СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 5002-23/3263-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Антонової І.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, (Прокуратура міста Севастополя);

представник третьої особи, Хорошко Наталія Іванівна, (дочірнє підприємство "Санаторій "Орлине гніздо" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 27.09.2011 у справі № 5002-23/3263-2011

за позовом заступника прокурора міста Ялти

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до виконавчого комітету Ялтинської міської ради

приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

треті особи: дочірнє підприємство "Санаторій "Орлине гніздо" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

товариство з обмеженою відповідальністю "Полипак"

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011 позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо".

Визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об`єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо".

Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не мав достатніх правових підстав для подання позову, позовні вимоги не обґрунтовані, не подано належних та достовірних доказів в підтвердження вимог, при поданні позову пропущено строк позовної давності. Суд першої інстанції в процесі розгляду справи не звернув увагу на дані порушення, не виклав та не дослідив докази відповідачів, допустився ряду порушень норм процесуального та матеріального права, які призвели до прийняття неправильного рішення.

Зокрема, скаржник вказує, що суд робить хибний висновок, що санаторно-курортні заклади, як передано у видання профспілкам, є державною власністю, оскільки Постановою Ради Української РСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» (далі - Постанова № 606) передбачено передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року.

На думку заявника апеляційної скарги, у постанові Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 під фразою «передача у відання» розумілося саме передача цього майна у власність.

При цьому, скаржник звернув увагу на Рішення Вищого Арбітражного суду України від 20.01.1997 по справі №137/7, яким підтверджено правомірність створення АТ "Укрпрофоздоровниця" та передання майна у статутний фонд створеного товариства Федерацією профспілок України, а тому факт правомірності володіння спірним майном підтверджено у судовому порядку АТ "Укрпрофоздоровниця".

Також, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення заявник апеляційної скарги посилається на те, що ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

До того ж, на думку скаржника, є хибним посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до яких майно є державною власністю, оскільки зазначення у постановах Верховного Суду України того, що передане до статутного фонду відповідача майно, є державною власністю, не можна вважати встановленим фактом, а лише міркуванням суду, яким він керувався при розгляді відповідних справ.

Також відповідач не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог щодо витребування майна, оскільки прокурором не доведено знаходження спірних об'єктів на даний час у володінні ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з огляду на документи, які підтверджують відчуження спірних об'єктів на користь інших осіб.

Крім того, відповідач вказує на безпідставність висновків місцевого господарського суду щодо не застосування строків позовної давності та щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у зв'язку з відпусткою суддів Градової О.Г. та Котлярової О.Л., була здійснена заміна суддів Градової О.Г. та Котлярової О.Л. на суддів Антонову І.В. та Заплаву Л.М.

У судове засідання, призначене до розгляду на 23.12.2013, з'явилися прокурор та представник третьої особи - дочірнього підприємства "Санаторій "Орлине гніздо" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Інші учасники судового розгляду явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся учасників судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профсоюзів України.

Постановою Ради Загальної Конфедерації Професійних Союзів СРСР від 18.11.1990, відповідно до статуту Загальної Конфедерації Профсоюзів СРСР, постанови ХІХ з'їзду професійних союзів СРСР «Про власність профсоюзів СРСР» вирішено затвердити договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном.

Згідно переліку об'єктів профсоюзного майна, закріплених за Федерацією незалежних профсоюзів України на праві власності, що є додатком до договору від 18.11.1990, до об'єктів, що закріплюється за Федерацією незалежних профсоюзів України увійшов також санаторій «Орлине гніздо».

22.11.1991 постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вирішено створити на базі санаторно - курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців.

04.12.1991 між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 №971 було зареєстроване Закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

24.01.1992 між Федерацією незалежних профсоюзів України та Акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» підписаний акт приймання - передачі майна Федерації профсоюзів України у власність Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого Федерація незалежних профсоюзів України передає, а Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця» приймає майно територіальних санаторно - курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, підвідомчих колишньому Українській республіканській раді по управлінню курортами профсоюзів, в об'ємі та сумі згідно додатку. До об'єктів, що передавалися увійшов також санаторій «Орлине гніздо».

19.03.2001 рішенням №Р4-ІІ ради ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» «Про продаж основних фондів санаторію «Орлине гніздо» в м. Ялті, вирішено дозволити продаж спальних корпусів №№7, 9, 10 санаторію «Орлине гніздо» - філії Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» за умовами експертної оцінки вартості майна.

02.08.2001 рішенням №Р2-10 ради ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» «Про відчуження основних фондів Дочірнього підприємства «Ялтакурорт», вирішено дозволити ДП «Ялтакурорт» продаж окремих об'єктів, зокрема, лікувально - діагностичного корпусу за літерами «А» і «Б» санаторію «Орлине гніздо».

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо" вирішено зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості санаторію «Орлине гніздо» за ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» та видати свідоцтва про право власності згідно додатку (т. 1 а.с. 11).

На даний час, як встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", створене відповідно до Установчого договору від 04.12.1991, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", яке є повним правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.

Вважаючи, що вищевказане рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради не відповідає вимогам чинного на час його прийняття законодавства, заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в якому просив суд визнати недійсним рішення першого відповідача № 25 (16) від 08.02.2002, яким зареєстроване за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» право власності на об'єкти нерухомості санаторію «Орлине гніздо», а саме: будівлю корпусу № 10 (літ. А), будівлю санаторію корпусу літ. Б, будівлю гуртожитку літ. В, склад літ. Е, підпірні стіни, асфальтове покриття, плитку залізобетонну, бортове каміння, решітки огорожі, ступені, зовнішні водопровідні мережі, каналізаційні мережі, зовнішні електричні мережі, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5; зобов'язати другого відповідача повернути державі в особі Фонду державного майна України об'єкти нерухомості санаторію «Орлине гніздо», а саме: будівлю гуртожитку літ. В, склад літ. Е, підпірні стіни, асфальтове покриття, плитку залізобетонну, бортове каміння, решітки огорожі, ступені, зовнішні водопровідні мережі, каналізаційні мережі, зовнішні електричні мережі, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дочірнє підприємство «Санаторій «Орлине Гніздо» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

12.09.2011 Прокуратурою Автономної Республіки Крим було надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив:

- визнати недійсним рішення Виконкому Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Орлине гніздо»;

- визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію «Орлине гніздо», а саме: будівлю корпусу № 10 літ. А загальною площею 618,2 кв.м, будівлю санаторного корпусу літ. Б площею 219,6 кв.м, будівлю гуртожитку літ. В площею 64,6 кв.м, склад літ. Е площею 19,4 кв.м, підпірні стіни 277 куб.м, асфальтове покриття площею 450 кв. м, плитка ж/б площею 200 кв. м, бортовий камінь площею 277 п.м, ступені площею 12,4 кв.м, зовнішні водопровідні мережі площею 168 п.м, каналізаційні мережі площею 38 п.м, зовнішні електричні мережі площею 40 п.м;

- зобов'язати ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлю корпусу № 10 літ. А загальною площею 618,2 кв.м, будівлю санаторного корпусу літ. Б площею 219,6 кв.м, будівлю гуртожитку літ. В площею 64,6 кв.м, склад літ. Е площею 19,4 кв. м, підпірні стіни площею 277 куб.м, асфальтове покриття 450 кв.м, плитка ж/б площею 200 кв.м, бортовий камінь площею 277 п.м, ступені площею 12,4 кв.м, зовнішні водопровідні мережі площею 168 п.м, каналізаційні мережі площею 38 п.м, зовнішні електричні мережі площею 40 п.м.

