Головуючий у 1-їй інстанції Андреєв В.В.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Супрун М.Ю.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про перерахунок щомісячних страхових виплат з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 10 грудня 2013 року про закриття провадження у справі, -
В С Т А Н О В И В:
09 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області (далі - Фонд) про перерахунок щомісячних страхових виплат.
Зазначав, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 05 листопада 2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року, задоволено його позов до державного підприємства «Дзержинськвугілля» щодо визначення базового середнього заробітку для розрахунку страхових виплат. Державне підприємство «Дзержинськвугілля» зобов'язано видати Фонду довідку про розмір відшкодування втраченого ОСОБА_2 заробітку на 01 квітня 2001 року, виходячи із заробітку 739 грн. з врахуванням втрати працездатності 60% та відкоригованого на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів в липні 1998 року та листопаді 1999 року.
Державним підприємством «Дзержинськвугілля» видана довідка від 03 вересня 2013 року за № 01-12829 з зазначенням суми втраченого ним заробітку на 01 квітня 2001 року - 653,59 грн. Проте Фондом у проведенні перерахунку страхових виплат йому відмовлено з посиланням на вимоги ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та запропоновано звернутися до суду.
Посилаючись на порушення відповідачем його права на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, просив:
- зобов'язати відповідача прийняти довідку ВП «Шахта «Північна» від 03 вересня 2013 року про розмір втраченого заробітку на дату передачі особової справи постраждалого на 01 квітня 2001 року та підписати акт прийому-передачі особової справи ОСОБА_2 від вересня 2013 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат з 01 квітня 2001 року по теперішній час, виходячи з базового середнього заробітку на 01 грудня 1997 року відповідно до рішенням суду від 05 листопада 2012 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплачених сум щомісячних страхових виплат за період з 01 квітня 2001 року по теперішній час з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (а.с. 1-2).
22 листопада 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги, про що подав письмову заяву, в якій просив:
- стягнути з відповідача на його користь недоплачені страхові платежі за період з 01 липня 2001 року по 01 листопада 2013 року в сумі 146 958,60 грн.;
- компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати страхових виплат в розмірі 59 826,38 грн.;
- з 01 листопада 2013 року встановити розмір щомісячних страхових виплат у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві з розрахунку 60% втрати професійної працездатності в розмірі 5 265,11 грн. (а.с. 38).
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 10 грудня 2013 року провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на вимоги п. 1 частини 1 ст. 205 ЦПК України та виходив з того, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань наділений контролюючими функціями та правом видання обов'язкових для страхувальників нормативно-правових актів, спори за його участі та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 79-80).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження у справі та направити справу для розгляду до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 81-82).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12 червня 2013 року (а.с. 29), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме, телефонограмою, яка зареєстрована в журналі № 1 телефонограм апеляційного суду 23 грудня 2013 року за № 3102 (а.с. 89).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 205 ЦПК України, з якої виходив суд закриваючи провадження у справі, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Адже ж з висновком суду про те, що спірні правовідносини підлягають розглядаються в порядку адміністративного судочинства і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, погодитися не можливо, до нього суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 та рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 листопада 2012 року, спір між ОСОБА_2 та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області виник стосовно розміру щомісячних страхових виплат, що компенсують відповідну частину втраченого позивачем заробітку у зв'язку із ушкодженням його здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Відповідно до ст. 173 КЗпП України відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно частини 1 ст. 9 Закону України від 14 жовтня 1992р. № 2694-XII «Про охорону праці» (в редакції Закону № 229-IV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно ст. 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Тобто, Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає відшкодування шкоди застрахованим особам як страхову виплату, а відповідач в цих правовідносинах виступає згідно ст. 6 Закону, як страховик. Правовідносини, які виникають з приводу страхових виплат, є цивільно-правовими.
Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦПК України справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, трудових відносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» завданням страхування від нещасних випадків на виробництві відповідно до ст. 1 Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці; відновлення здоров'я та працездатності потерпілих від нещасних випадків або професійного захворювання на виробництві; відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей. Спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються у судовому порядку (стаття 55 вказаного Закону).
Відповідно до положень розділів I і II зазначеного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не здійснює владні управлінські функції, тому з урахуванням наведеного та враховуючи суб'єктний склад сторін такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом першої інстанції зазначене не враховано, як не враховано і те, що спір між сторонами по цій справі виник не у зв'язку із здійсненням Фондом контролюючих функцій та не випливає з права Фонду видавати обов'язкові для страхувальників нормативно-правові акти, та призвело до помилкового висновку про те, що спір щодо розміру шкоди, на яку у зв'язку із професійним захворюванням має позивач, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обгрунтованими.
Враховуючи зазначене, закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 307, ст. 311, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 10 грудня 2013 року про закриття провадження у справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до Дзержинського міського суду Донецької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
М.Ю. Супрун