Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ас-320/2007р. Головуючий у першій
інстанції Полівод С. В.
Категорія Доповідач у апеляційної
інстанції Сімоненко В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007р. року судова колегія у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя в складі:
головуючого - Сімоненко В.М. ,
суддів - Алєєвої Н.Г., , Коваленка О.Ю.,
при секретарі - Потапенко Т.П., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника Головного Управління Пенсійного Фонду України в М. Севастополі Капустіна Д.М. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в М. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату АРК, Головного Управління Пенсійного Фонду України в М. Севастополі про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову місцевого суду Гагарінського району М. Севастополя від 15 травня 2007р., -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісаріату АРК, Головного Управління Пенсійного Фонду України в М. Севастополі, в якому просив зобов'язати відповідачів призначити пенсію за вислугу років з 02 червня 2007р.
Свої вимоги мотивував тим, що він проходив військову службу з 01 серпня 1974р. по 04 липня 1989р., та був звільнений у віці 32 років.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органу внутрішніх справ і деяких інших осіб" (далі Закон України „Про пенсійне забезпечення...") у редакції Закону №2255-IV від 16 грудня 2004р. в нього, як особи, яка має значний трудовий стаж 25 p., з яких не мельне 12 років і 6 місяців становить військова служба и які незалежно від підстав та часу звільнення досягли 45-річного віку, є право на призначення пенсії за вислугу років. Однак в призначені пенсії йому безпідставно відмовлено.
Постановою місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 15 травня 2007р. в задоволені позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену постанову суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду наданим доказам.
Колегія суддів, вислухавши представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 п. „б" Закон України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" у редакції Закону №22 62-ХІІ від 09 квітня 1992р. особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів
2
внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше; особи офіцерського складу та особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Законом України №51-IV від 04 липня 2002р. у ст. 12 було внесено зміни, відповідно до яких право на пенсію за вислугу років мають „особи..., звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, ..., і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і б місяців становить військова служба ...".
Як встановлено судом першої інстанції, позивач був військовослужбовцем. Наказом №51 від 09 червня 198 9р. його було звільнено зі служби за ст. 59 п. „г" у віці 32 роки та мав загальний трудовий та військовий стаж 12 років б місяців.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд виходив з того, що на час звільнення позивача, у якого не було права на одержання пенсії та у зв'язку зі зміною Закону, такого право не виникло.
З такими висновками колегія суддів погоджується, як такими, що зроблені відповідно до принципів матеріального права та наданих доказів.
Фактичні обставини справи позивачем не оспорюються та підтверджуються, що 4 5 річного віку їм було досягнуто лише 16 серпня 2002р.
При таких обставинах дія Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" у редакції 04 липня 2002р. на позивача не розповсюджується, оскільки відповідно до принципів цивільного законодавства матеріальний Закон вступає в закону силу в певному порядку та зворотної сили не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а
Постанова суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 15 травня 2007р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної, скарги до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.