Вимоги прокурора обумовлені виявленням під час проведення перевірки порушенням інтересів держави в особі Фонду державного майна України, який реалізує державну політику у сфері власності. Прокурором було встановлено порушення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України", постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", постанови Верховної Ради України №2268-ХІІ від 10.04.1992 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", постанови Верховної Ради України №3943-ХІІ від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" постанови Верховної Ради Української РСР №506 від 29.11.1990 "Про захист суверенних прав власності Української РСР".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю, а органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, є Фонд державного майна України. Тобто Президія Ради Федерації незалежних Профспілок України не вправі була своєю постановою від 22.11.1991 передавати у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" спірне майно, як і Виконавчий комітет Ялтинської міської ради - приймати рішення № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо".

Суд першої інстанції також поновив строки позовної давності, оскільки про порушення прокуратурі стало відомо під час проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок у травні - червні 2011 року, а Фонду державного майна України про зазначені порушення не було відомо до часу проведення перевірки і заявлення позову.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора, представника дочірнього підприємства "Санаторій "Орлине гніздо" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку, санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п.2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Слід зазначити, що чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Відповідно до ст. 5 Конституції УРСР від 30.01.1937 було визначено, що соціалістична власність в УРСР має форму або державної власності, або форму кооперативно-колгоспної власності.

Згідно зі ст. 53 Цивільного кодексу УРСР 1922 року, який був чинний на момент передання майна у відання профспілкам, було передбачено, що розрізняється власність державна, кооперативна, приватна.

На думку судової колегії, відсутність в постанові Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 прямої вказівки про передачу майна у власність вказує на відсутність наміру власника - Держави в особі уповноваженого органу - РМ УРСР, відчужувати санаторії, будинки відпочинку, та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Більш того, слід зазначити, що постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 №506 було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04.03.1992).

Крім того, згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 №1540-ХII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державної власністю України.

Постановою Верховного Суду України від 30.06.2009 за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок "України "Укрпрофоздоровниця", про визнання права власності та стягнення, висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", згідно якої це майно є державною власністю.

Згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Таким чином, майно передане до статутного фонду АТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю постановою від 10.04.1992 №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому, постановою Верховної Ради України №3943-XII від 04.02.1994 зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а отже є належним позивачем у справі.

Отже, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме Фонд майна України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про власність" (чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення), якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Згідно ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, оскільки спірне рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 08.02.2002, на підставі якого за ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо", порушує право власності держави, а також охоронюваний законом інтерес Фонду державного майна України, наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є вірними.

З огляду на вищевикладене та на підставі ст. 387, 388 Цивільного кодексу України спірне майно підлягає поверненню власникові - державі в особі Фонду державного майна України.

Також є вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови прокурору у забезпеченні позову, оскільки прокурором не надано доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтовано свою вимогу відповідними документами, що суперечить вимогам ст. 33, 34, 66 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на хибність його доводів щодо пропуску строку позовної давності при пред'явленні даного позову до суду з огляду на наступне.

Статтею 83 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що не застосовується позовна давність до вимог державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних громадських організацій та громадян.

Відповідно до п. 6 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення із позовом до суду) позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином вирішальне значення для встановлення факту пропуску строку позовної давності має встановлення законодавчих підстав для застосування позовної давності, та вимоги, із якою звертається позивач.

У даному випадку, враховуючи, що позов пред'явлений в інтересах Фонду державного майна України, якій уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, позовна давність застосуванню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011 у справі № 5002-23/3263-2011 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді І.В. Антонова

Л.М. Заплава

Розсилка:

1. Виконавчий комітет Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, 98600)

2. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41, м. Київ, 01023; пошт. адреса: а/с 34, м. Київ, 01019)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпак" (вул. Московська, 1/6, м. Ялта, 98600)

4. прокуратура міста Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, 98600);

5. прокуратура міста Севастополя, вул. Л. Павліченко, 1 м. Севастополь, 99011);

6. прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська 21, м. Сімферополь, 95015)

7. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)

8. Дочірнє підприємство "Санаторій "Орлине гніздо" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Комунарів-Сеченова, 5/8, м. Ялта, 98600)