УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 101/3141/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"19" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівДралла І.Г., Любобратцевої Н.І.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_9, Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Утьос», треті особи - приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, ПрАТ «Санаторій «Утьос» про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.04.2010 року позивачам та відповідачу в рівних частках на праві спільної сумісної власності належить жилий будинок по АДРЕСА_1. Земельна ділянка площею 0, 0224 га, розміщена поза межами споруди жилого будинку, яка використовується для його обслуговування належала відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ПрАТ «Санаторій «Утьос». Позивачі зазначають, що у травні 2013 року їм стало відомо, що 22.08.2012 року між відповідачами укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, за умовами якого земельні ділянка площею 0, 0224 га відчужена у власність ОСОБА_9 за 110 200 грн. Посилаються, що під час укладання спірного договору були грубо порушені вимоги законодавства, які впливають на обсяг їх прав, як співвласників жилого будинку, та вказують на недійсність цього правочину, оскільки згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться споруда, є похідними від права власності на цю споруду, і має сприяти реалізації права користування спорудою як складової права власності. Крім того, зазначають, що продаж земельної ділянки здійснено за експертною оцінкою у розмірі 100 200 грн., в той час як її нормативно грошова оцінка становила 22 865, 92 грн. Вважають, що відповідач, всупереч майновим інтересам неповнолітніх мешканців будинку, одноособово, на свою користь, придбав земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цього будинку.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.04.10 р. ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить жилий будинок по АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 22 серпня 2012 року № за реєстром 1437 ПАТ «Санаторій «Утьос» продав ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0224 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_2, цільове призначення - для розміщення і обслуговування будівель та споруд ЗАТ «Санаторій «Утьос».

Листом від 08.06.12р. № 499/01-4 ПАТ «Санаторій «Утьос» повідомило ОСОБА_9 про те, що 29.01.09р. на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Санаторій» «Утьос» прийнято рішення № 14 про реалізацію мешканцям жилого будинку АДРЕСА_1 частини земельної ділянки ЗАТ «Санаторій «Утьос» площею 0,0224 га. Окрім цього ставилася вимога про надання письмової згоди (або відмови) всіх мешканців будинку для придбання цієї земельної ділянки.

З відповіді генерального директора ЗАТ «Санаторій «Утьос» вбачається, що земельна ділянка площею 0,0224 га, що розміщена поза межами споруди жилого будинку і використовується для його обслуговування, належала відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ПАТ «Санаторій «Утьос». Місцезнаходження цієї земельної ділянки значиться за адресою - АДРЕСА_2, - цільове призначення «для розміщення і обслуговування будівель та споруд ЗАТ «Санаторій «Утьос» (а.с. 7).

Саме зазначена земельна ділянка була відчужена ОСОБА_9 за 110 200 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.12 року (а.с.2 4).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх незаконності та необґрунтованості.

З зазначеними висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від полі інших осіб.

На підставі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

З копії договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки вбачається, що ПАТ «Санаторій «Утьос», відчужуючи земельну ділянку, мав на неї право власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 728828, виданого 13 листопада 2009 року Маломаяцькою сільською радою, 13 листопада 2009 року Алуштинським міським управленням земельних ресурсів на підставі рішення Алуштинського міського суду від 20.08.2009 року № 2-1983/09, зареєстрованого 20 листопада 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900100014.

Таким чином, здійснюючи продаж земельної ділянки, відповідач ПАТ «Санаторій «Утьос» здійснив своє право власності, розпорядившись ним.

Підстав вважати, що здійсненням угоди порушено право позивачів на прибудинкову територію немає.

Крім того, продана земельна ділянка та ділянка, на якій розташовано будинок позивачів, має іншу адресу.

Відповідно до змісту ст. 79 ЗК України, земельна ділянка, як об'єкт цивільних правовідносин - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно статей 10,15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 земельна ділянка, як об'єкт державної геоінформаційної системи відомостей про землі, повинна мати наступні відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що земельна ділянка за договором купівлі - продажу та земельна ділянка, в межах якої розташований будинок позивачів, мають різне просторове місце розташування, а тільки в одному місці мають спільну межу, є обґрунтованими.

Правових підстав для визнання угоди недійсною не встановлено.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді