У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну  справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від

24 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2007 року.

Вироком районного суду засуджено

                                               ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                                               двічі судимого, останнього разу 24.02.1987 року

за ст. 94, ч. 2 ст. 106 КК УРСР на п'ятнадцять

років позбавлення волі, звільненого

12.10.2001 року по відбуттю покарання

за ч. 2 ст. 149 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

за ч. 2 ст. 332 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі,

за ч. 2 ст. 358 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

         Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він у період із червня по листопад 2004 року, а також у жовтні - листопаді 2005 року разом із

ОСОБА_2, у відношенні якої справа закрита в зв'язку з її смертю, використовуючи скрутне матеріальне становище жінок, одна з яких була неповнолітньою, вербував їх та незаконно переправляв через державний кордон України до м. Москви Російської Федерації з метою сексуальної експлуатації.

Під час організації переправлення неповнолітньої ОСОБА_3 через державний кордон України з метою її подальшої сексуальної експлуатації, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 схилили невстановлену слідством особу до підроблення паспорта громадянина України, який передали ОСОБА_3

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, вину в скоєному не визнав та не розкаявся. Вважає, що призначене покарання за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України є невиправдано м'яким.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Дійшовши висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд послався зокрема, на те, що засуджений має на утриманні неповнолітню доньку 1995 року народження, однак належним чином не перевірив дану обставину. Як убачається з копії свідоцтва про народження (а. с. 173 т. 3) батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5.

Крім того, характеристику засудженого за місцем проживання не можна вважати позитивною, а з останнього місця роботи у ТОВ «КазБеГ» він звільнився ще у вересні 2004 року, інших достовірних даних про зайнятість ОСОБА_1 на момент вчинення злочинів восени 2005 року суспільно-корисною працею в матеріалах справи немає.

Також під час призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 2 ст. 149 КК України, суд належним чином не врахував, що він, маючи непогашену судимість за особливо тяжкий злочин, учинив нові злочини, які направлені проти волі, честі та гідності жінок молодого віку, вину у вчиненні яких не визнав та не розкаявся.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора на м'якість призначеного покарання, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення вимог Загальних правил призначення покарання і залишив вирок без зміни.

Ураховуючи наведене, зазначений вирок та ухвала апеляційного суду через невідповідність  призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначене ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

            Керуючись  ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

судді:

Лавренюк М.Ю.                          Мороз М.А.                Канигіна Г.В.