ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 27.07.2005р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10.01.2006р по справі за позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 та інших до Чернігівського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-13556/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
У березні 2005р. військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату в інтересах ОСОБА_1 та інших про перерахунок пенсії, посилаючись на те, що при проведені обласним військовим комісаріатом перерахунку пенсії позивачу не були враховані додаткові види грошового утримання, а саме: щомісячна 100% надбавка, встановлена Указом Президента України від 23.02.2002р. № 173 „ Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ”, щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України, встановлена Указом Президента України від 05.05.2003р № 389/2003 „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державно прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу”, премія в розмірі 33,3%, передбачена п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000р. № 829 „ Про грошове забезпечення військовослужбовців” і розділом 34 Положення „ Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001р. № 75.
Рішенням військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 27.07.2005р. відмовлено в задоволені позову військового прокурора Чернігівського гарнізону.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10.01.2006р. апеляційне подання військового прокурора Чернігівського гарнізону залишено без задоволення., а рішення військового місцевого сулу Чернігівського гарнізону від 27.07.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України..
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначених судових рішень з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” пенсії особам, які мають право на неї за цим законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Сам закон не встановлює будь-яких обмежень щодо розміру пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабінету Міністрів України.
Згідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. № 393 „ Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військові звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно. При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається ( за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.
З наведених обставин слідує, що щомісячна надбавка, запроваджена Указами Президента України № 173 від 23 лютого 2003р. „ Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” та № 389 від 5 травня 2003р. „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу” відноситься до додаткових видів грошового забезпечення й приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільненні після її запровадження. Позивач цієї надбавки не отримував під час проходження служби, оскільки був звільнений зі служби в березні 1997р., а тому дія вищезазначених Указів на нього не поширюється.
Відповідно до постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005р. „ Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців ( крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005р. не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом України № 2262-XII, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон № 1769-IV, який набув чинності з 1 січня 2005р.. не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто з 1 січня 2005р. задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного судові інстанції прийняли законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення військового місцевого суду Чернігівської гарнізону від 27.07.2005р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10.01.2006р. залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Ухвала остаточна і оскарження не підлягає.
Судді