РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 грудня 2007 року                                                                                              м.  Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого    Луспеника Д.Д.,

суддів:               Колтунової А.І                                  Кукліної Н.О.,

Бобровського В.В.,                                                      Маміної О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_2 іОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 7 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1  у червні 2004 р. звернувся в суд зі вказаним вище позовом,  посилаючись на те,  що 3.06.2004 р. у результаті випасу трьох його власних корів на пасовищі одна з них померла з вини відповідачів,  які за визнаною домовленістю жителів вул.  Леніна с Теплиця щодо черговості випасу,  повинні були випасати належних жителям корів,  проте проявили халатність.

З урахуванням наведеного,  просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 3000 грн. вартості загиблої корови,  а,  оскільки корів він утримував для виготовлення молочної продукції,  також просив стягнути 4980 грн. упущеної вигоди від вартості нереалізованого молока. Крім того,  просив стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та сплачені судові виграти.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 грудня 2005 року,  залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року,  позов ОСОБА_1  задоволений частково. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_2 і ОСОБА_3  3000 грн. вартості загиблої корови,  4980 грн. упущеної вигоди,  1000 грн. моральної шкоди,  розподілено судові витрати.

Справа № 1616-кс-07

Головуючий у першій інстанції: Борисова СП.

Доповідач: Луспеник Д.Д.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3  просять скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд,  посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи,  колегія суддів дійшла висновку,  що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог  ст.   ст.  213,  215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність,  допустимість і достовірність кожного доказу окремо,  а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 ,  суд першої інстанції,  з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції,  виходив з того,  що у заподіянні шкоди позивачу є всі підстави для відповідальності відповідачів.

Згідно з ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи,  що оскаржувані судові рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі вартості загиблої корови та моральної шкоди ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права,  а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна,  оскільки при вирішенні позову про стягнення упущеної вигоди судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Відповідно до  ст.  1166 ЦК України,  майнова шкода,  завдана майну фізичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Таким чином відшкодовується реальна шкода,  тобто втрачене майно,  і упущена вигода.

При відшкодуванні шкоди діє презумпція заподіювача шкоди,  проте розмір шкоди в силу положень  ст.   ст.  10,  60 ЦПК України зобов'язаний довести саме позивач.

Доказів заподіяння шкоди внаслідок упущеної вигоди,  в тому числі й ті,  що з безспірністю підтверджують можливе отримання такої вигоди,  позивач не надав.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів,  обставини справи встановлені судом повно й правильно,  але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права,  - оскаржене судове рішення в силу  ст.  341 ЦПК України підлягає зміні з ухваленням нового рішення.

Керуючись  ст.  ст.  336,  341,  346 ЦПК України,  колегія суддів з касаційною розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області,

Вирішила :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 іОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 7 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року в частині задоволення позову і стягнення на користь ОСОБА_1 4980 грн. у вигляді упущеної вигоди скасувати і в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

У решті частині судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.