ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2013 року Справа № 904/6612/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача
суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Однорог О.В.
Представники сторін:
від позивача: Сиріца В.А. представник, довіреність №б/н від 20.12.13;
від відповідача: Прокопенко Д.Ю. представник, довіреність №1698/13 від 02.12.13;
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді, м. Павлоград
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року
у справі № 904/6612/13
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді, м. Павлоград
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",м. Дніпропетровськ
про зобов'язання повернути помилково перераховані кошти у розмірі 119,01 грн.
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в якому просить зобов'язати повернути на рахунок позивача помилково перераховані кошти за січень 2013 року з рахунку Мощука Федора Івановича суму 119, 01 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмовляючи у поверненні помилково перерахованих коштів Банк порушив ст. 1071 ЦК України, ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.13р. у справі № 904/6612/13 (суддя Мельниченко І.Ф.) в задоволенні позову - відмовлено.
Суд вважав, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" не має прав на кошти, що знаходяться на рахунку, відкритому застрахованим, і чинним законодавством не покладається на відповідача обов'язок повернення коштів та встановлення порядку його здійснення, отже, відсутні підстави для задоволення вимог про зобов`язання відповідача списати грошові кошти з рахунку.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді, звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що Банк відмовився виконати належним чином зобов'язання визначені договором про зарахування і виплату відшкодувань від 11.11.05р. № 0/04-20/167. А судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки не застосовано до даних правовідносин положення ст. ст. 180, 193 ГК України, ст. ст. 526, 629 ЦК України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.13р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду.
Банком надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 23.12.13р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2005 року між Позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено договір № 09/04-26/167 про зарахування і виплату страхових відшкодувань (виплат) через Акціонерний поштово-пенсіний банк «Аваль» (надалі - Договір), який є чинним на цей час. Правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банка «Аваль», згідно п. 1.3. статуту, є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». (а.с. 16-17)
На виконання умов вищезазначеного Договору, 25.03.2010 року між Відповідачем та Мощуком Федором Івановичем був укладений договір № 262092072609. За цим договором AT «Райффайзен Банк Аваль» відкрив Мощуку Ф. І. поточний рахунок «Пенсійний» та виконував операції за ним, згідно розпорядженнями клієнта, щодо руху коштів у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно даним, Відділу державної рєстраціїактів цивільного стану по м.Павлограду, громадянин Мощук Федір Іванович помер 19.01.2013 р., про що позивачу стало відомо тільки після звірки із Пенсійним Фондом України, яка відбулася 06.02.2013 р.
Оскільки, позивач був невчасно повідомлений про смерть застрахованого, на рахунок позивача було перераховано щомісячну страхову виплату за січень 2013 р. повністю в сумі 307,44 грн., що підтверджується реєстром на щомісячні виплати за січень 2013 р.
Помилково ж переховані кошти на рахунок Мощука Ф.І складають - 119, 01 грн.
06.02.13 р. та 28.02.13 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою та претензією про повернення зайво перерахованих коштів.
Позивач отримав від відповідача лист-відповідь, де повідомлялось про те, що банк не має жодних правових підстав щодо повернення коштів у сумі 119, 01 грн.
Згідно чинного законодавства, Банк не має права на списання грошових коштів з рахунку Мощука Ф. І. для перерахування їх Позивачу, що підтверджується наступним.
Пунктами 1.8. та 1.9. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.2007 p., передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, визначено, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.
Згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Відповідно ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом, що правомірно зазначається Позивачем, однак питання щодо належності чи відсутності підстав для включення спірної суми до складу спадщини стосується прав та обов'язків спадкоємців володільця рахунку, а не банку, в якому знаходиться рахунок. Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова № 32/641 від 30.08.2011р.).
Отже, позивачем пред'явлено вимогу до неналежного Відповідача, оскільки Банк лише виконував обслуговування рахунку клієнта, а не був одержувачем зазначених коштів.
Позивач посилається на ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом соціального страхування від нещасних випадків, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.
Проте, таке твердження є хибним, оскільки чинним законодавством не передбачено права Фонду, в одноособовому порядку, утримати будь-які суми грошових коштів з банківських установ, а також не передбачений обов'язок Банку здійснити таку виплату грошових коштів за зверненням Фонду.
Крім цього, Позивач посилається на &1 ст. 7. Розділу IV Договору, за яким суми страхового відшкодування (виплати), зараховані на поточний (картковий) рахунок їх одержувача після його смерті, повідомлення про яку Фонд отримав після направлення до Банку спискової інформації на зарахування страхових виплат, за письмовою вимогою Фонду повертається на рахунок № 37171699983902 в УДК у Дніпропетровській області МФО 805012 ОКПО 25913612.
Проте, що в даному пункті Договору відсутній чітко прописаний обов'язок саме Банку перерахувати суму грошових коштів з рахунку померлої особи на рахунок Фонду.
Також, відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти.
Згідно із п. 1.4. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 p., власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
Відповідно до змісту п.п. 1.3., 1.39, ст. 1, пункту 7.1.2 ст. 7 та ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
З наведених норм вбачається, що власником коштів, виплачених застрахованій особі відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є безпосередньо одержувач страхових виплат, а не банківська установа, в якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат.
Відтак, саме одержувачу, а після його смерті спадкоємцям, належить право розпорядження ними. При цьому, на банківські установи, законом не покладено обов'язків щодо відокремлення грошових коштів, які належать і які не належать держателю після його смерті. Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова № 32/5005/6134/2012 від 05.03.2013 p.).
Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України, на яку також посилається Позивач, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Положення частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України визначає обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку та отримувача грошових коштів незалежно від волевиявлення володільця рахунку.
Отже, Банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, та не може розпоряджатися такими коштами, крім випадків прямо визначених в законі. Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова № 5006/41/1/2012 від 09.10.2012 p.).
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.13р. у справі № 904/6612/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді, м. Павлоград - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов