Головуючий суду 1 інстанції - Бугера О. В.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 437/988/13-ц

Провадження № 22ц/782/4645/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційні скарги ОСОБА_2, Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому після неодноразового уточнення позовних вимог просив суд визнати наказ ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» № 43/л без дати про його звільнення з посади заступника генерального директора з авіаційної безпеки за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України недійсним, поновити його на роботі на посаді заступника генерального директора з авіаційної безпеки ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» з 16 вересня 2009 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 157 839 грн. 12 коп. та 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 18 грудня 2006 року він працював на посаді заступника генерального директора з авіаційної безпеки ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ». Відповідно до наказу № 43/л від 16 серпня 2009 року він був звільнений з посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Зазначає, що вищевказаний наказ є незаконним, оскільки не містить в собі даних про те, які саме трудові обов'язки були ним порушені, коли мало місце грубе порушення трудових обов'язків та в чому конкретно виявилось порушення, що стало приводом для звільнення, яку завдано (або могло бути завдано) шкоду. Крім цього, позивач посилався на те, що у самому наказі не зазначена дата його складання, порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, а саме: йому не було запропоновано надати письмові пояснення щодо порушення ним трудових обов'язків. В порушення вимог Статуту його звільнення відбулося без погодження з Управлінням авіаційної безпеки Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.

Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд визнав наказ ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» № 43/л без дати про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника генерального директора з авіаційної безпеки за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України недійсним; поновив ОСОБА_2 на роботі на посаді заступника генерального директора з авіаційної безпеки ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» з 16 вересня 2009 року; стягнув з ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2009 року по 11 жовтня 2013 року з урахуванням Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» в розмірі 156 764 грн. 34 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» з рішенням суду не згодне, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 частково не згоден з рішенням суду, просить його змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення текст щодо встановлення наступних фактів: відсутність належного контролю за підпорядкованими структурами підприємства призвела до неотримання сертифікату САБ, допущена бездіяльність позивача у вигляді неналежного контролю за діями служб, що відповідають за авіаційну безпеку, яка призвела до несвоєчасного отримання підприємством сертифікату САБ і відносно зазначення у рішенні, що з урахуванням проаналізованого наказу про звільнення позивача встановлено, що ним допущене одноразове грубе порушення трудових обов'язків, Правил внутрішнього трудового розпорядку, що призвели до неотримання підприємством сертифікату САБ, та доповнити мотивувальну частину рішення текстом стосовно того, що у наказі про звільнення ОСОБА_2 за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вказано, що ним допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, Правил внутрішнього трудового розпорядку, що призвело до неотримання підприємством сертифікату САБ, але доказами по справі не підтверджується вчинення позивачем зазначеного порушення.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Згідно з п. 1 ч. 1 цієї статті трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків, зокрема, керівництвом підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками тощо.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 127/л від 18 грудня 2006 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду заступника генерального директора з авіаційної безпеки ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ». До його посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією, віднесено здійснення контролю, у тому числі за діяльністю служб, що забезпечують авіаційну безпеку.

З 22 липня 2009 року по 25 липня 2009 року робочою групою з фахівців Управління авіаційної безпеки Державної авіаційної адміністрації здійснювалась сертифікаційна перевірка служби авіаційної безпеки ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ».

Як вбачається з копії протоколу проведення ситуаційного експерименту по перевірці стану авіаційної безпеки в ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» від 23 липня 2009 року (Т. 1, а. с. 39-40), перший працівник СБУ через ділянку периметра огорожі проник у контрольовану зону аеропорту. Прямуючи територією підприємства, він без перешкод вийшов на перон, де знаходяться повітряні судна, та встановив під одним з літаків учбовий вибуховий пристрій. У подальшому об'єкт вільно пересувався територією аеропорту в районі перону до закінчення ситуаційного експерименту. Другий працівник СБУ прибув до аеропорту на приватному автотранспорті, маючи при собі багаж, в якому знаходився учбовий вибуховий пристрій. Пройшов до аеровокзалу, під виглядом пасажира рейсу «Луганськ-Москва» підійшов до пункту реєстрації та під час перебування у черзі залишив у залі очікування ручний багаж біля входу до пункту контролю, після чого відійшов від закладки на значну відстань та став спостерігати за поведінкою персоналу аеропорту. В ході спостереження працівником СБУ було зафіксовано наступне: о 12 год. 50 хв. пасажири зазначеного рейсу пройшли реєстрацію, після цього покинутий багаж неодноразово потрапляв у поле зору персоналу аеропорту та чергового співробітника лінійного відділу міліції, але вони проходили повз нього до тих пір поки працівником СБУ о 13 год. 15 хв. не було вказано на залишений багаж та знаходження у ньому учбового вибухового пристрою.

Актом робочої групи від 05 серпня 2009 року було зафіксовано, що служба авіаційної безпеки ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» не здатна забезпечити стандартизований рівень захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, що не дозволяє позитивно вирішити питання про видачу сертифікату САБ, у зв'язку з чим зазначене питання буде вирішено після усунення виявлених недоліків та отримання письмової відповіді про виконану роботу та здійснення інспекційної перевірки за необхідністю (Т. 1, а. с. 89-95).

З 10 серпня 2009 року на підставі розпорядження генерального директора ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» у працівників, відповідальних за авіаційну безпеку, відбирались пояснення.

З 03 серпня 2009 року по 01 вересня 2009 року ОСОБА_2 перебував у відпустці, а 03 вересня 2009 року працівниками ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» було зафіксовано відмову ОСОБА_2 від дачі пояснень по факту порушення посадових обов'язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку, які призвели до неотримання ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» сертифікату САБ, про що складено відповідний акт (Т. 1, а. с. 60).

Наказом від 16 вересня 2009 року ОСОБА_2 було звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з посади заступника генерального директора з авіаційної безпеки, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків (Т. 1, а. с. 51).

Новий сертифікат САБ отримано ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» 16 жовтня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд виходив з того, що фактично позивача було звільнено внаслідок допущеної бездіяльності у вигляді триваючого неналежного контролю за діями служб, що відповідають за авіаційну безпеку, яка призвела до неотримання відповідачем сертифікату САБ, тобто за порушення, яке мало триваючий, а не одноразовий характер, а тому дійшов висновку, що тривале невиконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків не дає підстав для його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. При цьому суд враховував і те, що при звільненні ОСОБА_2 відповідачем був порушений порядок застосування зазначеного дисциплінарного стягнення, оскільки акт від 03 вересня 2009 року, складений працівниками ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ», яким було зафіксовано відмову ОСОБА_2 від дачі пояснень по факту порушення посадових обов'язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку (Т. 1, а. с. 60), у судовому засіданні був спростований поясненнями свідків, а тому дійшов висновку, що надати таке пояснення ОСОБА_2 відповідачем взагалі не пропонувалось.

