ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «Дніпроененрго»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК –ВР Коммерс»

Про                              стягнення 15 416,98 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача:      Батиль Г.М. предст. за довір. № 10/6356-449 від 23.06.2008 р.

                           Дорогих Г.М., довіреність № 10/11239-484 від 23.06.2008р.

від відповідача   Омельченко О.О. предст. за довір. № 105 від 12.09.2008 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроененрго»(позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК –ВР Коммерс» (відповідач) про стягнення 15 416,98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не допоставлено нафтового продукту на загальну суму 15 416,98  грн. за договором № 0073-08/П  про поставку нафтопродуктів.

Ухвалою суду від 08.08.08 порушено провадження у справі № 1/244 та призначено розгляд на 19.09.08.

19.09.2008р. засідання було перенесене на 13.10.2008 року, у зв’язку з хворобою судді Мельника В.І.

13.10.2008. в судовому засіданні позивачем надано пояснення по суті спору.

Представником відповідача заявлено клопотання суду про відкладення розгляду справи для підписання акту звірки взаєморозрахунків з позивачем, оскільки беручи до уваги тривалі договірні стосунки між позивачем та відповідачем, суми недопоставки могли перейти в оплату наступної поставки.

Суд дане клопотання в судовому засіданні задовольнив, судове засідання відклав на 31.10.2008 року.

31.10.2008 року в судовому засіданні представник позивача надав акт звірки взаєморозрахунків та заяву про зміну підстав позову.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки свої договорні зобов’язання виконав в повному обсязі. Також відповідач стверджує, що позивачем, згідно умов договору № 0073-08/П, не було дотримано процедури вимоги повернення надлишково сплачених коштів.

Виходячи з вищенаведеного суд вирішив відкласти розгляд справи на 14.11.2008р.

14.11.2008 року представник позивача надав суду пояснення по суті спорі, та повідомив, що відповідачем сплачено суму боргу у сумі 15 011,46 грн. Залишок коштів, що не  сплачені, а отже не надійшли на рахунок позивача, складають 405, 52грн.

Відповідач суму 405, 52 грн. не визнає.

Для проведення взаєморозрахунків між сторнами, суд відклав розгляд справи на 01.12.2008 року.

01.12.2008 року позивач підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення 405,52 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що позивач порушив порядок повернення грошових коштів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 року між ВАТ «Дніпроенерго»(далі –позивач) та ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»(далі –відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 0073-08/П, відповідно до умов якого поставщик (відповідач) зобов’язується передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) на базисі поставки, у кількості, по номенклатурі, цінам і строкам поставки згідно з умовами договору та додатків до нього, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 договору кожний додаток є окремою угодою, складеною у рамках договору. Кожний наступний додаток не відміняє і не зупиняє дію попередніх додатків ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше.

20.03.2008 року між позивачем та відповідачем підписано додаток № 2 про постачання на адресу позивача з 20.03.2008 по 02.04.2008 року мазуту паливного 100 зольності високого сірчистого (далі –мазут) у кількості 3000 тонн за якістю згідно з ДСТУ 4058-2001, за ціною 2 266,67 грн. за 1 тонну без ПДВ. Загальна вартість товару з ПДВ складає  8 160 012, 00 грн.

Також 20.03.2008 року за вихідним № 364/24 позивач на адресу відповідача направив доповнення №2 до договору –заявку на поставку мазуту на структурні підрозділи позивача Запорізьку ТЕС, Придніпровську ТЕС та Криворізьку ТЕС по 1000 тонн кожній, загальною кількістю 3000 тонн.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що позивач зобов’язаний здійснити 100 % передоплату вартості мазуту, не пізніше 2-х робочих днів з моменту отримання від відповідача рахунку-фактури.

21.03.2008 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 1173 про сплату 8 160 012 грн. за 3000 тонн мазуту та рахунок – фактуру № 1175 про сплату 232 000 за послуги транспортування, № 1174 про сплату 100 грн. в рахунок передплати винагороди.

Кошти на сплату рахунків-фактур №№ 1173, 1174, 1175 в повному обсязі були перераховані позивачем на рахунок відповідача платіжними дорученнями від 24.03.2008 №№ 5485, 5488, 5489.

Закритим акціонерним товариством «Лінік», який є виробником товару за договором, відправлено: - на адресу Запорізької ТЕС відповідно до залізничних накладних № 50914829 від 25.03.2008р., № 50589687 від 24.03.2008р., № 50589642 від 24.03.2008р. року мазут у кількості 1010,615 тонн; - на алресу Придніпровської ТЕС відповідно до залізничних накладних № 50589641 від 24.03.2008р. та № 50914934 від 27.03.2008р. мазут у кількості 1019, 852 тонн; - на адресу Криворізької ТЕС відповідно до залізничних накладних № 50914830 від 25.03.2008р. та № 50589669 від 25.03.2008р. мазуту у кількості 963,865 тонн.

Тобто виробник товару відправив мазуту загальною кілкістю 2994,332 тонни, хоча позивач сплатив вартість 3000 тонн мазуту. Отже недопоставлено 5,668 тонн мазуту вартістю 15 416,98 грн.

Вантажовідправником наведених цистерн по залізничним накладним є ЗАТ «Лінік», проте п.2 ст.528 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою, цей обов’язок боржник повинен виконати сам. Строк виконання зобов’язання згідно додатку №2 до Договору встановлено до 02.04.2008р., однак товар відповідач не допоставив, кошти вартості недопоставленого товару не повернув.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями та з зауваженнями щодо внесення оплати за поставлений товар суду не надано.

03.11.2008 року позивач подав заяву про зміну підстав позову згідно ст.1212 ЦК України, підстави зміни позову позивач мотивує тим, що строк дії договору минув, а вищенаведені кошти сплачені позивачем у більшому розмірі, ніж вартість відправленого на його адресу товару, а отже відповідач не має правових підстав для утримання спірної суми.

ч.1 ст.1212 ЦК України передбачає, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав, в повній мірі, взятих на себе договором зобов’язань, мазут в об’ємі 5,668 тонн не допоставив, грошовий еквівалент даної кількості товару в сумі 15416,98 грн. не повернув.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це наступним.

Відповідач зазначає, що згідно із додатком №2 до Договору від 20.03.2008 року відповідач зобов’язався передати на користь позивача нафтопродукти у кількості 3000,000 тонн +/- 10%, тобто відповідач стверджує, що обумовлена умовами договору кількість нафтопродуктів відвантажена відповідачем на користь позивача могла коливатись від 2700,00 тонн до 3030,00 тон.

Позивач проти навденого заперечує, та стверджує, що ним не вимагається стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань чи виконання договірного зобов’язання в натурі, а просить повернути майно, що зберігалось без достатньої правової підстави.

12.11.2008 року відповідач перерахував на користь позивача 15011,46 грн., проте в судовому засіданні відповідач зазначив, що наведеною операцією не визнає позовні вимоги.

Залишкова сума боргу складає 405,55 коп., відповідач проти наведеної суми заперечує мотивуючи це тим, що дана сума є комісійною платою за організацію поставки товару.

В свою чергу позивач проти цього заперечив, посилаючись на те, що відповідач в односторонньому порядку, всупереч зазначеному у пункту 9.1 Додаткової угоди №2, збільшив розмір винагороди від 100 грн. до 646,35 грн. Додатково позивач подав копії платіжних доручень від 24.03.2008 р. №5485, № 5488, № 5489, якими було внесено 100% передоплати відповідно до умов Договору № 0073-08/П від 05.03.2008 року за мазут, послуги з транспортування товару та комісійної плати за організацію поставки товару.

Судом в судовому засіданні було з’ясовано, що додатки до Додаткової угоди №2 не укладались, умови Додаткової угоди не змінювались, а також враховуючи той факт, що строк дії Додаткової угоди минув, зобов’язання відповідно до її умов сторонами виконані, проте позивачем сплачено кошти у більшому розмірі, ніж склала вартість відправленого га його адресу.

ч.1 ст.1212 ЦК України передбачає, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язанян повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 15416,98 грн. –надлишково сплачених коштів, сплачені державне мито в сумі 154,17 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 118, 00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні договірного зобов’язання доведена матеріалами справи, та не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням частково погашеного боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712, 1212 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»(01601, м.Київ, вул.Мечнікова 2-А, код ЄДРПОУ 33500195, МФО 300528, р/р 26007001306504 в ЗАО «ОТП Банк», або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69096, м.Запоріжжя, вул. Гребельна 2; 69006, м.Запоріжжя, вул.Добролюбова 20, код ЄДРПОУ 00130872, ІПН 001308708243, р/р 26002301000076 у філії -  Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 405 (чотириста п’ять)грн. 55 коп. - боргу; держмито в розмірі 154 (сто п’ятдесят чотири)грн. 17 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

В частині стягнення 15 011(п’ятнадцяти тисяч одинадцяти)грн. 46 коп. провадження припнинити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                         В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 05.12.2008р.)