УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/3130/12 Головуючий у 1-й інст. Замега О.В.

Категорія 41 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Крижанівською М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 листопада 2013 року по цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про вселення, визначення порядку користування квартирою,-

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 29 грудня 1984 року перебував у шлюбі з відповідачкою. У шлюбі народилися двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час перебування у шлюбі згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2002 року позивачем та відповідачем була куплена квартира АДРЕСА_1. Дана квартира знаходиться у спільній частковій власності. Йому належить 33,5 частин, а відповідачці 65,5 частин спірного будинку. З 2009 року відповідач почала перешкоджати користуватися квартирою і в 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був розірваним. Відповідач не зважає на неодноразові звернення позивача і продовжує перешкоджати користуватися квартирою.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 листопада 2013 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 користуватися зазначеною квартирою. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. Зазначає, що суд прийняв до розгляду заяву, яка не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, та не залучив до участі у справі в якості відповідачів їх повнолітніх дітей, які проживають у квартирі, не з'ясована їх думка. Суд не врахував покази свідків про наявність у позивача іншого житла, його поведінку та відсутність доказів про перешкоди у користуванні квартирою, неможливість спільного проживання.

Апелянт підтримала апеляційну скаргу і пояснила, що вона не може проживати спільно з позивачем з-за його поведінки, а тому не допускає його в помешкання.

Позивач заперечує у задоволенні скарги.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 і перебувають у напружених відносинах.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.02.2013 року, яке набрало законної сили, проведено розподіл спільно нажитого майна і визнано за ОСОБА_3 право власності на 33,5 % зазначеної квартири, а за ОСОБА_2 - 66,5%.

Статтею 155 ЖК України визначено гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), та передбачено, що жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Одним із способів захисту такого права є примусове вселення.

Позивач підтверджує вищевказану обставину постановами Бердичівського МВВС України про відмову у порушенні кримінальної справи від 28.01.2010 року та 5.02.2010 року. Із змісту вказаних постанов вбачається, що 26.01.2010 року відповідач не впустила його до квартири у зв'язку із збудженим станом останнього та побоювання за можливі наслідки.

Звернення до суду також свідчить про наявність спору, що не заперечується відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (ст.1 ЦПК України)

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що позивачем доведено порушення його права на користування спірною квартирою, використання її для особистого проживання, а тому підстави для скасування рішення суду про вселення останнього відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність позовної заяви вимогам ст.119 ЦПК України, не залучення до участі у справі в якості співвідповідачів їх повнолітніх дітей, які не є власниками спірного житла, вчинення позивачем протиправних дій відносно відповідача, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про вселення співвласника до спірної квартири, не спростовують висновків, викладених у рішенні і на правильність прийнятого рішення не впливають.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді