Справа № 0306/2833/12 Провадження №11/773/343/13 Головуючий у 1 інстанції:Миронюк М.Г.

Категорія:ч.3 ст. 185 КК України. Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого -судді Матвієнко Н.В.,

суддів - Лозовського А.О., Клока О.М.

з участю прокурора - Плечій О.М.

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 21.08.2012 року,

ВСТАНОВИЛА :

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дроздні Ковельського району Волинської області, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, зареєстрований в АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, раніше судимий:

1. вироком Ковельського міськрайонного суду від 06.06.2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт;

2. вироком Ковельського міськрайонного суду від 13.02.2012 року за ч.2 ст. 389 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 3 місяці 15 днів арешту, -

- засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2012 року, що становить відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України - 2 місяці позбавлення волі та за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено до відбування 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець та житель АДРЕСА_3, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, раніше судимий вироком Ковельського міськрайонного суду від 25.04.2011 року за ч.1 ст.185 КК України на 1 один рік позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

- засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2011 року 4 місяці позбавлення волі та за сукупністю вироків остаточно визначено ОСОБА_2 до відбування 3 роки 4 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено попередню - утримання під вартою .

Строк відбуття покарання засудженим постановлено рахувати з часу їх затримання, тобто ОСОБА_1 з 20.03.2012 року, а ОСОБА_2 з 09.07.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави рівними долями судові витрати в сумі 245 гривень.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Цим вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 20 лютого 2012 року близько 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, проникли на подвір'я будинку АДРЕСА_4 звідки повторно, таємно викрали рулон металевої сітки, розміром 17,5 х 1 м, вартістю 150 грн. 50 копійок, що належала ОСОБА_3, завдавши останньому майнову шкоду на вказану суму.

Не погоджуючись з вироком суду ОСОБА_1 в поданій апеляції просить врахувати його щиро розкаяння та дати умовний термін покарання. В доповненні до апеляції засуджений вказує на неправильність визначення досудовим слідством вартості викраденого. Просить скасувати вирок, а справу направити для проведення додаткового розслідування.

Засуджений ОСОБА_2 вирок не оскаржував.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вірно кваліфіковані судом за ч.3 ст.185 КК України.

Посилання ОСОБА_1 в апеляції на те, що досудовим слідством і судом неправильно визначена вартість та кількість викраденого є безпідставними.

Дані твердження спростовуються рядом доказів, досліджених судом під час судового слідства, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3, згідно яких у нього викрали рулон металевої сітки висотою 1м та довжиною 17,5 м (а.с.21), показаннями ОСОБА_2 про викрадення ними рулону металевої сітки.

Згідно висновку товарознавчої експертизи, довжина викраденого в потерпілого рулону металевої сітки становить 17,5 м, а ширина - 1 м, а залишкова вартість даної металевої сітки із врахуванням зносу становить 150,50 грн.

Такі розміри викраденої металевої сітки підтверджуються і протоколом огляду предмету - металевої сітки (а.с.38).

Будь-яких підстав вважати неправдивими показання потерпілого та ставити під сумнів правильність висновку експерта щодо залишкової вартості викраденої сітки ні досудовим слідством, ні судом не встановлено, тому підстав для скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування, про що просить в апеляції ОСОБА_1, колегі суддів не вбачає.

Що стосується доводів апеляції засудженого щодо суворості призначеного покарання, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано.

З вироку вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд у повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про особи винних.

Так, судом було враховано, що підсудні розкаялися у вчиненому та активно сприяли розкриттю злочину і відніс дані обставини до пом'якшуючих, при цьому врахувавши, що останні вчинили злочин, який відноситься до категорії тяжких, при обтяжуючій покарання обставині - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховано судом також і дані про особи засуджених, які негативно характеризуються за місцем проживання ( а.с. 84,101), раніше притягувались до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, ОСОБА_1 вчинив новий злочин через нетривалий час після проголошення попереднього вироку, а ОСОБА_2 - під час іспитового строку, встановленого за попереднім вироком, що свідчить про їх небажання стати на шлях виправлення та про підвищену суспільну небезпечність їх осіб.

З урахуванням всіх наведених обставин в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключно в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їм мінімальне покарання в межах санкції статті, за яку вони засуджені.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання відповідає вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції не вбачає.

Враховуючи, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня розгляду справи апеляційним судом відбували покарання в місцях позбавлення волі, то цей час їм слід врахувати в строк відбуття покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 р.), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Волинської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 21.08.2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати засудженим в строк відбування покарання час знаходження їх під вартою та в місцях позбавлення волі: ОСОБА_1 з 20.03.2012 року по 20.09.2013 року, а ОСОБА_2 - з 09.07.2012 року по 02.10.2013 року.

Головуючий

Судді