Доводи апелянта ОСОБА_2 стосовно того, що судом не було враховано, що в порушення Статуту ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» його звільнення не було погоджено відповідачем з Управлінням авіаційної безпеки Державної служби України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до відповіді Тимчасово виконуючого обов'язки голови Державіаадміністрації Овчиннікова О.В. № 1.18-9170 від 29 жовтня 2009 року (Т. 1, а. с. 65) погодження на посаду заступника генерального директора з авіаційної безпеки проводиться тільки при призначенні на цю посаду, а звільнення з даної посади відбувається відповідно до вимог КЗпП України.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що свої посадові обов'язки він не міг виконувати належним чином у зв'язку з неналежним фінансуванням та відсутністю передбаченої штатним розкладом кількості працівників, частково можуть бути прийняті до уваги, оскільки за відсутності фінансування і належної кількості працівників за штатним розкладом ОСОБА_2 до проведення перевірки мав можливість і повинен був розробити, узгодити та подати на затвердження керівнику підприємства організаційно-розпорядчі документи з питань авіаційної безпеки, але в порушення п. 2.17 Посадової інструкції та вимог чинної законодавчої бази з авіаційної безпеки документацію, що безпосередньо регламентує діяльність Служби авіаційної безпеки (положення, інструкції, технології, журнали, схеми) у відповідність не привів; не завів облікову документацію згідно пункту 7.1 Інструкції з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах (наказ Державіаслужби від 28 вересня 2004 року № 81) у пункті контролю на безпеку VIP зали; у порушення вимог п. 5.3.3.8 Правил з організації системи контролю доступу в авіаційних суб'єктах цивільної авіації не забезпечив зберігання ключів від вхідних та вихідних дверей пунктів контролю аеровокзалу, що виходять в зону обмеженого доступу аеропорту, виключно у Службі авіаційної безпеки аеропорту; не заборонив в'їзд власного транспорту в контрольну зону аеропорту; не забезпечив контроль за пасажирами з боку працівників Служби авіаційної безпеки після проходу контролю на безпеку; не проводив контроль на безпеку членів екіпажів ПС, пасажирів, їх ручної поклажі та багажу, бортприпасів, а також супроводження пасажирів та матеріальних цінностей при обслуговуванні рейсів після 17.00 (чергова зміна групи контролю на безпеку закінчує роботу о 17. 00 при офіційно встановленій цілодобовій роботі аеропорту); в порушення вимог п. 86 Закону України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації України», п. 5.3.3.1 Правил з організації системи контролю доступу в авіаційних суб'єктах цивільної авіації (наказ Мінтрансзв'язку України від 18 червня 2007 року № 509) пункт контролю на безпеку у міжнародному секторі використовується в якості службового КПП, при цьому допускається пропуск персоналу під час догляду пасажирів, що приводить до контакту між пасажирами та персоналом авіаційних суб'єктів, який не має відношення до обслуговування даного рейсу. З перелічених підстав судова колегія вважає, що суд в мотивувальній частині рішення дійшов правильного висновку щодо відсутності належного контролю з боку позивача за підпорядкованими структурами підприємства, що і з цих підстав призвело до неотримання відповідачем сертифікату САБ. Крім цього, під час проведення ситуаційного експерименту по перевірці стану авіаційної безпеки в ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» 23 липня 2009 року підпорядковані ОСОБА_2 працівники авіаційної безпеки аеропорту мали можливість і повинні були виявити у приміщенні аеропорту учбовий вибуховий пристрій і повідомити про це позивача ОСОБА_2 та відповідні служби для подальшого його вилучення, але на протязі 40 хвилин цього не зробили.

Доводи апелянта ОСОБА_2 стосовно того, що у рішенні суду не зазначено, що вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків ніякими доказами не підтверджується, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки саме з цих підстав, тобто у зв'язку з відсутністю таких доказів, суд і дійшов висновку про незаконність наказу про звільнення і поновив його на роботі.

Доводи апелянта ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» щодо звільнення позивача саме за неотримання ОСОБА_2 сертифікату САБ, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке має не триваючий, а разовий характер, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки отримання такого сертифікату пов'язане зі здатністю служби авіаційної безпеки аеропорту забезпечити стандартизований рівень захисту від актів незаконного втручання у діяльність цивільної авіації, яка залежить не тільки від здатності позивача відповідно реагувати на наявні недоліки у службовій діяльності і планувати заходи щодо їх усунення в процесі сертифікації, а і від інших факторів: відповідності організаційної структури та штатного розкладу САБ аеропорту існуючим вимогам, укомплектованості підготовленим та сертифікованим персоналом; наявності необхідної матеріально-технічної бази, спеціальних технічних засобів, обладнання та устаткування для забезпечення належного рівня захисту від актів незаконного втручання; рівня інформаційних зв'язків з силовими структурами, причетними до врегулювання можливих кризових ситуацій.

Зазначені доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги і тому, що у наказі про звільнення позивача з роботи (Т. 1, а. с. 51) не зазначено, яке саме і коли позивачем було здійснено одноразове грубе порушення трудових обов'язків та в чому воно полягає, не зазначені пункти Посадової інструкції, які при цьому були порушені.

З перелічених підстав судова колегія вважає, що висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційних скарг, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: