ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/9776/13-ц
02.12.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді – Заболотної Н.М.,
при секретарі – Корольковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину. Свою заяву мотивує тим, що 27.03.2013 року рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя в задоволені його позову про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на нерухоме майно – відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 17.06.2013 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.03.2013 року залишено без змін. В рішенні Залізничного районного суду м. Сімферополя та Апеляційного суду АР Крим м. Сімферополя зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розділили гроші отримані від продажу квартири АДРЕСА_1, в якій 1/3 частина квартири належала йому на праві приватної власності. 1/3 частину грошових коштів ОСОБА_2 залишила у себе, на 2/3 частки грошей із яких половина належить ОСОБА_1 придбала 56/100 домоволодіння по вул. Л.Українки №14 м. Сімферополі. Діючі від імені позивача за дорученням від 22.02.2006 року №Д-307, ОСОБА_2 уклала усний договір із ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 передає його частину грошей, отриманих від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, для придбання 56/100 часток домоволодіння за адресою: вул.. Л.Українки, 14 в м. Сімферополі для проживання його особисто та його родини. Однак, в подальшому даний правочин був розтлумачений сторонами по-своєму. На підставі наведеного позивач просить постановити рішення про тлумачення змісту усного правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: з якою метою ОСОБА_2 передала гроші позивача ОСОБА_3, встановити справжню волю осіб учасників угоди з урахуванням попередніх переговорів, відносин між сторонами і подальшої поведінки сторін, а також інших обставин, які мають істотне значення для тлумачення цієї угоди.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 02.12.2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 щодо вимог до ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину закрито.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його з вищенаведених підстав та пояснив, що він був власником 1/3 частки квартири на вул.. Войкова в м. Сімферополі. Знаходячись в СІЗО, він надав своїй матері – ОСОБА_2 довіреність на право продажу за ціну та на умовах на її розсуд, належної йому 1/3 частки зазначеної квартири. ОСОБА_2 продала належну йому частку квартири та грошові кошти в розмірі 13000 доларів США передала ОСОБА_3 для придбання для нього житла на вул.. Л.Українки. При цьому письмовий договір про це між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладався.
У судове засідання по розгляду позову по суті відповідачка не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог статті 224 ЦПК України.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 27.03.2013 року рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на нерухоме майно – відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 17.06.2013 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.03.2013 року – залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст.. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно зі ст.. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч.1 ст.. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 надав своїй матері довіреність на право продажу за ціну та на умовах на її розсуд, належної йому 1/3 частки квартири АДРЕСА_3.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 17.06.2013 року, яке є преюдиційним для суду, встановлено, що квартира АДРЕСА_3 була продана за 196350 грн. (1/3 частка складає 65450 грн., що перевищує в більше, ніж 20 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Після продажу квартири по вул.. Войкова, 2а в м. Сімферополі вилучені гроші були поділені між ОСОБА_2, яка отримала 1/3 частку та ОСОБА_3, яка залишила собі 2/3 часток, і на вказані гроші 29.12.2006 року придбала на своє ім’я 56/100 часток житлового будинку по вул. Л.Українки,14 в м. Сімферополі, а в наступному, ОСОБА_3 22 травня 2007 року подарувала вищезазначені 56/100 часток домоволодіння ОСОБА_6
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних доказів щодо укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору щодо розпорядження грошовими коштами від продажу квартири позивач суду не надав.
Наданий позивачем лист від імені ОСОБА_3 не містить в собі посилань на наявність договору між нею та ОСОБА_2 щодо розпорядження грошовими коштами, вилученими від продажу квартири на вул.. Войкова, 2а в м. Сімферополі.
Оскільки суду не надано доказів укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 88 212 -215, 218, 224 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Н. М. Заболотна