ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2013 р. (14:40) Справа №801/11105/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
за участю представників:
позивача - Абдурешитової Л.І., довіреність №04-5/16 від 07.11.2013 року,
відповідача - Ювашева С.С., довіреність №б/н від 30.09.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим
про визнання недійсною постанови,
Обставини справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Кримпро визнання недійсною постанови про повернення документа стягувачеві від 17.10.2013 року та зобов'язання відкрити виконавче провадження по справі№2а-11291/10/5/0170.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.12.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2013 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим відкрити виконавче провадження по справі№2а-11291/10/5/0170.
Присутній у судовому засіданні 18.12.2013 року представник позивача просив позов задовольнити, мотивуючи позовні вимоги тим, зокрема, що відповідачем необґрунтовано було повернено виконавчий документ як такий, що не підлягає виконанню органом державної виконавчої служби згідно із положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Позиція позивача заснована на тому, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про те, що боржник у виконавчому провадженні - Управління державної служби охорони є державним органом. Однак, згідно із заявою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів форма фінансування даної установи госпрозрахункова, тому державним органом бути не може.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Крім того, представником відповідача були надані письмові пояснення на позовну заяву, які долучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -
ВСТАНОВИВ:
Центральним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим 17.10.2013 року було прийнято постанову про повернення стягувачу Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів виконавчого документу - виконавчого листа Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.2013 року у справі №2а-11291/10/5/0170 щодо стягнення з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим 335614,00 грн. штрафу.
Не погоджуючись з названим рішенням органу державної виконавчої служби, позивачем було його оскаржено у судовому порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606).
Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
У статті 17 Закону №606 зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, видані судами.
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону № 606).
Однак, Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість виконання рішень й іншими органами.
Так, згідно із частиною 2 статті 3 Закону № 606 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Аналогічні положення щодо покладення на органи казначейства обов'язку виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів визначені статтею 3 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі по тексту - Закон № 4901).
У відповідності до частини 1 статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 1 статті 2 Закону №4901 передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
державний орган;
державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Отже, із змісту наведених норм слідує, що органом казначейського обслуговування здійснюється примусове виконання тільки тих судових рішень, у яких боржником є державний орган (державне підприємство або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства), який має рахунок в органі казначейського обслуговування.
Як вбачається із постанови державного виконавця від 17.10.2013 року, виконавчий лист Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.2013 року у справі №2а-11291/10/5/0170 був повернутий стягувачу без виконання на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що з дня набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України.
За загальним правилом державним органом є структурний елемент апарату держави, створений державою чи обраний безпосередньо народом колектив державних службовців (або один державний службовець), які на ділені державновладними повноваженнями та необхідними матеріально-технічними засобами для виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, для з'ясування можливості застосування положень Закону №4901 державний виконавець мав достовірно з'ясувати наявність у боржника статусу органу державної влади, а також чи має він рахунки в органах казначейського обслуговування.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Державним виконавцем у судовому засіданні 18.12.2013 року були надані письмові пояснення (а.с.32), згідно з якими під час виконавчого провадження запити до державного реєстратора з метою визначення статусу боржника, а саме чи є Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ державним органом, не направлялись.
Зазначене вище свідчить про те, що рішення про повернення виконавчого документу було прийнято відповідачем передчасно, необґрунтовано, без з'ясування всіх необхідних обставин, а відтак, є протиправним.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що наслідком визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним є його скасування.
У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсною постанову про повернення документа стягувачеві від 17.10.2013 року.
В свою чергу, частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про повернення виконавчого документу стягувачу від 17.10.2013 року.
У судовому засіданні, яке відбулось 18.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.12.2013 року.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про повернення виконавчого документу стягувачу від 17.10.2013 року.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.