ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

  Головуючого:   судді  Харченка В.В.

  Суддів:                         Берднік І.С.

                                        Васильченко Н.В.

                                        Матолича С.В.

                                        Кравченко О.О.

при секретарі:                Мельник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за  касаційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського   суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2005 року у справі за позовом Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та приватного підприємства «Надія» про визнання угоди недійсною, -

                                              в с т а н о в и л а :

У  квітні 2005 року Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та приватного підприємства «Надія» про визнання угоди недійсною.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2005 року, залишеним без змін  постановою  Севастопольського апеляційного господарського   суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір укладається у письмовій формі і повинен мати істотні умови, передбачені статтею 180 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи,  договір купівлі-продажу пічного палива приватним підприємством „Надія" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 у письмовій форми не укладався. Накладна від 29.04.2004 року без номеру (а.с.8 ) не має відомостей про якість пічного палива, строк дії договору та інші істотні умови, тому фактично договір поставки (купівлі-продажу) пічного палива сторонами укладено не було.

Цей факт також підтверджується і тією обставиною, що сторони договір не виконували. У бухгалтерський та податковій звітності сторін відсутні відомості про сплату вартості та оприбуткування пічного палива, включення витрат у валові витрати та валові доходи, податку на додану вартість у податковий кредит та інші, що позивачем не оспорюється.

Разом з тим договір, який не було укладено, не може бути визнано недійсним, тому що такий договір не породжує у сторін ніяких прав та обов'язків і не порушує будь-чиїх прав.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 року № 509-ХП державні податкові служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином на органи державної податкової служби покладені функції щодо подачі у суди позовів про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами у разі порушення сторонами податкового законодавства. Однак, доказів, що відповідачами було порушено податкове законодавство і причинені збитки державі позивач суду не надав.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Із змісту статті 234 Цивільного Кодексу України вбачається, що фіктивна угода визнається недійсною унаслідок того, що вона не відповідає загальним підставам дійсності угоди, які вказані в частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутні документи, які б свідчили про укладення угоди та її фактичне виконання без відображення в бухгалтерській та податковій звітності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та  апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Оскільки судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, що наведені в касаційній скарзі.               

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без  задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського   суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2005 року - без  змін.

Ухвала  є остаточною  і  оскарженню  не  підлягає.

Судді: