АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/1495/13 Головуючий у 1-й інстанції Щербина О.О..

Категорія ч.2 ст.121, ч.4 ст.296, ч.2 п.п.1,12 ст.115 КК України КК України Доповідач Мудрецький Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мудрецького Р.В.

суддів Руських К.Г., Дігтярь Н.В.

при секретарі Грищенко І.М.

за участю прокурора Голота С.В., Плотніченко М.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілих ОСОБА_5

засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2013 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Павлограда, громадянин України, освіта середня, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 126 КК України до 4 років 11 місяців 11 днів позбавлення волі, звільнений з під варти в залі суду за відбуванням строку покарання.

За п.п.1,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України визнаний невинним та виправданий.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.03.2013 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України відносно потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9- закрита на підставі п.7 ч.1 ст. 6 КПК України.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Павлограда. громадянин України, освіта неповна вища, раніше не судимий,

засуджений: - за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 126 КК України до 4 років 11 місяців 11 днів позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

За п.п.1,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України визнаний невинним та виправданий.

В С Т А Н О В И Л А:

Як випливає з вироку, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними у скоєнні злочину при наступних обставинах. В ніч з 31 березня на 01 квітня 2008 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 проводили вільний час за грою у казино «Капітал», розташованому за адресою вул.К.Маркса, 42 в м.Павлограді Дніпропетровської області, куди ОСОБА_6 о 24 годині 31 березня 2008 року привіз ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ 2121 Нива д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 та став чекати останнього, зупинивши автомобіль навпроти будівлі казино. У вказаному автомобілі знаходилось належна ОСОБА_6, зареєстрована у встановленому законом порядку вогнепальна зброя марки МР-133 з мисливськими патронами, знарядженими дробом. Біля 02.00 години 01 квітня 2008 року ОСОБА_9 і ОСОБА_11 залишили приміщення казино і приєдналися до невстановленої особи і ОСОБА_8, які знаходилися біля казино. Потім ОСОБА_8 о 02.17 годині, із застосуванням дерев'яної ніжки стільця - предмета заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і мирний спокій громадян, діючи з особливою зухвалістю, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10, який в той момент виходив з будівлі казино разом з ОСОБА_6, заподіяв ОСОБА_10 в області голови тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а також заподіяв механічні пошкодження приналежному ОСОБА_10 автомобілю «BMW-X5» д.н.з. НОМЕР_2. Хуліганські дії ОСОБА_8, застосувавши при цьому вогнепальну зброю МР-133, присік ОСОБА_7, який, побачивши, що відбувається, вжив заходів до припинення з боку ОСОБА_8 хуліганських дій відносно ОСОБА_10 і його майна, застосував при цьому, шляхом демонстрації, вогнепальну зброю МР- 133, усвідомлюючи, що своїми діями він звелів ОСОБА_8 припинити вчинення злочину. Далі, перебуваючи в зазначений час у зазначеному місці, у ОСОБА_7, на ґрунті раптово виниклих у зв'язку з викладеними обставинами особистих неприязних відносин до ОСОБА_8, виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень. Діючи самостійно в рамках реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7, 01 квітня 2008 року у період часу 02.17 - 02.18 годин, став з вогнепальною зброєю в руках переслідувати ОСОБА_8, який тікав з місця скоєння злочину, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно справив з ??вогнепальної зброї МР-133 не менше одного прицільного пострілу в область ніг ОСОБА_8, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді вогнепальних поранень нижньої третини лівого стегна, лівої сідниці, відкритого осколкових перелому нижньої третини лівого стегна з обширним размозжением м'яких тканин, кісткової тканини, що ускладнилися посттравматичної нейропатією лівого малогомілкового нерва, травматичним шоком 1-2 ступеню. Почувши постріл, будучи очевидцем подій до місця умисного заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 підбіг ОСОБА_6, який не погоджуючи свої дії з ОСОБА_7, керуючись неприязними відносинами до ОСОБА_8, з почуття помсти, відібрав у ОСОБА_7 вогнепальну зброю МР-133, після чого зворотною стороною даної вогнепальної зброї, умисно завдав в область волосистої частини голови ОСОБА_8 не менше двох ударів, заподіявши останньому легкого ступеня тяжкості тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я на термін більше шести днів, але не більше 21 дня, у вигляді забитих ран волосистої частини голови.

Далі, до місця підбіг ОСОБА_9, який був разом з ОСОБА_8 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побачивши ОСОБА_9, керуючись неприязними відносинами, завдали руками в область обличчя ОСОБА_9 по одному удару, заподіявши йому фізичний біль, не заподіявши тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_9 почав тікати з місця події. Разом з тим, керуючись умислом на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_9, діючи з почуття помсти, ОСОБА_6 став переслідувати ОСОБА_9, після чого, наздогнавши останнього умисно, справив в його сторону не менше одного пострілу зарядом дробу мисливського патрона з мисливської вогнепальної рушниці МР-133, чим заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася струсом головного мозку, двома сліпими вогнепальними, дробовими пораненнями в тім'яно-потиличної області голови, які за ознакою розладу здоров'я понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 дня) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вищевказані дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч.2 ст.121 та ч.4 ст.296 КК України. Суд, не погоджуючись з даною кваліфікацією, оскільки вважав її невірною та такою, що об'єктивно нічим не підтверджена, перекваліфікував дії підсудних наступним чином: дії ОСОБА_6 за ст.ст.125 ч.2, 126 ч.2 КК України, а дії ОСОБА_7 за ст.ст.121 ч.1, 126 ч.2 КК України. Кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачувались у тому, що 11 квітня 2008 року приблизно о 09.00 годині на автомобілі «ВАЗ 2121 Нива» д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, в якому знаходилась рушниця «ИЖ-58», придбана ОСОБА_7 у невстановленої слідством особи, приїхали на територію породного відвалу шахти ім.Сташкова ВАТ «Павлоградвугілля», розташована між селами Солнцево і Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_6 контролював вибірку вугілля з породи, що вивозиться з вищевказаної шахти.

У цей час до підніжжя породного відвалу з метою здійснення робіт по вибірці вугілля приїхала група людей, серед яких ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_12 та ОСОБА_13 які раніше займалися вибіркою вугілля з породи. ОСОБА_6, усвідомлюючи, що може втратити контроль над вибіркою і вивезенням вугілля з даного терикону, попередив їх, що почне стріляти, якщо ті піднімуться на породний відвал.

Не сприймаючи погроз ОСОБА_6 як реальні, на породний відвал з боку с. Солнцево Петропавлівського району Дніпропетровської області піднялася група людей, серед яких ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_14 та ОСОБА_15, у кожного з яких при собі були рушниці, моделі «Сайга 12 К» 12 калібру, а також ОСОБА_18, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 У ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як вважає звинувачення, виник спільний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство двох і більше осіб.

Реалізуючи свої злочинні наміри, на думку прокурора, ОСОБА_6, перебуваючи за автомобілем «ВАЗ -2121 Нива» біля вагончика на вершині породного відвалу, з відстані близько 30 метрів навмисно зробив постріл з наявної у нього зброї моделі ИЖ -58 в напрямку вищевказаних осіб, проте ні в кого не влучив і не заподіяв тілесних ушкоджень.

Побоюючись за своє життя та здоров'я ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 розділилися та почали бігти: праворуч до краю терикону - ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, а ліворуч до краю терикону - ОСОБА_14

У цей момент ОСОБА_6, передав рушницю, що знаходилась в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_7, який навмисно здійснив через відкрите вікно передньої двері постріл у напрямку ОСОБА_14, заподіявши йому тілесні ушкодження в області нижніх кінцівок.

Від отриманих ушкоджень ОСОБА_14 присів, а ОСОБА_6, перебуваючи за кермом автомобіля, став здійснювати маневри, спрямовані на рух заднім ходом, наближаючись до ОСОБА_14, який, побоюючись за своє життя і здоров'я, спробував сховатися і почав спускатися по схилу породного відвалу вниз.

Після цього ОСОБА_6 зупинив автомобіль, з нього вийшов ОСОБА_7, який, передав мисливську рушницю ИЖ -58 ОСОБА_6, а сам підбіг до краю породного відвалу, підняв втрачену ОСОБА_14 мисливську рушницю «Сайга 12 К», і навмисно зробив постріл в задню праву частину тулуба ОСОБА_14, заподіявши йому тілесні ушкодження у правій поперековій області і зовнішньої поверхні правого кульшового суглоба.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_14 впав на спину, а ОСОБА_7, діючи на досягнення злочинного результату, який виражався у спільному з ОСОБА_6 умислі на вбивство осіб, зробив два постріли в область живота потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_14 помер на місці події.

У цей час ОСОБА_6, перебуваючи на протилежній частині терикона, здійснив з ??рушниці «ИЖ-58» не менше трьох прицільних пострілів по ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, заподіявши при цьому ОСОБА_18 тілесні ушкодження в області задньої лівої половини тулуба, лівої кисті та передній частині лівого плеча. Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від їх волі, смерть потерпілого ОСОБА_18 не наступила унаслідок надання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги.

Після цього ОСОБА_6 перезарядив рушницю зробив постріл в праву задню частину тулуба ОСОБА_15, заподіявши йому тілесні ушкодження в області правого плеча, а також правій частині спини, від яких настала смерть потерпілого в лікувальному закладі ІНФОРМАЦІЯ_3 в 14 годин 30 хвилин.

В результаті узгоджених злочинних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які діяли в умовах попередньої змови, маючи умисел на умисне вбивство двох і більше осіб, ОСОБА_18 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: множинних проникаючих

вогнепальних (дробових) поранень грудної клітки, черевної порожнини з пошкодженням лівої легені, серця, що ускладнилися пневмотораксом ліворуч, а також вогнепальних поранень лівої сідничної області, лівого стегна, лівої кисті. Дані тілесні ушкодження, зокрема, проникаючі в грудну порожнину, ушкоджують серце і ліва легеня за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В результаті узгоджених злочинних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які діяли в умовах попередньої змови на умисне вбивство двох і більше осіб, ОСОБА_15 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: 2 наскрізних вогнепальних ран правого плеча, віднесені до легких тілесних ушкоджень. Вхідна вогнепальна рана на спині праворуч, перехідна в рановий канал, який проникає в спинномозковий канал, пошкоджує грудний хребець, спинний мозок і сліпо закінчується в тілі 10 грудного хребця. Вогнепальна рана на спині справа. Перелом 9 ребра. Пошкодження правого купола діафрагми, печінки, підшлункової залози. Вогнепальна рана на передній черевній стінці справа. Фібринозно-гнійний перитоніт з ознаками початку продуктивної тканинної реакції, крововилив за типом гематоми в печінці, та інші.

Сліпе вогнепальне поранення тулуба з пошкодженням спинного мозку відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Наскрізне вогнепальне поранення тулуба з пошкодженням внутрішніх органів належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. Смерть ОСОБА_15 настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення тулуба з пошкодженням легені, печінки, підшлункової залози.

У результаті умисних узгоджених злочинних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які діяли в умовах попередньої змови на умисне вбивство двох і більше осіб, потерпілому ОСОБА_14 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: вхідної вогнепальної рани № 1 шкірних покривів правої половини живота, яка переходить в рановий канал і закінчується в м'яких тканинах поблизу рани № 4, вхідної вогнепальної рани № 2 шкірних покривів правої половини живота, яка переходить в рановий канал і закінчується в м'яких тканинах поблизу рани № 3, вхідної вогнепальної рани № 3 шкірних покривів правій поперековій області, яка переходить в рановий канал і закінчується вихідною раною № 4, вхідної вогнепальної рани № 5 шкірних покривів в проекції правого кульшового суглоба, яка переходить в рановий канал довжиною до 5,0 см, в просвіті якого виявлена ??деформована дробина блискучого кольору, схожа на свинець. Та інші вогнепальні поранення. Садна шкірних покривів верхньої межі лівої гомілки, передньої поверхні і передневнутренней поверхні лівого колінного суглоба, лівої половини грудної клітини. Тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних ран № 1, № 2 правої половини живота з пошкодженням внутрішніх органів: великого сальника, брижі товстої кишки, правої нирки за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Смерть потерпілого ОСОБА_14 настала на місці події від вогнепальних ран № 1 , № 2 правої половини стінки живота, які супроводжувалися пошкодженням великого сальника, брижі товстої кишки, правої нирки, що призвело до грубого порушення анатомічної цілості зазначених органів. Між тілесними ушкодженнями і смертю ОСОБА_14 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Реалізувавши свій спільний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство двох та більше осіб, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, діючи з ціллю інсценувати напад ОСОБА_14 і ОСОБА_15 на них, а також, для оцінки у подальшому їх дій, як самозахисту, з двох видів вогнепальної мисливської зброї, що були у їх розпорядженні, зробили не менше 4 пострілів по кузову автомобіля «ВАЗ-2121 Нива», чим спричинили автомобілю механічні пошкодження.

Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за відсутністю у їх діях складу злочинів, передбачених п.п.1,12 ч.2 ст.115; ч.2 ст.15, п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, суд вважав встановленим в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_6 в зазначеній обстановці постріли з рушниці по потерпілим не здійснював, а обвинувачений ОСОБА_7 діяв в стані необхідної оборони від неправомірного озброєного посягання на їх життя зі сторони потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 При цьому послався на те, що з урахуванням презумпції невинності, всі сумніви відносно доведеності вини підсудних, відповідно до ст.62 Конституції України, тлумачаться судом на їх користь.

В апеляціях та доповненнях до них:

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в основній апеляції просить вирок суду скасувати як незаконний, у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. У зміненій апеляції просить вирок скасувати та постановити свій вирок, яким визнати винними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 п.п.1,12 ст. 115, ч.2 ст.15 ч.2 п.п.1,12 ст.115, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України та призначити покарання:

- ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.121 КК України - 8 років позбавлення волі; за ч.2 ст.15 ч.2 п.п.1, 12 ст.115 КК України - 15 років позбавлення волі; за ч.2 п.п.1, 12 ст.115 КК України - довічне позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

- ОСОБА_6 за ч.4 ст.296 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.121 КК України - 8 років позбавлення волі; за ч.2 ст.15 ч.2 п.п.1, 12 ст.115 КК України - 15 років позбавлення волі; за ч.2 п.п.1, 12 ст.115 КК України - довічне позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Обґрунтовуючи свої висновки суд посилається на покази підсудних, які свою вину не визнали, та стверджували, що діяли виключно з метою попередження хуліганських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при цьому вони давали покази, що в автомобілі ОСОБА_6 знаходилась зареєстрована на ім'я ОСОБА_6 рушниця для полювання з патронами зарядженими дробом, яке знаходилось для самооборони, у зв'язку з обставинами які склались в останній час неприязними стосунками з братами ОСОБА_18, ОСОБА_19 та іншими особами. Але ті обставини, що брати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 погрожували позбавити життя підсудних, а також спричиняли шкоду майну, нічим об'єктивно не підтверджено, а є лише словесним твердженням підсудних. Твердження підсудних про те, що ОСОБА_9 перед нападом на ОСОБА_10 знаходився спільно з ОСОБА_8, не підлягають прийняттю до уваги, оскільки це не зафіксовано відеокамерами. Крім того, у вироку суд стверджує, що згідно запису з камер зовнішнього спостереження, розташованих на будівлі казино «Капітал» всі дії підсудних тривали не 10 хвилин, як встановлено обвинуваченням, а не більше 3 хвилин, що вказує на швидкоплинність та не є злісним порушенням суспільного порядку. Але, не погоджуючись з висновками суду, обвинувачення стверджує, що згідно відеозапису, злочин у повному об'ємі відносно ОСОБА_9 камерами не зафіксовано, а при вчиненні спільних протиправних дій відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підсудні діяли безперервно та з єдиним умислом на хуліганство, що тривало на протязі 10 хвилин. Таким чином, висновки суду, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли поодинці та на грунті неприязних відносин, а ОСОБА_7 зробив неприцільний вистріл з метою попередження хуліганських дій, не відповідають дійсності. Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні бути кваліфіковані за ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України.

Стосовно епізоду від 11 квітня 2008 року на териконі шахти ім.Сташкова Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд виправдав, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Вважає, висновки суду в цій частині такими, що не відповідають обставинам справи. Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд посилається на протокол огляду місця події та покази експерта ОСОБА_20, згідно яких труп ОСОБА_14 розташований у підніжжя терикону. Враховуючи характер тілесних ушкоджень ОСОБА_14, та їх локалізацію, згідно висновків судово-медичних експертиз він не міг пересуватись, постріли проводились не на поверхні терикону, де знаходився автомобіль ОСОБА_6, та де на думку суду трапилось протиправне посягання на осіб, які знаходились в автомобілі, а у підніжжя терикону, де і був знайдений труп ОСОБА_14, коли він не представляв загрозу. Вказані обставини спростовують висновки суду про те, що постріли ОСОБА_7 проводились по ОСОБА_14 з метою самооборони. Крім того, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_21, який проводив розтин ОСОБА_14 пояснив, що за характером вогнепальних поранень, в ОСОБА_14 було вчинено не менш 4 пострілів. Вказані обставини загибелі ОСОБА_14 спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 діяв в стані необхідної оборони, а ОСОБА_6 взагалі не здійснював пострілів.

Суд у вироку вказав, що ОСОБА_14 та ОСОБА_18 прибули на терикон з вогнепальною зброєю, почали здійснювати постріли, та ОСОБА_7 будучи в автомобілі, побоюючись за життя ОСОБА_6, ОСОБА_22, ОСОБА_23, з метою самозахисту з вікна автомобілю почав проводити постріли по ногам потерпілих. Суд не прийняв до уваги того факту, що ОСОБА_14 та прибувши з ним люди, які на думку суду, прибули з метою збройного нападу, почувши перші постріли впали на землю, а потім почали розбігатись. Цей факт свідчить про страх людини, та не готовність до перестрілки. Виправдовуючи ОСОБА_6 суд вказує, що підсудний не брав у руки зброї, та не вчиняв пострілів. Ці висновки не відповідають обставинам справи та матеріалам справи. А саме, показами свідка ОСОБА_24, яка показала, що ОСОБА_6 їм сказав потрібно уходити, взяв з автомобілю рушницю, та став за капотом свого автомобіля, тобто сховався. Більше вона нікого не бачила зі зброєю. Суд не прийняв до уваги ці покази, а також покази інших свідків, віднісся до них критично, вказавши при цьому, що свідки покинули терикон до початку стрільби. Крім того, суд критично віднісся до показів свідка ОСОБА_25, який на досудовому слідстві показав, що чув постріли, побачив ОСОБА_6 з рушницею, вказав що свідок змінив свої покази. При цьому суд не мотивував, до яких саме показів свідка він віднісся критично. Суд також критично віднісся до показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_25, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в той частині, що ініціаторами конфлікту були ОСОБА_7 та ОСОБА_6, так як всі свідки після подій на териконі близько доби не з'являлись та переховувались в іншому населеному пункті, де розпивали спиртні напої. Ці доводи суду спростовуються показами свідків та обставинами, встановленими у судовому засіданні. Встановлено, що вказані свідки у більшості між собою не були знайомі, побачились у той день вперше, а ОСОБА_14 та братів ОСОБА_18 побачили вперше. Не обґрунтовано суд критично оцінив покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16, мотивуючи це тим, що вони раніше судимі, та ОСОБА_16 незадовго до цього вчинив підпал автомобіля ОСОБА_6. Але кримінальних справ стосовно цього факту порушено не було. Дані обставини є лише суб'єктивним твердженням ОСОБА_6 та нічим не підтверджено. Разом з тим, суд вказав у вироку покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, які підтверджують винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 п.п.1,12 ст. 115, ч.2 ст.15 ч.2 п.п.1,12 ст.115 КК України, суд припускає наявність показів, які підтверджують винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому ставлячи під сумнів їх невинуватість. Суд не дав оцінки тому, що в матеріалах справи є довідка міськвоєнкомату про те, що у ОСОБА_7 була відстрочка від служби в армії, після чого у зв'язку з ухиленням від служби в армії він розшукувався силами воєнкомату, що є негативною характеристикою. Суд не дав оцінки тим обставинам, що згідно висновку експерта - баліста у кузові автомобіля «ВАЗ 2121 Нива» виявлені пошкодження, за діаметром дробу, спричиненні з рушниці «ИЖ-58», що належить ОСОБА_7, це є прямим доказом того, що постріли по автомобілю проводили самі підсудні, для того щоб інсценувати напад на їх автомобіль. Крім того, вказує, що висновки експертизи дають підстави вважати, що постріли по автомобілю були зроблені коли в автомобілі нікого не було, що спростовує висновки суду про те, що пошкодження в автомобілі були спричиненні від пострілів ОСОБА_14 або ОСОБА_15 Посилання у вироку на те, що ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на всіх стадіях провадження по справі послідовно стверджували, що ОСОБА_7 знаходився на пасажирському сидінні та у відкрите вікно здійснював постріли, не відповідає матеріалам справи, оскільки дані свідки не казали про озброєну групу осіб та про обстріл автомобіля. Також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що у когось з підсудних мались тілесні ушкодження.

Також, судом порушено вимоги ст.275 КПК України при винесенні окремої ухвали.

- потерпілий ОСОБА_14 та представник потерпілого ОСОБА_4, навівши аналогічні доводи в своїх апеляціях, просять скасувати вирок, постановити свій вирок, яким визнати винними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначити їм покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Вирок вважають незаконним, необґрунтованим, вказують, що судове слідство було проведено неповно та однобічно. Крім доводів аналогічних доводам, вказаним в апеляції прокурора, вказують, що ніхто зі свідків не підтвердив, що ОСОБА_14, ОСОБА_18 та інші прибули на терикон та мали при собі бити або інші предмети, які пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень. Про це також свідчить протокол огляду місця події, де не зазначено, що на місці були бити, або інші предмети пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень. Крім того, посилається на те, що у порушення вимог ст.323 КПК України, суд у вироку привів покази на досудовому слідстві свідка ОСОБА_33, який у суді не був допитаний та його покази у судовому засіданні оголошені не були. Суд посилається на доводи підсудних, що рушниця була придбана з метою самооборони, суд при цьому посилається на покази свідків, але не вказує яких саме свідків він має на увазі, оскільки ніхто зі свідків не поясняв обставин придбання ОСОБА_7 рушниці. Виправдовуючи ОСОБА_6 суд вказує, що підсудний не брав у руки зброї, та не вчиняв пострілів. Ці висновки не відповідають обставинам справи та матеріалам справи. А саме, показами свідка ОСОБА_24, яка показала, що ОСОБА_6 їм сказав потрібно уходити, взяв з автомобілю рушницю, та став за капотом свого автомобіля, тобто сховався. Більше вона нікого не бачила зі зброєю. Суд не прийняв до уваги ці покази, а також покази інших свідків, віднісся до них критично, вказавши при цьому, що свідки покинули терикон до початку стрільби. Крім того, суд критично віднісся до показів свідка ОСОБА_25, який на досудовому слідстві показав, що чув постріли, побачив ОСОБА_6 з рушницею, вказав що свідок змінив свої покази. При цьому суд не мотивував, до яких саме показів свідка він віднісся критично. Суд також критично віднісся до показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_25, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в той частині, що ініціаторами конфлікту були ОСОБА_7 та ОСОБА_6, так як всі свідки після подій на териконі близько доби не з'являлись та переховувались в іншому населеному пункті, де розпивали спиртні напої. Ці доводи суду спростовуються показами свідків та обставинами, встановленими у судовому засіданні. Встановлено, що вказані свідки у більшості між собою не були знайомі, побачились у той день вперше, а ОСОБА_14 та братів ОСОБА_18 побачили вперше. Свідок ОСОБА_26 показав, що коли вони приїхали працювати на териконі, ОСОБА_6 їх не пускав, погрожував почати стріляти. Ці покази є доказом того, що не ОСОБА_14, а ОСОБА_6 мали намір не пускати на терикон для роботи. Це залишилось поза увагою суду.

Також вказують, що вирок був проголошений незаконним складом суду, так як у складі суду була суддя Самоткан Н.Г., яка постановляла вирок відносно ОСОБА_8 по тим же подіям, які мали місце 01.04.2008 року, яким вона визнала ОСОБА_8 винним за ст.296 КК України. Тим самим суддя Самоткан Н.Г. дала оцінку подіям, які мали місце 01.04.2008 року, за яким вироком від 22.03.2013 року були засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав основну апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5, які підтримали апеляції потерпілих, просили вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винними у скоєнні злочину, передбаченого п.1,2 ч.2ст.115, ч.2 ст.15, п.п.1,2 ч.2 ст.115 КПК України; засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які апеляції прокурора та потерпілих не підтримали та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляції прокурора та потерпілих такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.374 КПК України (1960 року) апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку; якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені у судовому засіданні.

Відповідно до ст.22 КПК України (1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до ст.64 КПК України (1960 року) при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини скоєння злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину. Відповідно до ст.ст.132, 223 КПК України в постанові про притягнення в якості обвинуваченого, описовій та резолютивній частинах обвинувального висновку вказуються обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви та наслідки злочину, скоєного кожним з обвинувачених.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органом досудового слідства зазначені вимоги закону не виконані та в повному обсязі не з'ясовано обставини, що підлягають встановленню в кримінальній справі, а саме: спосіб та інші обставини скоєння злочину. Достовірно не встановлено механізм заподіяння смерті потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також тяжких тілесних ушкоджень при посяганні на життя ОСОБА_18 обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Так, достовірно не встановлено та належним чином не зафіксовано обстановку, що відбувалася на місці події.

Не встановлено місце розташування автомобіля ВАЗ «Нива», на якому на місце події приїхали обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час здійснення пострілів та місце розташування потерпілих, їх напрямок руху та розташування їх тіла відповідно до лінії вогню в момент заподіяння тілесних ушкоджень. Достовірно не перевірено, чи могли виявлені у потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 тілесні ушкодження, які встановлено в тому числі й висновками судово-медичних експертиз (а.с.135-187 т.16), зокрема у ОСОБА_14 поранення в області поверхні передньої брючної стінки, шкіряних покровів правої поперекової ділянки, у ОСОБА_15 на задній поверхні грудної клітини праворуч, ОСОБА_18 на задній поверхні тулубу ліворуч бути спричинені при обставинах, вказаними обвинуваченими ОСОБА_6, ОСОБА_7, а саме обвинуваченим ОСОБА_7, в той час, як він знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ «Нива» та здійснював постріли з рушниці через відкрите вікно автомобіля, при цьому, враховуючи, що відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи (а.с.135-153 т.16) ОСОБА_14, отримавши тілесні ушкодження, не міг виконувати активних цілеспрямованих дій, рухатись на велику відстань.

При цьому відповідно до протоколів (а.с.144-179 т.3), які містяться в матеріалах кримінальної справи, відтворення обстановки та обставин події з учасниками події, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_23 та ОСОБА_22 проведено поверхово, без ретельного з'ясування конкретних обставин події та механізму утворення тілесних ушкоджень потерпілим. За результатами зазначених процесуальних дій, експертні дослідження на предмет їх відповідності встановленим по справі фактичним даним, в тому числі механізму утворення тілесних ушкоджень потерпілих, не проводились та зазначені обставини не з'ясовувались.

Також під час досудового розслідування не було усунено протиріччя, які існують в доказах по справі, а саме хто з учасників події почав перестрілку першим, чи знаходились обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в автомобілі ВАЗ «Нива» під час всієї перестрілки, яка відбувалась на териконі. З пояснень свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в ході досудового слідства (а.с.203 т.1, 220 т.1) відразу після перестрілки, а ні ОСОБА_6, а ні ОСОБА_7 в автомобілі не було. ОСОБА_34 пояснив, що в цей час він вийшов з машини та сховався за вагончиком. ОСОБА_7 стояв біля автомобіля, а ОСОБА_6 зверху відвалу та кричав в сторону нападавши людей, що тікали. ОСОБА_23 також пояснив, що після стрілянини безперешкодно вийшов з заднього сидіння автомобіля, в якому вже не було ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та побачив ОСОБА_7 на краю терикона. Зазначені пояснення не відповідають поясненням обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що під час зазначених подій перебував у автомобілі та вийшов вже після закінчення перестрілки. Не перевірено яким чином свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_34 відразу після перестрілки могли вийти з заднього сидіння автомобіля ВАЗ «Нива», в той час, як на його передньому сидінні перебували обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Пояснення свідка ОСОБА_24 (а.с.46 т.2) в частині, що вона бачила, як ОСОБА_6 до початку стрілянини знаходився з рушницею за капотом автомобілем ВАЗ «Нива» на вершині породного відвалу також належним чином не перевірені.

Потребують також ретельного з'ясування та перевірці обставини, чи здійснювались під час вказаних в обвинуваченні подій, постріли з рушниці Сайга-12К серії НОМЕР_3, враховуючи, що відповідно до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.3-33) та висновків проведених по справі балістичних експертиз (а.с.8-19 т.7), гільзи патронів, які знайдені на місці події відстріляні з рушниці Сайга-12К серії НОМЕР_4 та правого і лівого стволів рушниці «ІЖ-58» серії НОМЕР_5. Також відповідно до зазначених даних, гільз патронів, які були б відстріляні з рушниці Сайга-12К серії НОМЕР_3 на місці події виявлено не було, але відповідно до висновків додаткової балістичної експертизи (а.с.91-107 т.17), в стволі рушниці Сайга-12К серії НОМЕР_3, відповідно до протяжок з каналів ствола на момент дослідження, виявлено сліди дифеніламіну, яка може входити до складу слідів продукту пострілу. Джерело походження зазначеної речовини та час її можливого утворення органом досудового слідства не встановлено.

Інкримінуючи відповідно до постанови про зміну обвинувачення в суді обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.132-150 т.13) інсценування нападу на них зі сторони потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в ході якого обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після навмисного вбивства потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також посягання на життя потерпілого ОСОБА_18 самостійно розстріляли власний автомобіль ВАЗ «Нива», органом досудового слідства не перевірено та не проведено розслідування зазначених подій, не приведено доказів на підтвердження зазначеної версії.

В цей же час органом досудового розслідування не перевірено належним чином алібі обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині, що вони діяли в межах необхідної оборони від озброєного нападу зі сторони ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, якими і був розстріляний автомобіль ВАЗ «Нива». Із пояснень обвинувачених як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, вбачається, що останні під час нападу на них, з автомобіля ВАЗ «Нива» не виходили. Постріли в ОСОБА_14 здійснював ОСОБА_7, знаходячись в автомобілі. ОСОБА_6 взагалі пострілів не здійснював. Під час нападу на них, на задньому сидінні автомобіля знаходились свідки ОСОБА_34 та ОСОБА_23, у кожного з яких відповідно до висновків судово-медичної експертизи (а.с.15-17, 37-39 т.6) виявлено легкі тілесні ушкодження, які можуть бути наслідками дотикових дробових вогнепальних поранень. В той час, як відповідно до протоколів обшуку (а.с.172, 182 т.1), у свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_23 вилучено одяг, в якому вони перебували під час нападу, органом досудового розслідування, він на предмет пошкоджень не оглянутий та не призначено судову медико-криміналістичну експертизу на предмет відповідності пошкоджень одягу свідків та виявлених у них тілесних ушкоджень.

Також, відповідно до протоколу огляду (а.с.3-33 т.1) автомобіля ВАЗ «Нива», яка належить ОСОБА_6, зазначений автомобіль має вогнепальні дробові ушкодження, як зовнішні, так і внутрішні. Але органом досудового розслідування достовірно не встановлено місце розташування автомобіля в момент його пошкодження. При наявності вказаних пошкоджень, з врахуванням тих даних, які було виявлено на місці події, не встановлено та не перевірено, з якого саме місця був розстріляний вказаний автомобіль, чи могли при цьому бути утворені його внутрішні пошкодження, враховуючи, що під час обстрілу, в ньому знаходились: ОСОБА_6 на передньому водійському сидінні, ОСОБА_7 на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_34 та ОСОБА_23 на задньому пасажирському сидінні.

В судовому засіданні, як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначали, що обстановка, яка існувала під час нападу та оборони могла бути змінена, зокрема в частині розташування рушниць, їх переміщення після подій злочину, знаходження на водійському сидінні автомобіля ВАЗ «Нива» відстріляної гільзи від рушниці, що зафіксовано протоколом огляду місця події (т.1 а.с.3-33), але вказані доводи також підлягають перевірці під час додаткового розслідування.

В ході досудового розслідування в якості свідка було допитано ОСОБА_33 (а.с.228-232 т.1), який, як вбачається з матеріалів справи не є працівником по переробці вугілля на териконі та не є учасником подій, але був присутній на місці події після стрілянини. Органом досудового слідства не з'ясовано роль останнього та не перевірено його пояснення з приводу його дій та часу прибуття на місце події.

Судом першої інстанції не тільки не усунено вказані вище неповнота та неправильність досудового слідства, але й також допущені зазначені порушення при розгляді справи та постановленні вироку.

Відповідно до ст.334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Як вбачається з вироку, суд не виконав зазначених вимог закону.

Так, у вироку зазначено (а.с.123 т.18), що на думку обвинувачення, винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в основному підтверджується тими доказами, яким судом дана оцінка. Таке формулювання ставить під сумнів, що судом проаналізовано всі докази обвинувачення та в свою чергу невинність виправданих.

