АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2448/13-к

Номер провадження 11-кп/786/367/2013 Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Категорія: ч.2 ст.286 КК - Т.З. Доповідач ап. інст. Томилко В. П.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді Томилка В.П.

суддів: Корсун О.М., Маліченко В.В.

при секретарі Котенко А.О.

з участю прокурора Гринь А.С.

захисника ОСОБА_3

та обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, Виноградівського району Закарпатської області, українець, громадянин України, не працюючий, одружений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий,-

визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунальної Лубенської центральної міської лікарні 190 грн.56 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишені без розгляду.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду, 21.02.2013 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 керуючи технічно справним вантажним автомобілем „ІВЕКО”, д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом „КОГЕЛЬ”, д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись по своїй смузі руху зі швидкістю близько 70 км/год. на автошляху Київ-Харків-Довжанський в напрямку від м. Харкова до м. Києва та проїжджаючи 187 км + 400 м. в с. Пишне Лубенського району Полтавської області в порушення вимог п.п. 10.1;12.4; 12.9; підпункту „б", п.19.3 Правил дорожнього руху України, перевищив дозволену максимальну швидкість руху транспортних засобів в населеному пункті, перебуваючи в стані засліплення світлом фар зустрічного транспорту, маючи можливість зупинити транспортний засіб без зміни напрямку руху, не переконався в безпеці даного маневру перед зміною напрямку руху, правими колесами виїхав праворуч за межі асфальтобетонного узбіччя, після чого, вирівнюючи напрямок руху автомобіля, повернувся на асфальтоване узбіччя та перебуваючи в заносі, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем „ФІАТ ДУКАТО” д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7 в якому перебував пасажир ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля „ФІАТ-ДУКАТО" ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, а пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою лівої половини грудної клітки, перелому 9-10 ребер зліва, закритої травми живота, двох етапних розривів селезінки з послідуючим оперативним втручанням по видаленню пошкодженої селезінки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, яке не відповідає тяжкості злочину. Крім того вказує, що у резолютивній частині вироку судом неправильно визначено орган якому засуджений повинен повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, так як у вироку вказано орган кримінально-виконавчої системи, а не інспекції та безпідставно не стягнув з обвинуваченого на користь держави вартість проведених експертиз.

Посилаючись на ступінь тяжкості вчиненого злочину просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та стягнути із засудженого на користь держави процесуальні витрати у виді вартості експертних досліджень під час досудового розслідування у сумі 856,52 грн.

На апеляційну скаргу прокурора надійшли заперечення від захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого, в яких вказано, що апеляція прокурора являється безпідставною, оскільки прокурор в своїй скарзі не навів жодних вагомих підстав вважати рішення суду м'яким, несправедливим чи незаконним, а міру покарання недостатньою. В свою чергу вважає призначене судом покарання ОСОБА_4 справедливим і суворим та просить вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора на підтримку своєї апеляції, вислухавши обвинуваченого та його захисника, які вважають вирок суду справедливим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів провадження висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчинені інкримінованих йому злочинних діяннях ґрунтується на належних та допустимих доказах і сторонами та потерпілими не оскаржується.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Разом з цим висновком, місцевий суд посилаючись на ці ж самі та додаткові обставини прийшов до іншого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд повинен вирішити питання: яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.

Всупереч даним вимогам суд фактично в мотивувальній частині вироку обґрунтував необхідність призначення двох різних видів покарання, а саме позбавлення волі та неконкретне покарання не пов'язане з позбавленням волі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при визначенні обвинуваченому покарання місцевий суд у мотивувальній частині вироку допустив суперечності, що є неприпустимим при постановленні вироку, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню в частині призначення покарання з постановленням нового вироку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті КК України, відповідно до положень загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як встановлено колегією суддів обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, та санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років.

Внаслідок злочинних діянь ОСОБА_4 настали наслідки у виді смерті однієї особи, спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій особі та нанесення матеріальної шкоди потерпілим та державі.

Згідно наявних у справі довідок ОСОБА_4 раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, доглядає за своєю сестрою, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом з ним і є інвалідом 1 групи.

Як встановлено колегією суддів інвалідом 1 групи являється двоюрідна сестра обвинуваченого, опікуном якої являється дружина обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, а також частково відшкодував потерпілим завдані збитки, що відповідно до ст. 66 КК України є обставинами, що пом'якшують його покарання, але на думку колегії суддів не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи всі вказані обставини кримінального провадження колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у межах санкції ч.2 ст. 286 К України з врахуванням положень ст. 69-1 КК України.

Згідно ч.1 ст. 75 КК України суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років , враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину та фактичну наявність тяжких наслідків у вигляді смерті людини та спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, колегія суддів, враховуючи інші обставини, вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання є помилковим.

Приймаючи до уваги, що згідно довідки державтоінспекції Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області обвинувачений ОСОБА_4 на протязі 2012 року тричі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України та враховуючи, що в 2013 році вчинив тяжкий злочин у сфері безпеки руху колегія суддів вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора в частині скасування вироку підлягає до часткового задоволення, так як вирок скасовується не з мотиву призначення судом м'якого покарання, так як суд першої інстанції призначив засудженому покарання, яке просить призначити прокурор у своїй апеляційній скарзі, а з мотиву безпідставного застосування судом положень ст. 75 КК України про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта

З наданих матеріалів провадження вбачається, що витрати, повязані з проведенням експертом автотехнічної експертизи складають 856 грвн. 52 копійки, у зв'язку з чим апеляція прокурора в цій частині підлягає до задоволення.

Враховуючи, що вирок місцевого суду в частині звільнення від відбуття покарання підлягає скасуванню, апеляція прокурора в частині назви органу виконання покарання з випробуванням не потребує перевірки.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -

З А С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області частково задовольнити.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання - скасувати.

Постановити новий вирок.

ОСОБА_4 вважати засудженим за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

ОСОБА_4 взяти під варту в залі судового засідання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 856 грвн. 52 коп. витрат пов'язаних із залученням експертів.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржений сторонами та іншими учасниками судового провадження протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а обвинуваченому з моменту вручення копії вироку, шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

С У Д Д І :

В.П. Томилко. О.М. Корсун. В.В. Маліченко.