Головуючий у 1 інстанції Жолтий Д.В.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 67
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ
26 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Супрун М.Ю.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року у справі за заявою ОСОБА_1 (заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк») про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту, який має юридичне значення, а саме, факту відсутності у Заяві клієнта від 03 жовтня 2008 року істотних умов договору, передбачених діючим законодавством України для кредитного договору, що робить неможливим його виконання (а.с. 57-58).
Не погоджуючись з рішенням суду, заявник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити його заяву (а.с. 60-82).
В судовому засіданні апеляційного суду заявник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з залишенням заяви без розгляду з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 17 грудня 2012 року звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Зазначав, що 03 жовтня 2008 року на підставі заповненого бланку «Заява клієнта» ним була отримана кредитна картка VISA «Gold Card» ЗАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 з кредитним лімітом 12 000 грн., строк дії картки до жовтня 2010 року.
Посилаючись на те, що будь-яких інших документів він не підписував, що Заява клієнта не може бути визнана Кредитним договором ні за своєю суттю, ні за формою, ні за змістом, що відмовою ПАТ КБ «ПриватБанк» у підписанні кредитного договору порушено усі його права, як клієнта банку та як споживача банківських послуг, просив встановити факт відсутності у Заяві клієнта від 03 жовтня 2008 року істотних умов договору, передбачених діючим законодавством України для кредитного договору, що робить неможливим його виконання (а.с. 2-12).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наявної у справі письмової заяви ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», за підписами обох сторін, сторони погодили умови щодо розміру кредиту, строку його повернення, який зумовлений строком дії платіжної картки, також дійшли згоди щодо процентної ставки на рівні 2,5% в місяць на залишок заборгованості. Зазначена заява містить положення, відповідно до якого заявник ОСОБА_1 дав згоду на те, що ця заява разом із пам'яткою клієнта і Правилами надання банківських послуг, з якими він був ознайомлений, а також Тарифами, становить між сторонами договір про надання банківських послуг щодо кредитування. Доводи ОСОБА_1 про відсутність у Заяві клієнта від 03 жовтня 2008 року істотних умов договору, передбачених діючим законодавством України для кредитного договору, спростовуються наявними у справі письмовими доказами. Крім того, заявник використовував гроші з кредитної картки та певний час погашав заборгованість, що свідчить про його згоду з умовами договору та про можливість його виконання.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права, про що обгрунтовано зазначає заявник в апеляційній скарзі.
Згідно ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно ст. 258 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Суд першої інстанції це не врахував, заяву ОСОБА_1, в якій мета встановлення юридичного факту не зазначена, без руху не залишив та під час судового розгляду справи також не з'ясував з якою метою заявник просить встановити факт відсутності у Заяві клієнта від 03 жовтня 2008 року істотних умов договору, передбачених діючим законодавством України для кредитного договору, що робить неможливим його виконання.
Відповідно до ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14 постанові від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).
Тобто, з урахуванням зазначених правових норм заявник ОСОБА_1 в заяві про встановлення юридичного факту фактично ставить питання про визнання договору, на підставі якого він отримав кредит за Заявою клієнта від 03 жовтня 2008 року, неукладеним, що судом першої інстанції також не враховано.
Як зазначає ОСОБА_1 у заяві про встановлення юридичного факту, відмовивши йому у підписанні кредитного договору з зазначенням всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством, ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив його права як клієнта банку та як споживача банківських послуг, надає в якості доказів сфальшовані за своєю суттю кредитні документи.
В судовому засіданні апеляційного суду, заявник ОСОБА_1 пояснив, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» існує спір щодо розміру його заборгованості за отриманим за кредитною карткою кредитом. Встановлення зазначеного в заяві юридичного факту йому потрібно для того, щоб довести, що він не несе відповідальності, яка передбачена Правилами надання банківських послуг, бо такі ним не підписувалися, а у Заяві клієнта від 03 жовтня 2008 року така відповідальність не передбачена і банк необгрунтовано нараховує йому штрафні санкції за неповернення отриманого ним кредиту відповідно до Правил надання банківських послуг.
Все вищезазначене свідчить про наявність спору про право між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо отриманого ним за кредитною карткою кредиту, що судом першої інстанції не враховано.
Відповідно пунктів 1, 2, 4, 5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про судову практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розгляд справ, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, повинен здійснюватись у позовному провадженні.
Відповідно до частини 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Оскільки суд розглянув вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності у Заяві клієнта від 03 жовтня 2008 року істотних умов договору, передбачених діючим законодавством України для кредитного договору, що робить неможливим його виконання, в порядку окремого провадження, рішення суду відповідно до частини 1 ст. 310 ЦПК України підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 відповідно до частини 6 ст. 235, частини 4 ст. 256 ЦПК України - залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 307, ст. 235, ст. 256, ст. 310, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк») про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1, що він має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
М.Ю. Супрун