ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2013 р. Справа № 923/1615/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Херсонської міської ради м.Херсона, м.Херсон
до відповідача-1: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м.Херсон
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Маковецький Д.Ю., довіреність № 9-581-9/21 від 30.08.2013р.;
від відповідача-1: не прибув;
від відповідача-2: ОСОБА_3 довіреність від 11.12.2013 р.
Херсонська міська рада м. Херсона (позивач) звернулася до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління комунальної власності Херсонської міської ради (відповідач-1), до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач-2) про визнання договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 1555 від 17.09.2012р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, недійсним та зобов'язати відповідача-2 повернути орендовану нею частину фойє у Херсонській спеціалізованій школі I-III ступенів № 30 за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна,12 шляхом підписання акту приймання-передачі орендованого майна.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
12.12.2013р. відповідач-1, через канцелярію господарського суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач-2 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників, які прибули в судове засідання, - суд
ВСТАНОВИВ:
17 вересня 2012 року між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (далі - орендодавець, відповідач-1) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач-2) укладено Договір оренди комунального майна міської територіальної громади (далі - договір).
Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно розділу 1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину фойє (10 кв.м.) по вул..Молодіжній, 12 в м.Херсоні, вартість якої визначено відповідно до незалежної оцінки, зробленої ПФ «Експрес-оцінка» станом на 05.07.2012 р. і становить 12768,00 грн., частина фойє необхідна йому для здійснення підприємницької та іншої діяльності, для розміщення буфету, згідно з протоколом постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади від 28.08.2012 р. №44, затвердженого наказом начальника управління 28.08.2012 р. №588. Пунктом 11.1 договору передбачено, що строк дії договору з 17.09.2012 р. по 15.08.2015 р.
Позивач надав до матеріалів справи повідомлення (а.с.17), адресоване відповідачу-2, в якому з посиланням на подання прокуратури м.Херсона від 05.07.2013 р. №105/4167 вих.№13, пропонує підписати угоди про розірвання договору оренди.
Позивачем також надано до матеріалів справи лист-пропозицію відповідачу-2 від 17.09.2013 р. №2225/1 (а.с.18), в якому просить в 20-денний строк з моменту одержання листа повідомити орендодавця про результати розгляду пропозиції стосовно розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення.
Суд звертає увагу, що доказів вручення вищевказаних звернень до відповідача-2 позивач суду не надав.
Згідно приписів ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації об'єкти освіти.
Статтею 14 Закону України «Про освіту» місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріально-технічної бази та господарське обслуговування.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Додатковими джерелами фінансування є, в тому числі доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнань.
Під час розгляду справи судом встановлено, що частина фойє є приміщенням загально-господарського призначення і користування, ніякого відношення до приміщень, які призначені і використовуються для навчального процесу немає. Вищевказане підтверджується довідкою за підписом директора школи №30 від 17.12.2013 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до приписів ч.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 - вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. На думку суду, позивачем не доведено, яким чином укладений договір порушує його права та законні інтереси.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст..49, 82-85 ГПК України, - суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Повне рішення складено 27.12.2013 р.
Суддя В.В.Людоговська