Головуючий у 1 інстанції Наумова О.С.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Космачевської Т.В
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
представника позивача Чумака С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з апеляційною скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на заочне рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
Заочним рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 вересня року Публічному акціонерному товариству Комерційному Банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 67-72).
В судовому засіданні апеляційного суд представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Чумак С.О., який діє від імені юридичної особи на підставі довіреності № 2831-О від 21 серпня 2013 року (а.с. 84), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що 26 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DOM7GR0000000006, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 82 400 грн., з яких 80 000 грн. - на капітальний ремонт шляхом видачі готівки через касу, 2 400 грн. - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 2,33% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 7,56% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 даного Договору, з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2013 року (а.с. 5-7).
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ОСОБА_2, які випливають з кредитного договору, між Банком, Позичальником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира загальною площею 47,10 кв.м., житлова площа 30,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № Б/Н від 29 вересня 1996 року (а.с. 10-12).
Заочним рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 16 листопада 2012 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 1996 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOM7GR0000000006 від 26 вересня 2008 року в розмірі 279 224,36 грн. шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки (а.с. 14-16).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надана вимога до відповідачів про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, до якого додано реєстр поштових відправлень - рекомендованих листів від 24 травня 2013 року, проте зазначений реєстр відправлень не є доказом отримання відповідачами вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення. Оскільки на час розгляду справи судом позивачем не виконані імперативно - диспозитивні приписи, встановлені частиною 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» щодо отримання відповідачами письмової вимоги іпотекодержателя про добровільне звільнення житлового приміщення, підстави для виселення відповідачів відсутні.
Зазначений висновок суду є законним та обгрунтованим.
Відповідно до частини 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 40 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Виходячи із аналізу наведених правових норм, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.
Банком надано суду письмову вимогу на ім'я відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 22 травня 2013 року (вих. № 30.1.0.0/2-NY9) про добровільне звільнення ними житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, протягом тридцяти днів з дня отримання цієї вимоги (а.с. 17).
Проте, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, доказів щодо отримання цієї вимоги відповідачами позивачем суду не надано.
Наданий позивачем Реєстр поштових відправлень - рекомендованих листів з повідомленням № 1853 від 24 травня 2013 року (а.с. 18-19), як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, підтверджує лише факт відправки рекомендованих листів відповідачам та не є доказом отримання ними письмової вимоги.
Згідно доданої позивачем до апеляційної скарги інформації з Сайту Укрпошти відправлення на ім'я відповідачів повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання (а.с. 54), тобто вони відповідачами не отримані.
Оскільки на час звернення позивача до суду та на час ухвалення оскаржуваного рішення відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених частиною 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та частиною 3 ст. 109 ЖК України, щодо процедури виселення відповідачів, то підстави для їх виселення відсутні і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За приписами частини 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» перебіг місячного строку для добровільного звільнення житлового приміщення починається саме з дня отримання такої вимоги мешканцями, а тому доводи апеляційної скарги позивача про те, що обов'язок надіслати письмову вимогу ним виконаний, що з виконанням цього обов'язку мешканці житлового приміщення, що є предметом іпотеки, підлягають виселенню, не ґрунтуються на законі.
Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» відхилити.
Заочне рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.В. Космачевська