Справа № 727/7606/13-ц

                                                                      Провадження № 2/727/1865/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді – Гончарової І.М.

При секретарі – Мельник І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про розірвання кредитного договору, -

В с т а н о в и в:

В серпні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання кредитного договору. Посилалася на те, що відповідно до укладеного кредитного договору від 07.06.2006 року вона отримала кредит у розмірі 148000,00 доларів США для придбання житлового будинку по вул.. Печенізькій, 1-а м. Чернівці на строк до 04 червня 2021 року. Погашення суми кредиту повинно відбуватися шляхом внесення платежу у розмірі 2102,95 доларів США щомісяця під 0% за дострокове погашення кредиту. На забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором був також укладений 07 червня 2006 року договір застави майнових прав на нерухомість. 26 січня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору.

18 лютого 2013 року нею була отримана виписка про погашення кредиту за період з 07 червня 2006 року по 16 липня 2012 року. Протягом цього періоду, з дати укладення договору і до кінця 2012 року вона належним чином вносила щомісячні платежі. Однак, як вбачається з виписки про погашення кредиту, відповідач безпідставно збільшив розмір тіла заборгованості з 145757,10 доларів США до 291514,20 доларів США, про те відповідач не мав жодних підстав для збільшення розміру заборгованості у два рази, оскільки додаткових коштів понад 148000,00 доларів США банк не видавав , жодних додаткових угод про збільшення розміру кредиту між сторонами не підписувалось. З даної виписки також вбачається, що банк неодноразово порушував умови кредитного договору, зарахував сплачені платежі пізніше дня їх фактичного надходження, нарахував відсотки за користування кредитом у більшому розмірі, ніж передбачено кредитним договором, а також безпідставно нарахував пеню та штрафні санкції за періоди, в яких вона не мала простроченої заборгованості перед банком, що свідчить про неодноразові істотні порушення умов кредитного договору з боку відповідача.

Порушення відповідачем умов кредитного договору, зокрема щодо не зменшення відповідачем залишку по тілу кредиту після отримання чергового платежу по кредитному договору, зарахування завищених відсотків за користування кредитом, зарахування щомісячних платежів пізніше їх фактичного надходження призвело до покладення на неї додаткового та надмірного матеріального тягаря і зробило кредитний договір неможливим для виконання. Порушення не є простою арифметичною помилкою відповідача, адже вона неодноразово зверталася до банку з проханням надати їй уточнюючі розрахунки, однак банк відмовив у перерахуванні суми заборгованості та штрафних санкцій і в своєму листі від 14 березня 2013 року підтвердив, що всі нарахування та поточна заборгованість коректна.

Крім суттєвого порушення умов кредитного договору щодо порядку зарахування щомісячних платежів, банк порушив її право на отримання інформації про заборгованість по кредитному договору. На її запити про стан заборгованості та порядок зарахування платежів на погашення заборгованості банк повідомив її, що вона в змозі отримати інформацію лише за кошти, відповіді про стан заборгованості та розрахунок не надав.

Також вказала, що у виписці від 08 лютого 2012 року містяться неправильні відомості щодо розміру заборгованості перед банком станом на 16 липня 2012 року. Так, насправді, дійсний розмір її заборгованості перед банком становить 115975,37 доларів США – сума основної заборгованості, 1737,85 доларів США – сума простроченої заборгованості, 1159,75 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 310,80 доларів США – заборгованість по комісії, 298,04 доларів США – штрафних санкцій у вигляді підвищених відсотків за прострочення сплати, 539,60 доларів США – пені.

18 лютого 2013 року вона отримала виписку про погашення по кредиту і дізналася про порушення банком умов кредитного договору щодо зарахування платежів по кредиту і з цього моменту вона має право запинити виконання своєї частини обов*язків.

Вважає, що оскільки вона звертається із вимогою розірвання кредитного договору, банк зобов*язаний здійснити коригування боргових зобов*язань за кредитним договором.

На даний час вона сплатила 157 341,00 доларів США на погашення суми кредиту і зобов*язана ще сплатити 115 975,37 доларів США основної заборгованості і додатково штрафні санкції.

Вказала,що неустойка перетворилася на перешкоду у виконанні кредитного договору, оскільки вона змушена гасити лише неустойку, а тіло кредиту залишається непогашеним, тобто неустойка є засобом збагачення банку.

Вважає, що їй не можуть нараховуватися штрафні санкції після 18 лютого 2013 року, оскільки з цього часу вона вживала всіх можливих заходів щодо мирного врегулювання спору. Нараховані штрафні санкції у вигляді підвищених відсотків за прострочення сплати на суму 298,04 доларів США та 539,60 доларів США – пені – підлягають скасуванню.

Крім того, вважає, що має право розірвати кредитний договір і повернути банку суму кредиту в розмірі 119 183,77 доларів США, що в перерахунку на гривні становить 952 635,87 грн.

Просить розірвати кредитний договір, укладений 07 червня 2006 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», у зв*язку з істотним порушенням умов договору з боку банку.

В судовому засіданні позивачка та іі представник позовні вимоги підтримали, підтвердивши обставини, які зазначені в позові, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що ніяких порушень умов кредитного договору, укладеного 07 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» допущено не було. Жодного збільшення тіла кредиту не відбулося. Так, згідно банківського розрахунку заборгованості тіло кредиту не збільшується жодного разу. Те, що у виписці по рахунку, яка була надана банком позичальниці в період з 03 березня 2007 року по 12 листопада 2009 року збільшилося тіло кредиту, це не є протиправною поведінкою банка, а тимчасовою помилкою програмного комплексу банку. Крім того, внаслідок збільшення тіла кредиту жодних додаткових нарахувань відсотків, пені не відбулося.

В п.п.1.1 кредитного договору визначено, що відсоткова ставка за кредитом становить 1,00% у місяць, тобто 12% річних. Саме по такій відсотковій ставці банк і нараховує відсотки на поточну заборгованість по кредиту. П.п.3.4 кредитного договору передбачено – нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом – 360 днів у році. Тобто банк, здійснює нарахування відсотків виходячи з фактичної кількості днів користування позичальником кредитними грошима.

Після внесення коштів позичальником ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості, банком на виконання п.3.3 кредитного договору направлялися кошти спочатку на погашення пені (при наявності), далі – комісії, відсотків, тіла кредиту. Кожного разу після отримання коштів в періоди, які зазначає позивачка у позову, банком зменшувалося тіло кредиту порівняно із попередньою датою, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом.

Банк здійснює зарахування коштів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості у день внесення коштів на рахунок, визначений п.1.2 кредитного договору. Проте, якщо кошти внесені у вихідний день, зарахування проводиться у перший робочий день після вихідного. П.п.3.10 кредитного договору визначено – у випадку, якщо дата погашення кредиту й/або його сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії, пені відповідно до даного договору випадає на святковий або вихідний день, зазначені платежі повинні бути здійснені в операційний день, що передує вихідному або святковому дням. Крім того, позивачка не надає жодних квитанцій про сплату нею заборгованості у ті дні та дати, які зазначені у позові. Розрахунок заборгованості, який надано позивачкою не може братися до уваги, оскільки був здійснений саме ОСОБА_1. яка не є акредитованим судовим експертом, а її аналіз кредитної угоди є лише припущенням.

Вважає, що банк не порушив права ОСОБА_1 на отримання інформації, оскільки на кожен запит банком надавалася відповідь.

Просить в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст.. 652 ч.1, ч.2 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов*язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1.в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3.виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

Згідно цих вимог закону судом встановлено, що 07 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, згідно якого вона отримала кредит в розмірі 148 000,00 доларів США для придбання житлового будинку. Згідно п.п.1.1 кредитного договору відсоткова ставка за кредитом становить 1,00% у місяць, тобто 12% річних.

П.п.3.4 кредитного договору передбачено, що нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом – 360 днів у році. Тобто банк, здійснює нарахування відсотків виходячи з фактичної кількості днів користування позичальником кредитними грошима.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором після внесення коштів позичальником ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості дані кошти банком відповідно до п.п. 3.3 кредитного договору направлялися спочатку на погашення пені (при наявності), далі – комісії, відсотків, тіла кредиту. Кожного разу після отримання коштів банком зменшувалося тіло кредиту порівняно із попередньою датою, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом.

В позові ОСОБА_1 посилається на істотні порушення банком умов кредитного договору, зокрема на зарахування щомісячних платежів по кредиту пізніше їх фактичного надходження. Так відповідно до п.п.3.10 кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту й/або його сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії, пені відповідно до даного договору випадає на святковий або вихідний день, зазначені платежі повинні бути здійснені в операційний день, що передує вихідному або святковому дням.

Що стосується порушенням відповідачем права на інформацію, суд вважає, що дійсно ОСОБА_1. як споживач кредитних послуг за кредитним договором має право на отримання інформації від ПАТ «Приватбанк» стосовно розміру заборгованості за кредитним договором та порядку зарахуванням банком сплачених кредитних платежів, її право на інформацію передбачено пунктом 2.1.4 Кредитного договору від 07.06.2006 року.

Судом встановлено, що дійсно в порушення вимог статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ПАТ «Приватбаанк» на запити позивачки щодо отримання інформації від 26.12.2012 року, від 12.03.2013 року , від 8.05.213 року не надав ОСОБА_1 належної та вичерпної інформації про стан заборгованості та порядок зарахування платежів на погашення заборгованості та порядок зарахування платежів на погашення заборгованості, однак суд вважає, що зазначене порушення не є істотним порушенням умов Кредитного договору та таким, що тягне за собою його розірвання.

Що стосується посилання позивачки на відмову банку коригувати її кредитні зобов»язання,а також зменшити розмір неустойки, суд вважає, що воно є безпідставним, так як договори про надання кредитну укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. укладений між сторонами кредитний договір відповідає цим вимогам

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведений факт порушення кредитором умов кредитного договору і не доведені всі умови за яких кредитний договір має бути розірваний, а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.. 55, 56 Закону України «про банки і банківську діяльність» Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, ст. ст. 651, 652 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,–

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про розірвання кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя