Справа № 161/11524/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/773/1908/13 Категорія: 30 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Перебойчуку Р.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача другого ВДВС ЛМУЮ Денисюк В.С.,

представника відповідача ГУДКС України у Волинській області Вербич М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_4 до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

5 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 серпня 2013 року, занесеною до журналу судового засідання, постановлено залучити до участі в даній цивільній справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим. Просить скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представники відповідачів, кожен окремо, заперечили апеляційну скаргу, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів заподіяння йому шкоди внаслідок бездіяльності державного виконавця, а розмір завданої шкоди ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що 5 червня 2009 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 82617,21 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 5 % місячних, 826,18 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 60 грн. витрат на оплату оголошення у пресі про виклик відповідача, всього 83533,39 грн.

22 грудня 2010 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 91196,30 грн. боргу згідно договору позики з урахуванням відсотків та індексу інфляції, 911,96 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 92228,26 грн.

Виконавчі листи по вищевказаних справах були пред'явлені для виконання у другий ВДВС ЛМУЮ.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Солтисюка А.П. щодо виконання виконавчих листів № 2-385 та № 2-9703, виданих 4 серпня 2009 року та 10 березня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 175761,65 грн. Зобов'язано другий ВДВС ЛМУЮ здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на примусову реалізацію належного боржнику ОСОБА_5 нерухомого майна.

Як вбачається з листа управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 22 квітня 2013 року № 3993/03-5/03 на виконанні у другому ВДВС ЛМУЮ перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь фізичних та юридичних осіб, до якого входить 19 виконавчих документів на загальну суму 1908607,12 грн.

На даний час судові рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів залишаються невиконаними.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Для відшкодування шкоди позивач в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України повинен довести розмір шкоди, причинний зв'язок цієї шкоди із неправомірними діями заподіювача шкоди.

Посилання на те, що рішенням суду визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця, не звільняє позивача від доведення усіх складових частин цивільно-правової відповідальності.

Свій позов ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що у випадку продажу на прилюдних торгах належних боржнику ОСОБА_5 часток у праві власності на нерухоме майно стягувач пропорційно до його частки у зведеному виконавчому провадженні міг би одержати грошові кошти у розмірі 12420 грн.

Заявлений розмір шкоди позивачем не обґрунтований та ґрунтується на припущеннях.

Неправомірна бездіяльність державного виконавця має призвести до завдання шкоди, проте в судовому засіданні факт заподіяння такої шкоди не знайшов свого підтвердження.

На даний час виконавчі листи знаходяться на виконанні у другому ВДВС ЛМУЮ, отже не втрачена можливість виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, наведені представником позивача в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2013 року відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді