УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/4381/13-ц Головуючий у 1-й інст. Літвин О.О.

Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1,

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від30 жовтня 2013 року,-

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його колишню дружину ОСОБА_2 такою, що втратила право користування належною йому на праві власності квартирою та зобов'язати останню знятися з реєстраційного обліку. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка не проживає у квартирі понад один рік, а отже на підставі ч.2 ст.405 ЦК України втратила право користування цим житлом як член сім'ї власника, проте знятись з реєстраційного обліку в добровільному порядку не бажає.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування житлом скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. На її думку, судом не враховано, що позивачем чинились їй перешкоди у користуванні квартирою шляхом зміни замків вхідних дверей. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, з якого часу необхідно обраховувати річний термін її відсутності у житлі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідачки знятися з реєстраційного обліку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що відповідач в квартирі не проживає, житловою площею не користується, проте продовжує перебувати на реєстраційному обліку за вищезазначеною адресою, чим порушує права позивача, як власника, в тому числі, можливості на свій розсуд вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права, узгоджуються з дослідженими судом доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦПК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що з 09.08.1997 року по 18.02.2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 19, 29). ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.3-5). В квартирі зареєстровані відповідач та донька сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6,9, 37).

З травня 2012 року ОСОБА_2 з донькою у спірній квартирі не проживає, особистих речей не зберігає. Даний факт підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, актами від 16.11.2012 року та 16.09.2013 року, змістом позовних заяв відповідача по інших справах (а.с. 12,13,15,16).

Зазначені обставини відповідач не заперечувала в суді апеляційної інстанції, пояснила, що вимушена була виїхати проживати до своїх батьків у зв'язку з неприязними стосунками, які склалися між нею та позивачем.

Доказів на підтвердження поважності причин відсутності понад встановлені законом строки, окрім, як з етичних міркувань, відповідачем суду не надано.

Доводи ОСОБА_2 про те, що позивач перешкоджав їй користуватись квартирою належними та допустимими доказами не доведено.

Наданий відповідачем акт ОСББ «Наш дім» від 22.06.2012 року про неможливість відчинити верхній замок дверей квартири не є належним доказом у розумінні положень гл. 5 ЦПК України про перешкоди у користуванні квартирою. Крім цього, з заявами до комунальних служб, міліції, суду щодо неправомірної поведінки позивача, усунення перешкод у користуванні житлом, вселення ОСОБА_2 не зверталась.

Посилання апелянта щодо неправильного обрахунку судом річного строку відсутності у квартирі є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 від вимог про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю відмовилась, судом у цій справі 08.11.2012 року провадження закрито, проте після цього будь-яких спроб вселитися у квартиру відповідач не здійснювала.

Позов про визнання неповнолітньої дитини сторін такою, що втратила право користування житлом позивачем не заявлявся, відповідач не заперечує право дочки на користування належним йому житлом, тому посилання апелянта на порушення прав дитини є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_2, перебуваючи на реєстраційному обліку в спірній квартирі, порушує право позивача, як власника, на свій розсуд вільно розпоряджатися своїм майном, суд, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідачки знятися з реєстраційного обліку.

Так, у відповідності до ст. 391 ЦК Ураїни власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів у суді може бути примусове виконання обов'язку в натурі, тобто адресована особі вимога вчинити певну дію або утриматися від неї.

Таким чином, вимога позивача, як власника спірної квартири права якого порушуються, зобов'язати відповідачку знятися з реєстраційного обліку, відповідає способу захисту цивільних прав, визначеному ст.ст. 16, 391 ЦК України.

Відтак, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Зобов'язати ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: