ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року Справа № 917/1023/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М., Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полтава (далі - ФОП ОСОБА_1),
на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2013 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013
зі справи № 917/1023/13
за позовом ФОП ОСОБА_1
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК), м. Полтава,
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відділення АМК - Зорівчак Н.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 11.04.2013 № 02/32-рш у справі № 01-02-50 (далі - рішення № 02/32-рш).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.2013 (суддя Солодюк О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 (колегія суддів у складі суддя Гончар Т.В. - головуючий, судді Гребенюк Н.В.. Істоміна О.А.), у задоволенні позову відмовлено.
ФОП ОСОБА_1, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, у своїй касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України ці рішення скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права та законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема, скаржник зазначає, що монопольне становище ФОП ОСОБА_1 на досліджуваному ринку визначено з порушенням положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика); ФОП ОСОБА_1 не було повідомлено про початок розгляду справи № 01-02-50, тому він не мав можливості належним чином заперечити висновки, наведені в рішенні № 01-02-50; у справі відсутні належні докази незаконного збільшення вартості проїзду.
У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК просить залишити касаційну скаргу без задоволення з мотивів, наведених в даному відзиві.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Господарськими судами у справі встановлено, що:
- згідно з рішенням № 02/32-рш;
ФОП ОСОБА_1 протягом 2011 року займав монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 % у територіальних межах населених пунктів Котельва та Кам'яне (фактично Камінне) на ринку надання послуг з перевезення пасажирів автобусами за певними маршрутами та визначеним розкладом руху кожного понеділка - рейси №№ 541, 542, 543, 544, а в територіальних межах населених пунктів Котельва, Чернещина, Михайлове - надання аналогічних послуг кожного четверга;
дії ФОП ОСОБА_1, які полягали в незаконному збільшенні вартості проїзду на 20 % під час зазначених перевезень, визнано порушенням конкурентного законодавства, передбаченим частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів (пасажирів);
за вчинене порушення на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 34 000 грн. та зобов'язано його протягом десяти днів з дня отримання рішення № 02/32-рш привести "тарифи на пасажирські перевезення" у відповідність до економічно обґрунтованого рівня;
- рішення № 02/32-рш мотивовано такими фактичними даними:
ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного з Полтавською обласною державною адміністрацією договору від 21.09.2009 № 897/09 про організацію перевезень та договору від 01.04.2004 № 153 "Про обслуговування пасажирів і перевезення вантажу", укладеного з виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Полтаві ради, відкритим акціонерним товариством "Полтаваавтотранс" (далі - ВАТ "Полтаваавтотранс"), здійснював пасажирське перевезення на автобусних маршрутах загального користування: у понеділок за рейсами № 542, 541 з автостанції "Полтава АС-3" (час відправлення 6.30 год.) через автостанцію "Котельва" та в зворотному напрямку від зупинки "Камінне" (в рішенні № 02/32-рш помилково зазначено зупинка "Кам'яне", час відправлення 9.20 год.), а також за рейсами № 544,543 з автостанції "Полтава АС-3" (час відправлення 14.50 год.) через автостанцію "Котельва" та в зворотному напрямку від зупинки "Камінне" (час відправлення 16.55 год.); у четвер за рейсами № 542, 541 з автостанції "Полтава АС-3" (час відправлення 6.30 год.) через автостанцію "Котельва" та в зворотному напрямку від зупинки "Михайлове" (час відправлення 9.20 год.), а також за рейсами № 544, 543 з автостанції "Полтава АС-3" (час відправлення 14.50 год.) через автостанцію "Котельва" та в зворотному напрямку від зупинки "Михайлове" (час відправлення о 16.55 год.); під час руху такими рейсами було передбачено певні зупинки в населених пунктах; при цьому пасажирам населених пунктів Котельва, Камінне, Чернещина, Михайлове відповідні послуги надавалися лише ФОП ОСОБА_1;
з поданих ФОП ОСОБА_1 до ВАТ "Полтаваавтотранс" таблиць вартості проїзду, що є частиною паспортного маршруту, вбачається, що цей підприємець до вартості проїзду включав податок на додану вартість у розмірі 20 %, хоча й перебував на спрощеній системі оподаткування;
- ФОП ОСОБА_1 не подав доказів, які спростовували б зазначене;
- розпорядження від 24.07.2012 про початок розгляду справи № 01-02-50 було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1; поштове відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання.
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
За змістом статті 40 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, одержувати копії рішень у справі.
Згідно з пунктом 46 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1184), регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.
З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли висновку про те, що в рішенні № 02/32-рш доведено вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення конкурентного законодавства, передбаченого частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
В оскаржуваних судових рішеннях не встановлено фактичних даних, які спростовували б висновки адміністративної колегії відділення АМК, та свідчили б про порушення під час розгляду справи № 01-02-50 законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі Методики.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Визначені чинним законодавством підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 зі справи № 917/1023/13 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Харченко