Справа № 106/7145/13-к
Провадження № 1-кп/106/503/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2013 року м. Євпаторія
Євпаторійський міський суд АР Крим у складі:
головуючого судді - Захарової І.О.
суддів- Лантратової А.І.,
ОСОБА_1
за участю секретаря - Тумашова П.М., Климовського А.С.
прокурора Бічевського В.В.
обвинуваченого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Євпаторії матеріали кримінального провадження №12013130080004953 від 30.07.2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Усть-Ільмська, Іркутської області, Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, із середньою освітою, не одруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, суд-
ВСТАНОВИВ:
28.07.2013 року, близько о 22:00 год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території парку ім..Фрунзе в м.Євпаторії, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із потерпілим ОСОБА_5, умисно, з метою позбавлення його життя, завдав останньому один удар ножем в область грудної клітки з правої сторони, в життєво важливий орган, в результаті чого спричинив тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, з ушкодженням серця, яке утворилося 28.07.2013 року від дії плоского колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа.
Потерпілий ОСОБА_5 був госпіталізований у Євпаторійську міську лікарню № 1, де йому було надано своєчасну медичну допомогу.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, тобто умисний закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежних від її волі .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав та розказав, що в день вчинення кримінального правопорушення вживав алкогольне пиво та психоактивні речовини. Після цього, під час прогулянки із потерпілим у парку ім.. Фрунзе м. Євпаторії почув голоси, які просили завдати удару ножем потерпілому в грудину клітину та підштовхували до цього. Ніж він заздалегідь взяв із собою з номеру готелю. Він вдарив ножем потерпілого у грудину клітину, останній ліг на лаву та поряд з ним одразу з'явилися дві людини-охоронці у чорному. Після цього він пішов до готелю. Після дзвінка потерпілого ходив до лікарні, залишив всі свої гроші, документи передати не зміг. Потерпілий у бинтах сам прийшов до готелю у супроводі своїх охоронців та вже потім прийшли по нього також дві людини. Потім приїхали працівники міліції та його затримали. Всі події відчував як у кіно, бо ніколи не бачив таких яскравих церков та красивих мечетей. Просив суворо не карати.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який допитаний слідчим суддею в порядку передбаченому ст. 225 КПК України, згідно з якими він відпочивав разом із обвинуваченим та дівчиною останнього - ОСОБА_6 в м. Євапаторія. 28.07.2013 року ввечері він та обвинувачений пішли до відділення банку, але по дорозі загубилися. Виявилося, що вони опинилися в парку ім.. Фрунзе. Обвинувачений запропонував йому відійти, після чого несподіванко дістав з кишені кухонний ніж та вдарив його в середину гру динної клітки. Він одразу вийняв ножа та закрив рану рукою і спитав обвинуваченого навіщо він так зробив. На відповідь почув :»О ти ще живий?» і став тікати від нього, просив людей викликати швидку допомогу і після цього втратив свідомість. Отямився в міській лікарні де його прооперували.
- за показаннями свідка ОСОБА_6, яка також допитана слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, виходить, що 28.07.2013 року, обвинувачений та ОСОБА_5 пішли в місто. Через 1,5-2 години подзвонив ОСОБА_5 на телефон ОСОБА_2, оскільки залишив його вдома. Я відповіла на телефонний дзвінок, ОСОБА_5 сказав, що вони з ОСОБА_2 заблукали у місті та попросили їм допомогти. Вона розповила куди їм треба іти. Приблизно о 22-00 годині пішла в аптеку, що розташована поруч з готелем по вулиці Фрунзе, м. Євпаторії. Коли поверталась назад в номер, то зустріла ОСОБА_2, він сказав, що купить цигарки та повернеться додому. Через 10-15 хвилин зайшла в готель, там вже був ОСОБА_2, в той час він дивився телевізор. Через деякий час, приблизно через 1 годину, на запитання де знаходиться ОСОБА_5, чому він не з ним, ОСОБА_2 відповів, що той пішов прогулятись. Пізніше ОСОБА_5 сам зателефонував. Виявилося, що він в лікарні. На всі її запитання обвинувачений не хотів нічого відповідати. Наступного дня на прохання ОСОБА_5 обвинувачений носив речі в лікарню та їх не вийшло передати . Через деякий час прийшли співробітники міліції та самі забрали їх. Вона наступного дня посварилася із ОСОБА_2 та поїхала до дому.
- згідно з висновком судово-медичної експертизи № 660 від 31.07. 2013 року, у ОСОБА_5 виявлене тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, з ушкодженням серця, яке утворилося 28.07.2013 року від дії плоского колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа
- потерпілий ОСОБА_5 розповів про свої дії, дії обвинуваченого при завданні удару ножем та продемонстрував їх, що зафіксоване в протоколі слідчого експерименту 01.08.2013 року
- за висновком додаткової судової медичної експертизи № 896 від 25.09.2013 року, тілесні ушкодження в вигляді проникаючого колотого-різаного поранення грудної клітки, з пошкодженням серця, виявлене у потерпілого ОСОБА_5 могло утворитися при тих обставинах, на які він вказав при проведені слідчого експерименту.
- відповідно до акта комплексної амбулаторної судової психолого - психіатричної експертизи № 663 від 23.09.2013 року, яким-небудь психічним захворюванням (тяжким психічним розладом) ОСОБА_2 не страждає. У тимчасово-хворобливому стані на момент інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує;
- при проведенні стаціонарної судової психіатричної експертизи будь-які психічним захворюванням (тяжкі психічні розлади) також не виявлені, що зафіксоване в акті №127 від 16.12.2013 року, за яким був і є особою осудною, яка не потребує застосування заходів медичного характеру, бо будь-яким психічним захворюванням не страждав і не страждає, мог усвідомлювати свої дії та керувати ними як під час вчинення інкримінованого діяння та і в теперішній час. В тимчасово-хворобливому стані на момент інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 не знаходився.
Отже, вивчив наведені докази, оцінив їх у сукупності, суд вважає їх допустимими, такими що доповнюють одне-одне та дають можливість встановити повну картину подій.
Зокрема, суд вважає безперечно встановленими факт того, що 28.07.2013 року близько 22:00 год ОСОБА_2 кухонним ножем, який заздалегідь взяв із собою, наніс удар в грудну клітку потерпілому ОСОБА_5, що не оспорює і сам обвинувачений. Безперечно встановлено, що потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень , небезпечних для життя в момент заподіяння, а саме у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, з ушкодженням серця. Завдяки вжитим медичним заходам та своєчасно проведеної операції потерпілий ОСОБА_5 залишився живим.
Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» звернув увагу судів на те, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки та бажає їх настання).
Тобто прямим умислом можна вважати коли винний усвідомлює, що внаслідок його дій з невідворотністю настає смерть іншої людини.
У суду не виникає сумніву, що завдаючи удару ножем в область важливого життєвого органу - серця, обвинувачений діяв з умислом на позбавлення життя потерпілого. Крім іншого, на спрямованість дій щодо завдання смерті потерпілому свідчать показання останнього про завдання удару після того, як обвинувачений попросив його відійти разом з ним у сторону, що останній і зробив, а також про подальшу поведінку обвинуваченого, зокрема його здивування, що ОСОБА_5 іще живий після завданого йому удару. Суд довіряє показанням потерпілого, який при його допиті слідчим суддею був попереджений про кримінальну відповідальність та приведений до присяги. Більш того, його показання узгоджуються із іншими наведеними доказами, а тому у суду не має підстав сумніватися в їхній правдивості та правильності викладання обставин події.
Таким чином, у суду не виникає сумніву, що кримінальне правопорушення проти життя і здоров'я потерпілої особи мале місце та вчинене саме обвинуваченим при наведених вище обставинах.
Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_2 та до його версії розвитку подій при яких він діяв не усвідомлюючи справжність подій та за наказом голосів, оскільки такі показання суперечать наданим доказам, спростовуються ними, є нелогічними.
Зокрема, за показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 виходить, що обвинувачений поводився інакше, ніж пояснює суду. Потерпілий розповідає про поведінку останнього при подіях завдання удару ножем, як усвідомлену, послідовну та продуману. Так саме свідок ОСОБА_6 не зазначає на обставини,які б свідчили про такий психічний стан обвинуваченого, що виключав сприйняття ним фактичних обставин. Він спілкувався по телефону, виконував відповідні завдання, ходив до лікарні. За висновком стаціонарної судової-психіатричної експертизи №127 від 16.12.2013 року підстав для встановлення стану неосудності на момент інкримінованого діяння так саме як на теперішній час у ОСОБА_2 не встановлено, висловлювання ОСОБА_2 слід розцінювати як установочні - симулятивні. На користь того так само говорить те , що хворобливі переживання ОСОБА_2 , про які він повідомляє , ізольовано припадають виключно на нетривалий період інкримінованого йому діяння , відзначалися тільки тоді і ніколи більше в житті і химерно зумовлюють його поведінку на той момент ( голос який вказує вдарити ножем потерпілого). Дивним і таким, що підтверджує вищевикладене так само є те , що протягом тривалого періоду часу , під час слідства по даному кримінальному провадженню , про ці переживання ОСОБА_2 нікому не розповідав ( що він сам підтвердив у суді) , у тому числі при проведенні амбулаторної судово - психіатричної експертизи, метою якої була безпосередня оцінка його психічного стану на момент інкримінованого йому діяння , що пов'язане з цілеспрямованим розпитуванням експертами про його самопочуття і переживання. Таким чином , у ОСОБА_2. виключається медичний критерій ( тобто виявлення психічного розладу , відповідного певного діагнозу ) як основоположна і єдина причина можливості того , що він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на той період.
Досліджені судом докази і наведені вище у сукупності викривають ОСОБА_2 та спростовують його показання , бо зазначені ним обставини фактично були відсутніми та є вигаданими обвинуваченим як спосіб виправдати свої дії. Така позиція обвинуваченого судом розцінюється як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
Суд, відповідно до ст.94 КПК України оцінивши за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та в межах пред'явленого йому обвинувачення, а тому він має нести покарання за вчинене.
Підстав для звільнення його від покарання не встановлено.
При вирішенні питання про обрання обвинуваченому міри покарання, суд відповідно до ст. 65-67 КК України враховує суспільну небезпеку скоєного ним кримінального правопорушення, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за правилами ст. 12 КК України, відноситься до розряду особливо тяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно з ч. 2 ст. 66 КК України, суд вважає та враховує сприяння слідству в розкритті правопорушення.
Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає і враховує вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Враховані судом при призначенні покарання і дані, що характеризують особу обвинуваченого. За останнім місцем проживання він характеризується задовільно, раніш не судимий, на спеціальному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює.
З урахуванням зазначеного, обставин справи, тяжкості негативних наслідків вчиненого суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 15, ст. 68 КК України, оскільки дане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого із застосуванням ст. 69 КК України суд не вбачає, та з урахуванням наведених вище обставин, вважає, що таке покарання не буде відповідати меті, передбаченій ст. 50 КК України.
В провадженні прокурором прокуратури м. Євпаторія заявлений цивільний позов в інтересах Комунального закладу охорони здоров'я «Євпаторійська міська лікарня №1» щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5
Суд вважає такий позов обґрунтованим і вбачає правові підстави, передбачені ст.ст.22, 1166, 1206 ЦК України для його задоволення в повному обсязі на суму 2085 грн., оскільки від підтверджений належними та допустимими доказами
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Суд вважає, що відносно ОСОБА_2, який вчинив особо тяжке кримінальне правопорушення, необхідно залишити запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373-374 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років в кримінально - виконавчій установі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою в СІ-15 м. Сімферополя.
Строк відбування покарання рахувати з моменту постановлення вироку, тобто з 24 грудня 2013 року.
Зарахувати в строк покарання перебування ОСОБА_2 під вартою з моменту його затримання, а саме з 31.07.2013 року по 24.12.2013 року, тобто 4 місяці і 24 дня.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального закладу охорони здоров`я «Євпаторійська міська лікарня № 1» витрати на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок злочину, у розмірі 2085 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд впродовж 30-ти діб з моменту проголошення вироку, а засудженим в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку вручити негайно, після його проголошення прокурору та обвинуваченому, іншим учасникам судового провадження - в порядку ч. ч. 6,7 ст. 376 КПК України.
Головуючий суддя І.О.Захарова
Суддя А.І.Лантратова
Суддя Н.М.Володарець