№ справа:106/6826/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Шилова Олена Миколаївна

№ провадження:11-кп/190/907/13Доповідач суду апеляційної інстанції:

_________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Дорошенко Т.І.,

Суддів -Чорнобука В.І., Опанасюка О.Д.,

при секретарі за участю прокурора обвинуваченого Павленко М.В., Бородіної І.Т., ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополь кримінальне провадження № 12013130080005674 за апеляційною скаргою прокурора Ваджипова Е.Р. на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Євпаторія, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, дітей не маючого, не працюючого, раніше судимого,

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі;

- на підставі ст. 75 КК України звільнено останнього від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки;

- відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції повідомляти їх про зміну місця проживання та роботи,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 23.08.2013 року близько 02-30 годині, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні комп'ютерного клубу «Смарт», розташованого в будинку №4 по пр. Перемоги в м. Євпаторія, таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «Нокіа 5530» вартістю 2000 грн., в якому знаходилась флеш-картка вартістю 100 грн., картка мобільного оператора зв'язку МТС вартістю 20 грн. з грошима на рахунку в сумі 15 грн. Тим самим спричинив власнику ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2 135 грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 місяців арешту. Свої доводи мотивує тим, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки не вірно застосовано КК України та призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Так, апелянт зазначає, що судом не врахований стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 під час вчинення правопорушення та те, що обвинувачений був раніше судимий за аналогічні умисні корисні кримінальні правопорушення проти власності. Окрім цього, суд не взяв до уваги, що майно було повернено потерпілій за результатами проведення досудового розслідування працівниками міліції.

Також апелянт звертає увагу на те, що досліджуючи дані про особу винного, суд має з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку як до так і після вчинення злочину у побуті, за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7, який просив відхилити апеляційну скаргу, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії, призначив обвинуваченому законне і обґрунтоване покарання.

Колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора щодо невірного застосування судом першої інстанції кримінального закону, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст.75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, а також якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, судом першої інстанції при призначенні покарання було враховано те, що ОСОБА_7 раніше судимий (на що є посилання в апеляційній скарзі), характеризується задовільно, врахована думка потерпілої про призначення покарання ОСОБА_7 не пов'язаного з позбавленням волі.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_7 карається позбавленням волі на строк не більше п'яти років, що дозволяє суду першої інстанції застосувати ст.75 КК України.

Що стосується доводів прокурора про повернення потерпілій матеріальної шкоди за результатами проведення досудового розслідування працівниками міліції, то вони не є обґрунтованими, оскільки в суді першої інстанції потерпіла пояснила, що матеріальна шкода їй відшкодована повністю та претензій до обвинуваченого немає (а.с.47), що не суперечить вимогам закону.

Також з матеріалів справи вбачається, що досліджуючи дані про особу винного, судом першої інстанції було з'ясовано вік, громадянство, освіта, місце роботи, сімейний стан, на що є посилання в апеляційній скарзі.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що правопорушення ОСОБА_7 було вчинене за обставиною, яка обтяжує покарання, у стані алкогольного сп'яніння. Проте, на думку колегії суддів, це не є підставою для призначення покарання, пов'язаного з позбавлення волі. Зазначене правопорушення не потягнуло тяжких наслідків, потерпіла претензій до обвинуваченого немає. Врахована думка потерпілої при призначенні покарання та призначене покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових злочинів.

Будь-яких істотних порушень кримінально-процесуального законодавства України, що ставлять під сумнів законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції не встановлено.

У зв'язку з вище викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання встановлених КК України, прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування з випробуванням, та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора щодо неможливості виправлення ОСОБА_7 від відбування покарання не є достатніми для визнання неправомірності застосування ст.ст.75, 76 КК України.

Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування вироку суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів

У Х ВА Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ваджипова Е.Р. залишити без задоволення.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо у судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, що тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

С У Д Д І:

Дорошенко Т.І. Чорнобук В.І. Опанасюк О.Д.