У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від

4 лютого 2008 року, якою    

ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

звільнено від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та застосовано до нього примусові заходи виховного характеру - передано під нагляд матері ОСОБА_2 та покладено обов'язок відшкодувати  ОСОБА_3 99 гривень матеріальної шкоди, 2 500 гривень моральної шкоди та 500 гривень судових витрат. 

В апеляційному порядку постанова суду не переглядалась.

         Як установив суд, неповнолітній ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння 30 вересня 2007 року близько 15 години в с. Шамраївка Ульяновського району на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_3 спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову суду в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає рішення суду про передачу ОСОБА_1 під нагляд матері необґрунтованим, оскільки вона не має достатнього впливу на сина, за місцем проживання характеризується негативно. Крім того, суд у порушенням вимог ст. 105 КК України, не встановив тривалість заходів виховного характеру та не зазначив строки виконання відшкодування збитків, завданих ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У такому разі суд визначає покарання, встановлює його вид і розмір і постановляє рішення про звільнення неповнолітнього від покарання. Одночасно суд призначає вид примусового заходу виховного характеру, визначає його зміст та тривалість.

Цих вимог закону районний суд не дотримав.

Звільнивши ОСОБА_1 від покарання, суд його не призначив, а своє рішення виклав у формі постанови, чим неправильно застосував кримінальний закон та істотно порушив кримінально-процесуальний.

Крім того, вирішуючи питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, суд не з'ясував думку прокурора з цього приводу та належним чином не перевірив чи здатна мати забезпечити виховний вплив на ОСОБА_1

Рішення суду про покладення на неповнолітнього обов'язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілому колегія суддів також вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 105 КК України передбачає відшкодування лише майнової шкоди. Однак і в цьому разі суд може застосувати цей вид примусових заходів виховного характеру лише за наявності у неповнолітнього на праві приватної власності майна або отримання ним самостійного заробітку. Як убачається з матеріалів справи це питання судом не досліджувалось.

У порушення вимог ч. 3 ст. 105 КК України суд не визначив тривалість примусових заходів виховного характеру.

         За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час  якого необхідно належним чином урахувати вимоги ст. 105 КК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від

4 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

судді:

Лавренюк М.Ю.                        Мороз М.А.               Канигіна Г.В.