АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1641/2006 Головуючий по 1-й інстанції
Хоролець В.В. Суддя-доповідач Прядкіна О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі
Головуючого -судді Прядкіної О.В. Суддів Дряниці Ю.В., Абрамова П.С. При секретарі Буряк С.М. З участю Адвоката
позивача ОСОБА_1 представника позивача відповідача Івченко Н.В. представника відповідача
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2006року
по справі за позовом ОСОБА_1 до приватної агрофірми ( далі ПАФ)«Україна» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди
судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006р. ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом. Вказувала, що з 15 грудня 2001р. по 20 березня 2003р. працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Звільнена за власним бажанням.
Однак при звільненні відповідач не видав їй трудову книжку, а на її неодноразові письмові звернення не реагував і тільки 19 січня 2006р. по почті вислав трудову книжку.
У зв'язку з цим просила стягнути з відповідача 5100 грн. заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки та 6000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яку обґрунтовувала тим, що з вини відповідача у неї перервався трудовий стаж, вона не мала можливості протягом 6 місяців ніде працювати, не маючи засобів для існування не могла утримувати себе та дитину. В подальшому збільшила вимоги про стягнення моральної шкоди та просила стягнути з відповідача у її відшкодування 10 тис.грн.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2006р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, визначеного ст.233 КЗпП України.
На адресу приватної агрофірми „України" судом направлена окрема ухвала, в якій зазначається на порушення трудового законодавства при видачі ОСОБА_1 трудової книжки.
Рішення суду оскаржене ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить рішення районного суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд невірно зробив висновок про те, що вона ніби-то не надавала відповідачу трудової книжки.
Без наявності трудової книжки її не було б прийнято на роботу. Вона просила відповідача вислати їй трудову книжку, а не робити в ній будь-які записи.
Колегія судців, перевіривши справу в межах апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав :
Як вірно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала у відповідача з 15 грудня 2001р. по 20 березня 2003р. Звільнена на підставі ст.38 КЗпП України.
Однак сама позивачка не заперечує того факту, що вона залишила роботу 19 березня 2003р. і мала намір забрати свою трудову книжку при звільненні. Проте, не дочекавшись та не заставши директора ПАФ»Україна» , стала звертатись до нього у письмовому вигляді з заявами про направлення їй трудової книжки.
Таким чином, не отримавши в останній день роботи своєї трудової книжки, ОСОБА_1 усвідомлювала, що її права порушені, однак до суду звернулась тільки 07 лютого 2006р.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Таким чином, не заперечуючи, що трудові права ОСОБА_1 по отриманню трудової книжки відповідачем були порушені, суд прийшов до вірного висновку про те, що позивач не дотрималась строків, встановлені для звернення до суду за захистом порушеного права, а тому вірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Таким чином, рішення місцевого суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2006року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.