РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 122/12649/2013Головуючий суду першої інстанції:Масалигіна Н.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.
РІШЕННЯ
"19" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБілоусової В.В.,
СуддівДралла І.Г., Любобратцевої Н.І.
При секретаріКраснощоковій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи - Служба у справах дітей, сім'ї та молоді Сімферопольської міської ради АР Крим, Комунальне підприємство житлово - експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя про визначення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про визначення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.01.2012 року відповідача зобов'язано усунути перешкоди позивачці та неповнолітнім дітям у користуванні житлом шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1. На теперішній час рішення суду не виконано. У зв'язку з чим позивачка просить визначити та встановити порядок користування житловим приміщенням.
18.10.2013 року позивачка уточнила позовні вимоги, в яких просила визначити порядок користування спірним приміщенням відповідно до варіанту 2 висновку будівельно - технічної експертизи від 20.08.2013 року.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 жовтня 2013 року зазначений позов задоволено.
Визначено порядок користування приміщенням у житловому будинку, розташованому АДРЕСА_1 (літер «Б») у м. Сімферополі, між сторонами - позивачем ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_9, виділивши ОСОБА_6 разом з дітьми у користування наступні приміщення: - приміщення № 1-6, в якому відновити перегородку при цьому утворити приміщення № 1-7, площею 7,0 кв. м., в якому обладнати кухню та приміщення № 1-6, площею 16,2 кв. м; - приміщення № 1-5 площею 11,1 кв. м.
У загальному користуванні сторін залишити наступні приміщення: - приміщення № 1-2, коридор площею 4,5 кв. м; приміщення № 1-10, коридор площею 4,3 кв. м.; приміщення №1-9, туалет площею 1,5 кв. м.; приміщення №1-11, ванну кімнату площею 3,8 кв. м.
Зобов'язано ОСОБА_9 виконати перепланування, які необхідні для визначення такого порядку користування приміщеннями, зокрема: збудувати дверний отвір з вулиці у приміщення 1-7, збудувати перегородки із дверним отвором у приміщення 1-6, створивши при цьому два приміщення 1-6 та 1-7, відновити дверний отвір із приміщення 1-6 у приміщення 1-5, закласти дверний отвір із приміщення 1-4 у приміщення 1-5, вартість перепланувань яких складає 8 135 грн.
Зобов'язано ОСОБА_9 не чинити ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 перешкоди у користуванні певними приміщеннями, які визначені судом їй у користування.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_9 є власником 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідними господарськими спорудами на підставі договору дарування від 29 лютого 2000 року, який посвідчено нотаріально за реєстровим номером 809 (а.с. 65).
На підставі зазначеного договору домоволодіння знаходиться на земельній частці розміром 528 кв.м. та складається з чотирьох житлових бутових будинків, зазначеного на плані під літер «А» - житловою площею 88, 6 кв.м., «Б»- житловою площею 50,9 кв.м., «В» - житловою площею 17, 5 кв.м., «Е» - житловою площею 13, 5 кв.м., сараїв «Д», «З», споруди, а також самовільно побудовані належні відчужувателю сараї «Ж», тамбур «а1», «а2», «а3», «в», згідно довідки характеристики від БТІ м. Сімферополя 21.02.2000 р. за № 171 ж.
У конкретне користування ОСОБА_9 перейшов житловий будинок літер «Б» житловою площею 50, 9 кв.м., прибудова «б» з підвалом, тамбури «б1», «б2», ? частка літер «Е» - приміщення № 1 першого поверху, згідно Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом другої державної нотаріальної контори м. Сімферополя 25.09.1992 року за реєстровим № 4-1118, за реєстр. БТІ м.Сімферополя 12.04.1993 р. за № 623.
ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.09.1998 року. Рішенням Залізничного райсуду м. Сімферополя від 11.12.2006 року шлюб між сторонами розірвано та 04.09.2007 року отримано свідоцтво про розірвання шлюбу. Колишня сім'я ОСОБА_9 проживала у належній відповідачу 1/3 частці будинку з 2000 року та користувалася усіма приміщеннями.
Від шлюбу ОСОБА_9 мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивачка зареєстрована у будинку з 24.10.2013 року.
Зазначені фактичні обставини по справі встановлені рішенням Залізничного райсуду м. Сімферополя від 19 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Сімферопольської міської Ради про вселення, усунення перешкод та встановлення порядку користування домоволодінням, та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, третя особа - ВГРІФО Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею та скасування реєстрації. Цим рішенням постановлено зобов'язати ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні житлом ОСОБА_6 та неповнолітнім дітям - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, шляхом вселення ОСОБА_6 та неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_1. У задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право користування частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 та скасування реєстрації ОСОБА_6 за цією адресою, відмовлено. Рішення набрало законної сили, є чинним.
Рішення суду не виконане.
Задовольняючи позовні вимоги про визначення порядку користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з їх законності та обгрунтованності.
З такими висновками не погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На підставі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Встановлено, що позивачка має статус особи, яка є колишнім членом сім'ї власниками житлового приміщення. Відповідно до судових рішень вона з дітьми має право користування житловим приміщенням, власником якого є відповідач.
Визначаючи порядок користування житловим приміщенням між сторонами з проведенням перепланування приміщень, суд не врахував того, що права члена (колишнього члена) сім'ї значно вуже , ніж права власника. Це слідує з положень ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини по справі - коло осіб, які проживають у частці відповідача та мають право користування житловим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що у приміщенні станом на 21.03.2013 року зареєстровані (а.с. 36) - ОСОБА_12 - дружина, ОСОБА_13 - син., ОСОБА_14 - дочка, мати - ОСОБА_15, теща - ОСОБА_16
Проте зазначені особи не залучені до участі у справі.
Крім того, з огляду на концепцію норми матеріального права, яка передбачає право особи на судовий захист порушеного права, в неї не включене надання особі, що вселена у житлове приміщення, власником якого є інша особа, право заявляти вимоги про визначення порядку користування житловим приміщенням.
З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції вирішуючи вимоги про визначення порядку користування житловим приміщенням, яке належить на праві власності відповідачу, з покладанням на власника обов'язку провадити переобладнання у ньому, та за наявності права на вселення, яке має позивачка разом з дітьми, порушив обсяг права власності ОСОБА_9
При цьому колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 разом з дітьми не позбавлена можливості звернутися до органів державної виконавчої служби з метою виконання рішення суду, яким її разом з дітьми вселено у власність відповідача.
Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 309, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_6 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи - Служба у справах дітей, сім'ї та молоді Сімферопольської міської ради АР Крим, Комунальне підприємство житлово - експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, відмовити.
Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді