СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 5002-23/2864-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Градової О.Г.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, (прокуратура міста Севастополя);

представник третьої особи, Фунтіков Дмитро Геннадійович, (дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");

розглянувши апеляційні скарги дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 26.09.2011 у справі № 5002-23/2864-2011

за позовом заступника прокурора міста Ялта

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради,

приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

приватного акціонерного товариства "Лоция",

ОСОБА_4,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Федерації професійних спілок України,

дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання недійсними рішень та договору купівлі-продажу майна, визнання права власності на майно та витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2011 поновлено строк позовної давності; позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради від 22.11.2002 № 178 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію "Ай-Петрі" за адресою: АДРЕСА_2, а саме: спальні корпуси №№ 10, 11, лікувальний корпус, клуб-їдальня, медпункт, туалет на пляжі і склад, котельні №№ 1, 2, елінг на пляжі літ. Л, приміщення для зберігання лежаків літ. О', приміщення ЛФК і кафе літнє на пляжі літ. Р', павільйон "Сон у моря" літ. П', склад літ. О''; за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 36-б - котельна № 3 (теплопункт); смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 42: матеріальний склад, склад для зберігання будівельних матеріалів, продсклад, гараж, прохідна, пральня, столярна майстерня літ. В"; визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України по м. Києву право власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме: спальні корпуси №№ 10, 11, лікувальний корпус, клуб-їдальня, медпункт, туалет на пляжі і склад, котельні №№ 1, 2, елінг на пляжі літ. Л, приміщення для зберігання лежаків літ. О', приміщення ЛФК і кафе літнє на пляжі літ. Р', павільйон "Сон у моря" літ. П', склад літ. О''; за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 36-б -котельна № 3 (теплопункт); смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 42: матеріальний склад, склад для зберігання будівельних матеріалів, продсклад, гараж, прохідна, пральня, столярна майстерня літ. В; визнано недійсним рішення Виконкому Кореїзської селищної ради від 25.07.2003 № 200 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію "Ай-Петрі" на будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв. м; теплицю літ. К площею 84,9 кв. м; туалет літ. Р площею 26,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за ЗАТ "Лоция"; у частині позовних вимог про визнання недійсним укладеного 30.10.2003 між ЗАТ "Лоция" і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу майна, а саме: будівлі павільйону літ. С площею 143,6 кв. м; теплиці літ. К площею 84,9 кв. м; туалету літ. Р площею 26,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 вищевказаного майна, отриманого за спірним договором, провадження у справі припинено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема у своїй апеляційній скарзі дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначає про те, що оскаржуване рішення прийнято судом за недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, на підставі невідповідних обставинам справи висновків внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання права власності за Фондом державного майна на спірні об'єкти, оскільки Постановою Ради Української РСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» (далі - Постанова № 606) передбачено передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року.

На думку заявника апеляційної скарги, у постанові Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 під фразою «передача у відання» розумілося саме передача цього майна у власність.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на відсутність доказів будівництва спірних об'єктів за участю держави та відсутність державної реєстрації прав на нерухоме майно за Фондом державного майна України.

При цьому, скаржник звернув увагу на Рішення Вищого Арбітражного суду України від 20.01.1997 по справі №137/7, яким підтверджено правомірність створення АТ "Укрпрофоздоровниця" та передання майна у статутний фонд створеного товариства Федерацією профспілок України, а тому факт правомірності володіння спірним майном підтверджено у судовому порядку АТ "Укрпрофоздоровниця".

До того ж, на думку скаржника, є хибним посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до яких майно є державною власністю, оскільки зазначення у постановах Верховного Суду України того, що передане до статутного фонду відповідача майно, є державною власністю, не можна вважати встановленим фактом, а лише міркуванням суду, яким він керувався при розгляді відповідних справ.

Також, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення заявник апеляційної скарги посилається на те, що ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

Крім того, відповідач вказує на безпідставність висновків місцевого господарського суду щодо не застосування строків позовної давності.

Апеляційна скарга приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за змістом повторює апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 у зв'язку з відпусткою судді Ткаченка М.І., була здійснена заміна судді Ткаченка М.І. на суддю Градову О.Г.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 призначено у справі № 5002-23/2864-2011 комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, провадження у справі № 5002-23/2864-2011 зупинено до отримання висновків експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 провадження по справі № 5002-23/2864-2011 поновлено.

У судове засідання, призначене до розгляду на 23.12.2013, з'явилися прокурор та представник третьої особи - дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Інші учасники судового розгляду явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся учасників судового розгляду.

У судовому засіданні представник третьої особи - дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", підтримав доводи апеляційної скарги дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профсоюзів України.

Постановою Ради Загальної Конфедерації Професійних Союзів СРСР від 18.11.1990 №2-1а був затверджений Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном за Федерацією незалежних профспілок України, правонаступником якої в 1992 році стала Федерація профспілок України.

До переліку об'єктів профспілкового майна, що було закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України, що є невідємною частиною Договору від 18.11.1990, ввійшло й майно "Санаторію "Ай-Петрі", який на той час мав назву Санаторій "Комунари".

22.11.1991 постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вирішено створити на базі санаторно - курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

04.12.1991 між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 № 971 було зареєстроване акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

24.01.1992 між Федерацією незалежних профсоюзів України та Акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» підписаний акт приймання - передачі майна Федерації профсоюзів України у власність Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого Федерація незалежних профсоюзів України передає, а Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця» приймає майно територіальних санаторно - курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, підвідомчих колишньому Українській республіканській раді по управлінню курортами профсоюзів, в об'ємі та сумі згідно додатку. Зокрема було передано

На підставі рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради № 178 від 22.11.2002 за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Ай-Петрі» за адресою: АДРЕСА_2, а саме: спальні корпуси №№ 10, 11, лікувальний корпус, клуб-їдальня, медпункт, туалет на пляжі і склад, котельні №№1,2, елінг на пляжі літ. Л', приміщення для зберігання лежаків літ.О', приміщення ЛФК і кафе літнє на пляжі літ. Р', павільйон «Сон у моря» літ. П', склад літ.О"; за адресою: смт.Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 36-б - котельна №3 (теплопункт); смт.Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 42: матеріальний склад, склад для зберігання будівельних матеріалів, продсклад, гараж, прохідна, пральня, столярна майстерня літ.В.

Крім того, 30.12.1996 Санаторій «Ай-Петрі» (Орендодавець) та ЗАТ «Лоция» (Орендар) уклали договір оренди майна.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Орендодавець передав Орендарю павільйон №7 літ. С, теплицю літ. К та приміщення туалету літ. Р, розташоване за адресою: м.Ялта, АДРЕСА_2.

Пунктом 6 договору передбачено, що орендар має право внести орендні платежі за весь строк оренди достроково, після чого майно переходить у власність орендаря. Орендар має право викупити орендоване майно по балансовій вартості за виключенням суми зносу, при цьому майна, що викупається зменшується на суму орендних платежів. Викуп орендованого майна передбачається даним договором і додаткового документального оформлення не потребує.

09.01.2003 ЗАТ «Лоція» сплатило оговорену суму, на підставі чого рішенням виконкому Кореїзької селищної ради № 200 від 25.07.2003 оформлено право власності ЗАТ «Лоція» на будівлю павільйону літ.С площею 143,6 кв.м, теплицю літ.К площею 84,9кв.м, туалет літ.Р площею 26,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

30.10.2003 ЗАТ «Лоция» уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, відповідно до якого право власності на нежитлові будівлі загальною площею 254,5 кв.м., а саме: будівлю павільйону літ.С площею 143,6 кв.м.; теплицю літ.К площею 84,9 кв.м.; туалет літ.Р площею 26,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_4

Вважаючи, що санаторію «Ай-Петрі» належить державі, заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради; Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»; Закритого акціонерного товариства «Лоция»; ОСОБА_4, в якому просив:

- поновити строк позовної давності;

- визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради №178 від 22.11.2002 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію «Ай-Петрі» за адресою: АДРЕСА_2, а саме: спальні корпуси №№ 10, 11, лікувальний корпус, клуб-їдальня, медпункт, туалет на пляжі і склад, котельні №№ 1, 2, елінг на пляжі літ. Л, приміщення для зберігання лежаків літ. О', приміщення ЛФК і кафе літнє на пляжі літ. Р', павільйон «Сон у моря» літ. П', склад літ. О"; за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 36-б - котельна № 3 (теплопункт); смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 42: матеріальний склад, склад для зберігання будівельних матеріалів, продсклад, гараж, прохідна, пральня, столярна майстерня літ. В за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»;

- визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України по м.Києву право власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме: спальні корпуси №№ 10, 11, лікувальний корпус, клуб-їдальня, медпункт, туалет на пляжі і склад, котельні №№ 1, 2, елінг на пляжі літ. Л, приміщення для зберігання лежаків літ. О', приміщення ЛФК і кафе літнє на пляжі літ. Р', павільйон «Сон у моря» літ. П', склад літ. О"; за адресою: смт Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 36-б - котельна № 3 (теплопункт); смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 42: матеріальний склад, склад для зберігання будівельних матеріалів, продсклад, гараж, прохідна, пральня, столярна майстерня літ. В;

- визнати недійсним рішення Виконкому Кореїзської селищної ради №200 від 25.07.2003 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію «Ай-Петрі» на будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв. метрів; теплицю літ. К площею 84,9кв. метрів; туалет літ. Р площею 26,0 кв. метрів, розташоване за адресою: м. Ялта, АДРЕСА_2 за ЗАТ «Лоция»;

- визнати недійсним укладений 30.10.2003 між ЗАТ «Лоция» і ОСОБА_4 договір купівлі-продажу майна, а саме: будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв. метрів; теплицю літ. К площею 84,9 кв. метрів; туалет літ. Р площею 26,0 кв. метрів, розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 майно, отримане за спірним договором, а саме: будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв. метрів; теплицю літ. К площею 84,9 кв. метрів; туалет літ. Р площею 26,0 кв. метрів, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з поданням позовної заяви, прокурор в порядку ст. 67 ГПК України надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв.м; теплицю літ. К площею 84,9 кв.м; туалет літ. Р площею 26,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2011 залучено Федерацію незалежних профспілок України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011 залучено Дочірнє підприємство «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2011 відмовлено Заступнику прокурора м. Ялти у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв.м; теплицю літ. К площею 84,9 кв. метрів; туалет літ. Р площею 26,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

13.09.2011 прокурором надано клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви та про виключення з числа відповідачів ОСОБА_4 та залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у зв'язку із чим, просив виключити пункти 5 і 6 прохальної частини позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно відноситься до державної власності, Президія Ради Федерації незалежних Профспілок України не вправі була передавати у власність створеного нею Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» спірне майно, яке є державною власністю. Виходячи з цього та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 393 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення виконкому Кореїзької селищної ради № 178 від 22.11.2002 прийнято з порушенням норм закону та підлягає визнанню недійсним, а спірне майно підлягає поверненню власникові - державі в особі Фонду державного майна України на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Також суд першої інстанції, виходячи з того, що договір б/н від 30.12.1996 укладено особою, яка не мала повноважень його укладати, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; суперечить нормам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положенням Цивільного Кодексу України, прийшов до висновку, що вказаний договір є нікчемним, а рішення виконкому Кореїзької селищної ради № 200 від 25.07.2003 підлягає визнанню недійсним.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 30.10.2003 між ЗАТ «Лоция» і ОСОБА_4 та витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 майна, отриманого за спірним договором, місцевий господарський суд провадження у справі припинив на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою.

Крім того, суд першої інстанції поновив строк позовної давності, оскільки про порушення прокуратурі стало відомо під час проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок у травні- червні поточного року. Фонду державного майна України про порушення не було відомо до часу проведення перевірки і заявлення позову.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши прокурора, представника дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку, санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п.2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Слід зазначити, що чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Відповідно до ст. 5 Конституції УРСР від 30.01.1937 було визначено, що соціалістична власність в УРСР має форму або державної власності, або форму кооперативно-колгоспної власності.

Згідно зі ст. 53 Цивільного кодексу УРСР 1922 року, який був чинний на момент передання майна у відання профспілкам, було передбачено, що розрізняється власність державна, кооперативна, приватна.

На думку судової колегії, відсутність в постанові Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 прямої вказівки про передачу майна у власність вказує на відсутність наміру власника - Держави в особі уповноваженого органу - Ради Міністрів УРСР, відчужувати санаторії, будинки відпочинку, та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Більш того, слід зазначити, що постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 №506 було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04.03.1992).

Крім того, згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 №1540-ХII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державної власністю України.

Постановою Верховного Суду України від 30.06.2009 за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок "України "Укрпрофоздоровниця", про визнання права власності та стягнення, висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", згідно якої це майно є державною власністю.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.09.2007 за результатами розгляду касаційного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 07.11.2006 у справі № 30/475-05-11719.

Згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Таким чином, майно, передане до статутного фонду АТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю постановою від 10.04.1992 №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

У подальшому, постановою Верховної Ради України №3943-XII від 04.02.1994 зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що до теперішнього часу законодавчо не визначено усіх правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, судова колегія приходить до висновку, що саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а отже є належним позивачем у справі, а висновок місцевого господарського суду щодо визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на спірне майно є вірним.

Таким чином, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме Фонд майна України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про власність" (чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення), якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Згідно ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, оскільки спірне рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради № 178 від 22.11.2002, на підставі якого за ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Ай-Петрі", порушує право власності держави, а також охоронюваний законом інтерес Фонду державного майна України, наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є вірними.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради № 200 від 25.07.2003 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію «Ай-Петрі» на будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв. метрів; теплицю літ. К площею 84,9кв. метрів; туалет літ. Р площею 26,0 кв. метрів, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за ЗАТ «Лоция», виходячи з вищезазначеного та беручи до уваги наступне.

Так, відповідно до умов договору б/н від 30.12.1996, укладеному між Санаторієм "Ай-Петрі" (Орендодавець) та ЗАТ "Лоція" (Орендар) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду будови по вказаному переліку з моменту складення акту прийому-передачі в оренду за формою ОС-1.

При цьому згідно п. 6 Договору Орендар наділений правом достроково внести орендні платежі за весь строк оренди, що з урахуванням п. 4 Договору складає - 13856,40 грн., після чого майно переходить у власність орендаря. Орендар має право викупити орендоване майно за балансовою вартістю за вирахуванням суми зносу, при цьому вартість майна, що викупляється, зменшується на суму орендних платежів. Викуп майна передбачається даним договором та додаткового документального оформлення не потребує.

Таким чином зі змісту договору, якій має змішаний характер, вбачається його цілеспрямованість на відчуження майна.

Разом з тим, як встановлено судом, вказане майно відноситься до власності держави, відповідно прийняття рішень стосовно майна має лише уповноважені органі держави, зокрема у порядку, встановленому Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

До того ж відповідно до п. 3 розділу 3 статуту Санаторію «Ай-Петрі» зареєстрованого 13.01.1995, майно санаторію відповідно до статуту об'єднання «Ялтакурорт» належить йому на праві повного господарського відання у відповідності з діючим законодавством, без права передачі у власність колективу, юридичних і окремих осіб.

Отже, уклавши спірний договір Санаторій «Ай-Петрі» фактично самостійно розпорядився не належним йому майном.

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ст. 49 Цивільного кодексу УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені статтею 48 або 49 цього Кодексу (ст.50 ЦК УРСР).

Оскільки, договір б/н від 30.12.1996 укладено особою, яка не мала повноважень його укладати, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а зміст договору суперечить нормам законодавства, порушує права власника майна, він є нікчемним.

З урахуванням викладеного, підлягає визнанню недійсним й рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради № 200 від 25.07.2003.

Судова колегія також знаходить вірним висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 30.10.2003 між ЗАТ «Лоция» і ОСОБА_4 та витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 майна, отриманого за спірним договором, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою, крім того в матеріалах справи міститься заява прокурора про виключення пунктів 5, 6 резолютивної частини позову.

Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на хибність його доводів щодо пропуску строку позовної давності при пред'явленні даного позову до суду з огляду на наступне.

Статтею 83 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що не застосовується позовна давність до вимог державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних громадських організацій та громадян.

Відповідно до п. 6 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення із позовом до суду) позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином вирішальне значення для встановлення факту пропуску строку позовної давності має встановлення законодавчих підстав для застосування позовної давності, та вимоги, із якою звертається позивач.

У даному випадку, враховуючи, що позов пред'явлений в інтересах Фонду державного майна України, якій уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, позовна давність застосуванню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2011 у справі № 5002-23/2864-2011 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді О.Г. Градова

О.І. Проценко

Розсилка:

1. Прокуратура міста Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, 98600),

2. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133),

3. Виконавчий комітет Кореїзької селищної ради (Севастопольське шосе, 27, смт. Кореїз, м. Ялта, 98670),

4. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39/41, м. Київ 1, 01001),

5. Приватне акціонерне товариство "Лоция" (бул. Дружби Народів, 10, м. Київ 103, 01103),

6. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,46000),

7. Федерація професійних спілок України (майдан Незалежності, 2, м. Київ, 01012),

8. Дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкінське шосе, 15, смт. Кореїз, м. Ялта, 98670),

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" (вул. К. Маркса, 44, оф. 20, м. Сімферополь, 95006),

10. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павліченка, 1, м. Севастополь, 99011)

11. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95015)