Справа № 1-159 2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 рокуМиколаївський районний суд Львівської області
в складі головуючої - судді Берези В.І.
при секретарі Федчук І.М.
з участю прокурора Турчина І.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, військовозобов'язаного, не працюючого, раніше не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4
за ч.1 ст. 164 КК України
встановив:
Підсудний ОСОБА_1, згідно рішення Миколаївського районного суду від 27.06.2001 року зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 частин із всіх видів заробітку, але не менше 1/4 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 червня 2001 року до досягнення дітьми повноліття. Однак такий будучи фізично здоровим, не працював та не зареєструвався в центрі зайнятості як безробітний, і в період з 2002 року по червень 2007 року злісно ухилявся від сплати аліментів. В результаті чого, заборгованість по аліментах за 2002 рік склає - 1090,8 грн., за 2003 рік -1476 грн., 2004 рік - 1923,6 грн., 2005 рік-2890,6 грн., 2006 рік - 3570 грн., 2007 рік -1970,7 грн. Загальна
сума заборгованості станом на 01.06.2007 року становить -12921,7 грн.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю і пояснив, що рішенням Миколаївського районного суду в 2001 році його було зобов'язано сплачувати аліменти на трьох своїх неповнолітніх дітей, в користь їх матері ОСОБА_6 Останній раз він сплатив аліменти в 2001 році, коли працював в Пустомитівському ПМК-7, після чого звільнився з роботи і тривалий час не працював, та не був зареєстрований як безробітний в Миколаївському центрі зайнятості і допомоги не отримував. На даний час має намір працевлаштуватися і надавати кошти на утримання дітей.
Крім повного визнання вини підсудним, винність такого доводиться показами потерпілих, законного представника неповнолітніх потерпілих, свідка та іншими зібраними по справі доказами.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що проживає разом з братами, мамою та вітчимом. Його батько ОСОБА_1 з мамою розлучений, проживає окремо і тривалий час не дає мамі будь-яких коштів на їхнє утримання.
Аналогічні покази в судовому засіданні дали потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9
В судовому засіданні представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_6 пояснила, що Миколаївським районним судом 27 червня 2001 року було присуджено стягувати з її колишнього чоловіка ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_8, сина ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_9, синка ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_10 Однак колишній чоловік ОСОБА_1 коштів на утримання дітей не надавав, на роботу не влаштувався і не знаходився на обліку в центрі зайнятості як безробітний. З цього приводу вона неодноразово зверталася з заявою у відповідні органи про притягнення її колишнього чоловіка до кримінальної відповідальності заухилення від сплати аліментів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює дільничний інспектор Миколаївського РВ УМВСУ, та неодноразово здійснював привід боржника ОСОБА_1 в Миколаївське РУЮ, з приводу неявки та ухилення останнім від сплати аліментів, які були присуджені йому Миколаївським районним судом. Протягом останнього часу ОСОБА_1 ніде не працює, веде антигромадський спосіб життя, тому з ним проводились профілактичні бесіди з цього приводу.
Свідок ОСОБА_11 в показах даних на досудовому слідстві пояснив, що 11 квітня 2002 року державним виконавцем Миколаївського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_11
2
району та надіслано останньому та стягувачці. На той час боржник працював на ПМК-7 м.Пустомити.Після тривалого терміну стягувачка звернулася у ВДВС Миколаївського РУЮ з заявою про те, що боржник довший час не сплачує аліментів. 18 липня 2003 року надіслано подання в прокуратуру Миколаївського району про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. 14 липня 2005 року ОСОБА_1 будучи в черговий раз викликаний в Миколаївське РУЮ повідомив. що на даний час ніде не працює, не стоїть на обліку в центрі зайнятості, попереджений про кримінальну відповідальність за несплату аліментів. 13 березня 2006 року через велику заборгованість по аліментах державним виконавцем подано повторно подання до Миколаївської райпрокуратури про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. 24 травня 2007 року через органи внутрішніх справ боржника ОСОБА_1 здійснено привід у ВДВС Миколаївського РУЮ, де його попереджено по ст.164 КК України, і зобов'язано працевлаштуватися до 20 червня 2007 року і сплатити заборгованість по аліментах. Заборгованість по аліментах станом на 01.06.2007 року становить 12921,7 грн. /а.с.53/.
Постановою Миколаївського районного суду від 27 червня 2001 року з якої слідує, що боржник ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі /4 частин із всіх видів заробітку, але не менше як 25% мінімальної заробітної плати на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 червня 2001 року і до їх повноліття. /а.с.3/
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 квітня 2002 року по виконанню виконавчого листа по справі №2-36, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку, /а.с.12/.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, та вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, так як такий злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своїх дітей.
Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і злочину, особу підсудного який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується добре, обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи обставини у їх сукупності суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин, а враховуючи особу такого, його відношення до скоєного звільнити від відбування покарання з призначенням іспитового строку.
Керуючись ст.323, 324 КПК України , суд -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням призначивши іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 міс.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язок повідомляти органи |. кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу і залишити без змін. -
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб через місцевий Миколаївський районний суд Львівської області з часу проголошення такого.