Справа № 744/1124/13-ц Провадження № 22-ц/795/2808/2013 Головуючий у I інстанції -Гнип О. І. Доповідач - Бойко О. В.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2013 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБойко О.В.
суддів:Бобрової І.О., Висоцької Н.В.
при секретарі:Герасименко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2013 року по справі за позовом Комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за регресною вимогою,
в с т а н о в и в:
Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2013 року по справі за позовом Комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за регресною вимогою позовні вимоги КЛПЗ «Семенівська центральна районна лікарня» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) солідарно на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» (ідентифікаційний код 02006509) виплачене грошове відшкодування у розмірі 12181 (дванадцять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 80 копійок із зарахуванням коштів на рахунок за банківськими реквізитами: 35412012001092; код 02006509; МФО 853592; банк: УДКСУ у Чернігівській області, місто Чернігів; одержувач: комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня».
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, стягнути з кожного відповідача по 1000 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що рішення суду постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права.
Апелянти посилаються на те, що позовна вимога щодо солідарного стягнення є неправомірною, оскільки відповідно до п.16 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14, розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.
Не взяв до уваги суд і те, що форма їх вини - необережна.
Також суд не врахував того, що вони є особами пенсійного віку, отримують мізерну заробітну плату, а тому не мають можливості в повному обсязі компенсувати завдану шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно постанови Семенівського районного суду Чернігівської області від 26.06.2012 року, яка набрала законної сили після перегляду її апеляційним судом Чернігівської області, винесеній у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, відповідач ОСОБА_5 була звільнена від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі п.п. «ґ» та «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року №3680-VI , а відповідач ОСОБА_6 була звільнена від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року №3680-VI. Звільнення відповідачів від кримінальної відповідальності стосувалося діяння, кваліфікованого органом досудового розслідування як невиконання та неналежного виконання лікарем-педіатром дільничним дитячої консультації комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_5 та сестрою медичною стаціонару інфекційного відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_6 своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітньої хворої ОСОБА_7 у виді смерті в лікарні 16 травня 2010 року.
Рішенням Семенівського районного суду від 16 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 01 квітня 2013 року, з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_8 стягнуто 7 800 грн. на відшкодування понесених нею витрат на поховання ОСОБА_7, витрат на оплату ритуальних послуг та витрат на виготовлення та встановлення пам"ятника та стягнуто 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Як вбачається з листа та меморіального ордера Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області від 28 та 25 листопада 2013 року на підставі виконавчого листа Семенівського районного суду Чернігівської області, виданого у справі за позовом ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з рахунку комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» було безспірно списані кошти на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 у розмірі 12 181 грн. 80 коп (а.с.17-18).
31 жовтня 2013 року комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом, в якому просить стягнути в порядку регресу з відповідачів солідарно на користь позивача грошове відшкодування у розмірі 12 181 грн. 80 коп. із зарахуванням коштів на рахунок позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у справі доведено належними і допустимими доказами завдання шкоди позивачеві через спільне переслідування у кримінальному порядку діяння винних відповідачів, пов'язане з невиконанням та неналежним виконанням ними своїх трудових обов'язків.
З таким висновком суду 1 інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до положень ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до приписів п.3 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Доводи апелянтів стосовно того, що судом безпідставно стягнуто шкоду з них у солідарному порядку і при цьому не було враховано, що шкоду заподіяно не спільними діями, оскільки у них різні трудові функції та посадові обов'язки, не можуть взяті судом до уваги, оскільки рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2013 року встановлено вину у смерті неповнолітньої хворої ОСОБА_7, як лікаря-педіатра ОСОБА_5, так і медичної сестри ОСОБА_6, яка спричинена їхніми спільними кримінально-караними діяннями, та які на момент їх вчинення перебували у трудових відносинах з КЛПЗ «Семенівська центральна районна лікарня» (а.с.5-6,10-14).
Посилання апелянтів на їх скрутне матеріальне становище, з огляду на ч.4 ст.1193 ЦК України, не дають підстав для зменшення розміру шкоди, завданої злочином, яка відшкодовується в порядку регресу.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: