УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2007 року                                                                          м.  Харків

Колегія суддів апеляційного суду Харківської області з касаційного розгляду цивільних справ у складі:

Суддів - Трішкової І.Ю.,

Овсяннікової А.І.,  Табачної Н.Г.,  розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2004 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Малиновської (Іллічівської) районної адміністрації м. Одеси,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на жилий будинок,  договору дарування цього будинку,  визнання права власності на жилий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 про виселення і відшкодування збитків,  до Малиновської районної адміністрації м. Одеси про визнання недійсним розпорядження Іллічівської районної адміністрації м. Одеси за № 228 від 02 квітня 1999 року та листа Іллічівської районної адміністрації м. Одеси за № 1355 від 27 липня 2001 року і про відшкодування збитків,

встановила:

В квітні 1999 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на жилий будинок,  що значився під літерою "Б" в домоволодінні АДРЕСА_1 і визнати недійсним свідоцтво про право власності,  видане 28.02.1992 р. на ім'я ОСОБА_2,  визнати недійсним договір дарування,  укладений 08.08.1998 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3  на 34/100 частини спірного жилого будинку,  посилаючись на те,  що в 1958 році купив у колишній власниці жилого будинку ОСОБА_8  сарай,  на місці якого за згодою ОСОБА_8  побудував жилі приміщення,  в яких мешкає і до даного часу. Але після смерті ОСОБА_8  спадщину оформила її дочка ОСОБА_1. а її син ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на спірні будівлі,  що склало 34/100 частин жилого будинку,  а потім уклав з ОСОБА_3  договір дарування зазначених приміщень.

Відповідачка ОСОБА_3  заявила зустрічний позов про визнання недійсним розпорядження Іллічівської районної адміністрації м. Одеси за № 228 від 02 квітня 1999 року,  яким визнано право власності на збудовані 34/100 частин спірного будинку,  та листа Іллічівської районної адміністрації м. Одеси за № 1355 від 27 липня 2001 року,  про стягнення з ОСОБА_4 квартплати в розмірі 7200 грн.,  відшкодування матеріальних і моральних збитків.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2004 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Суд визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на ім"я ОСОБА_2 на частину жилого будинку під літ."Б",  що складає 23/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1,  а також

Справа № 1696-КС-07                                                             Категорія ЦП:

Головуючий у 1-ій інстанції: Цильмак К.П.

Доповідач: Трішкова І.Ю.

визнав недійсним в цій частині договір дарування,  укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . За ОСОБА_4 визнано право власності на 23/100 частини спірного домоволодіння.

ОСОБА_3  в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.05.2006 р. рішення суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  посилаються на неправильне застосування апеляційним судом та судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  в зв'язку з чим ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду.

Колегія суддів вважає,  що касаційна скарга задоволенню не підлягає,  виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2  ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку,  що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права,  які передбачені  ст.  ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч.1  ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.  ст.  332, 336 ЦПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 відхилити,  рішення Приморського районного суду м. Одеса від 25 листопада 2004 р. і ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.