Справа № 559/3243/13-ц
2/559/1129/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2013 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в особі головуючого судді Бобер К.Ф.
при секретарі Антонюк І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та супроводу матері , -
в с т а н о в и в:
В обгрунтування своїх вимог, позивачка посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 з 28 вересня 1997 р. по 29 грудня 2005 р. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням суду місце проживання дитини визначено разом з позивачкою. Позивачка матеріально утримує та належним чином піклується про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Син сторін професійно займається спортом, входить до збірної України по «тхеквондо». Для того, щоб успішно та без перешкод сприяти спортивним якостям ОСОБА_3, його подальшим успіхам та перемогам, виїзд його на змагання, чемпіонати – необхідні часті виїзди за кордон. Відповідач ОСОБА_2 безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України. При цьому жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову відповідач не наводить. В зв’язку з цим позивачка просить надати дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 за межі України на спортивні змагання до його повноліття, та надати дозвіл на виготовлення закордонного паспорту для ОСОБА_3
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала дала пояснення згідно поданої позовної заяви, просить її задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків ( усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3858-Х11 від 21.01.1994 року, із змінами та доповненнями, оформлення документу дитини для виїзду за кордон провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Шлюб між сторонами розірвано 29 грудня 2005 року (а.с.5). Після розірвання шлюбу, син проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Неповнолітній ОСОБА_3 являється членом збірної юніорської команди України по тхеквондо і буде приймати участь у міжнародних турнірах, що підтверджується довідкою № 01-29/13 від 14.08.2013 року виданою ГО «Федерація тхеквондо» ( а.с. 13).
У відповідності до ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні. При чому, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини.
Ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Враховуючи зазначене, незгода батька є необґрунтованою і є порушенням особистих немайнових права - свободи пересування, права вільно залишати територію України і виїжджати за її межі, права на особисте й сімейне життя, права на вільний розвиток особистості, на відпочинок і дозвілля. Перелічені особисті немайнові права гарантуються положеннями ст.ст. 23, 32, 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, ст.. 3,9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року.
Оскільки реалізація будь-якого особистого немайнового права здійснюється безперешкодно, то держава забезпечує таку реалізацію відповідними гарантіями, насамперед судовим захистом від порушення.
Відповідно до ст. 31 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави -учасницi визнають право дитини на вiдпочинок i дозвiлля, право брати участь в iграх i розважальних заходах, що вiдповiдають її вiку, та вiльно брати участь у культурному життi i займатися мистецтвом. При чому держави-учасницi поважають i заохочують право дитини на всебiчну участь у культурному i творчому життi та сприяють наданню їй вiдповiдних i рiвних можливостей для культурної i творчої дiяльностi, дозвiлля i вiдпочинку.
Беручи до уваги вищенаведене та враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, яка повністю перебуває на утриманні і вихованні матері, а також те, що виїзд за кордон України є необхідним для духовного розвитку дитини, суд вважає за доцільне надати дозвіл на виїзд за кордон неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У відповідності зі ст.2 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" документами, що дають право на виїзд з України та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.
Положення Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р., Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. № 231 , Правила перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. та в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724, передбачають можливість вирішення у судовому порядку питання про виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу одного з батьків.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та оформлення проїзних документів, ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.155 СК України, ст.313 ЦК України, ст.ст. 8,11,12 Закону України «Про охорону дитинства» , ст.ст.2,4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд
Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та супроводу матері - задовольнити.
Визнати відмову ОСОБА_2 на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - безпідставною.
Надати дозвіл ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2 на оформлення та виготовлення проїзних документів на право виїзду за межі України неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України на спортивні змагання неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття.
На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом 10 днів через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя: