УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 212/8734/13-ц Головуючий в першій
Провадження № 22-ц7742778К13 інстанції Власенко М.Д.
Категорія № 26 ( І ) Доповідач Бондар Я.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.,
при секретарі: Батурінській В.Б.
за участю: позивача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" (надалі- ПАТ " Євраз "Суха Балка") про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв'язку із тривалою роботою на підприємстві відповідача у шкідливих умовах правці, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність, тому переносить моральні страждання. Просив суд у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 229400 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що суд не звернув увагу, що вина відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання не встановлена та не доведена; судом помилково застосовані положення ст. ст. 173 та 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, які не поширюються на спірні правовідносини; позивач не має права на відшкодування шкоди за рахунок відповідача, не обґрунтовано факт спричинення та розмір моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1986 року по 21 липня 1999 рік працював на шахті «Ювілейна» на різних посадах пов'язаних з підземними роботами в шкідливих для здоров'я умовах праці на ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка». ( а.с.7-9)
Висновком МСЕК від 29 лютого 2012 року позивачу первинно була встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 35%, з яких 20% - по ХОЗЛ, 15% - деформаційний артріт. та третя група інвалідності ( а.с.15,16,51).
Висновком МСЕК від 02 квітня 2013 року позивачу при повторному огляді встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 50%, з яких 20% - по ХОЗЛ, 30% - деформаційний артріт. та третя група інвалідності ( а.с.16).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання під час праці на підприємстві.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту № 2 розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 12 січня 2013 року, комісією встановлено, що причиною захворювання позивача є робота на протязі 11 років 8 міс в умовах важкої праці , на протязі 12 років 7 міс. підвищеного рівня пилу, яка відносяться до ІІІ класу 3 ступеню шкідливості, які спричинили виникнення у зв'язку виконанням робіт в підземних умовах шахти, де не завжди була можливість використання засобів малої механізації для переміщення вантажів внаслідок недосконалості технологічного процесу.
Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я у ОСОБА_2, пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло з 29 лютого 2012 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
У зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не ґрунтуються на законі.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 11.05.2012 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Щодо строку позовної давності, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначений з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, та інших обставин. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, а також конкретні обставини по справі, а саме, що стан позивача погіршується, що встановлено повторним висновком МСЕК від 02 квтня 2013 року, з якого убачаться , що збільшився відсоток втрати професійної працездатності до 50%.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: