КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа№ 910/6863/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін

від позивача: Гринько О.А. - представник за дов. №14-31 від 30.01.2013р.;

від відповідача: Новик О.В. - представник за дов. №161 від 17.10.2013р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова"

на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2013 року

у справі № 910/6863/13 (головуючий суддя: Паламар П.І. судді: Кирилюк Т.Ю. Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 3213029,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 2345533,00 грн., пеню у розмірі 651146,76 грн. суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 86120,71 грн. та 3% річних у розмірі 130229,35 грн., загалом 3213029,83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. у справі №910/6863/13 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1845533 грн. боргу, 86120,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 130229,35 грн. 3% з простроченої суми, 651146,76 грн. пені, 54260,94 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технова" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. у справі №910/6863/13 та прийняти нове рішення по справі, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що підписання договору про організацію взаєморозрахунків зі сторони ГУ ДКСУ Чернігівської області унеможливлено діями (бездіяльністю) позивача.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/6863/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.12.2013р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів, яке не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 03.08.2012 р. між сторонами по справі було укладено договір № 14/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати відповідачу протягом липня-грудня 2012 року природний газ в обсязі до 53200000 м3 згідно наведеного графіку, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становила 1309,20 грн. з ПДВ.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 11.1 договору строк дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 01.07.2012 р. до 31.12.2012 р., в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу протягом липня-грудня 2012 року було передано 38404491 м3 природного газу вартістю 50279159,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2012 р., 31.08.2012 р., 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., випискою з рахунку позивача з 1 жовтня 2011-28 лютого 2013 років,

Відповідач в свою чергу здійснив оплату частково за одержаний природний газ у розмірі 47933626,62 грн.

При цьому, як слідує з його пояснень та поданого розрахунку, у загальній сумі платежу ним не було враховано проведену відповідачем на підставі платіжного доручення № 3 від 21.03.2013 р. оплату у розмірі 500000 грн.

Враховуючи, що вимоги в частині стягнення 500000 грн. боргу заявлені безпідставно, то суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в цій частині.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, станом на день подання позовної заяви до суду першої інстанції борг відповідача за отриманий газ складав 1845533 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1845533 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 86120,71 грн. інфляційних та 130229,35 грн. 3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3% річних підлягає стягненню в сумі 130229,35, 86120,71 грн. інфляційних втрат та 651146,76 грн. пені.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо відсутності його вини у простроченні виконання спірного зобов'язання, оскільки матеріали справи в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не містять належних та допустимих доказів даним твердженням, а також їх суперечності ст. ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника що підписання договору про організацію взаєморозрахунків зі сторони ГУ ДКСУ Чернігівської області унеможливлено діями (бездіяльністю) позивача, з огляду на наступне.

Так, доказів укладення між сторонами у справі на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 167 від 20 березня 2013 р. договору про організацію взаєморозрахунків для одержання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію суду ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Як вбачається з доданого до матеріалів проекту цього договору, він, окрім позивача, також не підписаний також Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, на яке в порядку постанови Кабінету Міністрів України № 167 від 20.03.2013 р. покладено обов'язок перерахування субвенції шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка, тобто першого платника.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. у справі №910/6863/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. у справі №910/6863/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6863/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді К.В. Тарасенко

Л.О. Рєпіна