум в голові. Покази свідка ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 стосовно поведінки покійної повністю відповідають записам лікарів, а тому не викликають сумнівів. 20 грудня 2004 року покійній було встановлено діагноз: атеросклеротична деменція та описано її психічний стан, який виражався в неадекватній поведінці, криках, невиконання інструкцій, недоступності продуктивному контакту, дезорієнтації в часі, місці, зниження пам'яті, тощо. Письмовими поясненнями експерта ОСОБА_12 (а.с.105), даними ним на письмові запитання, доведено, що при деменції зміни, які відбуваються в хворого, є незворотними. Таким чином, суд вважає такими, що не відповідають дійсності покази свідка ОСОБА_13, який вказав, що за рік чи 6 місяців був у покійної і вона була адекватною, покази свідка ОСОБА_14 в частині, що він, бачачи її за 2004-2005 роки приблизно 2-3 рази та побачивши її за 2-3 місяці до смерті, не помітив будь-яких розладів психіки, свідка ОСОБА_15 в частині, що в липні-серпні 2005 року він її бачив на вулиці і ніяких розладів психіки він не помітив, оскільки в вказаний період покійній вже було офіційно встановлено діагноз:деменція. Критично суд оцінює і покази свідка ОСОБА_16, оскільки його покази протирічать записам медичної документації, враховуючи також те, що свідок бачив покійну лише один раз - влітку 2004 року, що також є підставою вважати покази свідка необ'єктивними.
- Актом посмертної судово-психіатричної експертизи від 31 березня 2008 року (а.с. 73 - 74) доведено, що покійна ОСОБА_6 на час підписання нею заповіту 25 травня 2004 року страждала на хронічне душевне захворювання у вигляді атеросклеротичної деменції та не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд, оцінюючи покази свідка ОСОБА_8, вважає їх такими, що відповідають дійсності, однак не спростовують висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, оскільки, як вказувала відповідачка ОСОБА_3, на той час покійна мати приймала ліки і її стан поліпшився, а тому нотаріус, вчиняючи нотаріальну дію та не будучи психіатром, могла не помітити розладів психіки заповідача ОСОБА_6
Такими чином, суд приходить до висновку, що актом судово-психіатричної посмертної експертизи, записами в амбулаторній картці, показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 доведено, що на момент написання покійною заповіту на користь ОСОБА_3, вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Отже, відповідно до ст. 225 ЦК України, складений нею 25 травня 2004 року заповіт слід визнати недійсним. На підставі вищевикладеного, відповідачка ОСОБА_3 не мала право на спадкування за правочином, який визнано недійсним, а тому і отримане нею 15 березня 2007 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 54/100 частини жилого будинку з господарчими будівлями, який розташований в м. Хмільнику Вінницької області, АДРЕСА_1, слід визнати частково недійсним, враховуючи те, що вона має право на спадкове майно за законом.
Враховуючи те, що обидві дочки покійної прийняли спадщину, спадкове майно слід розподілити між ними порівну в ідеальних частках та визнати за ними право власності за кожною на 27/100 спадкового майна, задовольнивши позов і в цій частині.
Квитанціями (а.с. 47 - 48) доведено, що позивачка при зверненні до суду понесла судові витрати в розмірі 230 грн. 34 коп., та , враховуючи задоволення позову, 50 % цих витрат слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.
Керуючись ст. ст. 30, 224, 1233 - 1236, 1247, 1248, 1255, 1257 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України ,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_3прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її матері -ОСОБА_6.
Визнати заповітОСОБА_6, посвідчений 25 травня 2004 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області на користь ОСОБА_4, - недійсним.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видне 15 березня 2007 року державним нотаріусом Хмільницької міської державної нотаріальної контори відповідачці ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадщину, що складається із 27/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м. Хмільнику Вінницької області по АДРЕСА_1, який належав на праві приватної власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на спадщину, що складається із 27/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м. Хмільнику Вінницької області по АДРЕСА_1, який належав на праві приватної власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення рішення, якщо не подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, однак не подано апеляційну скаргу в 20-денний строк після подання заяви на апеляційне оскарження, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.
Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча : підпис
З оригіналом вірно:
Голова
Хмільницького міськрайонного суду П.П. Альчук
Ст. секретар Н.А. Фігурська
ДОВІДКА: Рішення набрало чинності 22 листопада 2008 року
Голова
Хмільницького міськрайонного суду П.П. Альчук
Ст. секретар Н.А. Фігурська