Суд залишив не з'ясованими вказані вище обставини справи щодо обстановки, яка виникла на місці події, механізму спричинення потерпілим ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 тілесних ушкоджень, а також, як вбачається з вироку суду, не усунувши наявні у справі протиріччя, не проаналізував належним чином надані докази та передчасно постановив відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдувальний вирок за п.1,2 ч.2ст.115, ч.2 ст.15, п.п.1,2 ч.2 ст.115 КПК України, не зазначивши в повному обсязі підстави, з яких він відкидає докази обвинувачення.

Як вбачається з вироку, суд навів обстановку, яка склалася у м.Павлограді Дніпропетровської області, пов'язану з вугільним питанням та надав оцінку неправомірним діям потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 по відношенню до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що передували подіям інкримінованого злочину, в тому числі і пов'язаним з пошкодженням майна останніх, погроз на адресу останніх та силового перерозподілу сфер впливу при роботі на вугільних свалках. Але при цьому послався лише на пояснення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без посилання на докази, якими б підтверджувалась та обґрунтовувалась їх позиція, на відповідні розслідування зазначених подій в установленому законом порядку. При цьому не надав оцінки тим фактам, та не з'ясував обставини при яких відповідно до протоколу огляду (а.с.61-70 т.1) автотранспортних засобів, на яких прибули на місце події потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18, мають пробиті колеса.

Призначивши та провівши на виконання вимог, які викладені у постановах Верховного Суду України від (а.с.245-246 т.11 та а.с.242-244 т.14), комісійні судово-медичні експертизи (а.с.135-187 т.16) щодо тяжкості та механізму утворення у потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 тілесних ушкоджень, суд у вироку ретельно не проаналізував зазначені докази по справі в частині виявлених у потерпілих каналів вогнепальних поранень, їх локалізації, вхідних та вихідних отворів, в тому числі і тих, що спричинені від пострілів в задню частину тіла потерпілих, механізму їх утворення. При цьому суд у вироку (а.с.185-187 т.18) недостатньо мотивував механізм отримання потерпілими тілесних ушкоджень, а саме ОСОБА_18 в області задньої лівої частини тулубу, ОСОБА_15 в області зовнішньої задньо-правої частини тіла, вказавши, що вони переміщувались та іншим чином змінювали позиції, але при цьому не встановив сам механізм при яких можливо утворення зазначених тілесних ушкоджень в умовах, що утворились на місці події. Також зазначив (а.с.186 т.18), що не одна з проведених судово-медичних експертиз не встановила послідовність спричинених потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, що спростовує доводи обвинувачення. При цьому суд не врахував, що жоден доказ по справі, в тому числі експертний висновок не є вирішальним, а оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, а також допустив припущення можливих дій підсудного ОСОБА_7 (а.с.187-188 т.18), при яких він міг би спричинити потерпілому ОСОБА_14 виявлені в нього тілесні ушкодження, що також є неприпустимим. Також суд у вироку (а.с.165 т.18) лише послався на протокол огляду трупа ОСОБА_14, який зафіксовано у підніжжя терикона з вогнепальними пораненнями, але не надав аналізу його положенню та розташуванню.

Не виконані судові дії, в тому числі в порядку ст.315-1 КПК України (1960 року), спрямовані на встановлення обстановки, яка відбувалася на місці події. Судом не проведено додаткові огляди місця події, відтворення обстановки та обставин події з метою перевірки пояснень їх учасників.

Не дивлячись на неодноразові клопотання сторони обвинувачення з приводу огляду одягу свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_23, на предмет її пошкодження, яка долучена до матеріалів справи як речові докази, судом, відповідно до протоколу судового засідання (а.с.93-94 т.18) неодноразово в цьому відмовлено немотивованою постановою.

Суд без відповідних на те підстав не викликав в судове засідання та не допитав по справі свідка ОСОБА_24 та оголосив її показання в ході досудового слідства на підставі рапорту працівників міліції про її виїзд з місця проживання, що належним чином не перевірено (а.с.69 т.15) Також послався у вироку на пояснення свідка ОСОБА_33 (а.с.171 т.18), але як вбачається з протоколу судового засідання, зазначений свідок до суду не викликався та його пояснення не оголошувались.

Не заперечуючи свідчення свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що ОСОБА_6 говорив їм, що буде стріляти аби останні не лізли на терикон, суд в частині умислу останнього, належним чином не проаналізував зазначені події, розцінивши вказані висловлювання ОСОБА_6, як лайку та жаргонні висловлювання (а.с.169, 179 т.18).

Що стосується злочинних дій, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9., то як вбачається з вироку (а.с.113 т.18), суд вважає відсутнім у діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 хуліганських намірів з посиланням на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 23 січня 2009 року (а.с.113-114 т.10), яким встановлено, що хуліганські дії ОСОБА_8 у відношенні до ОСОБА_10 були зупинені діями ОСОБА_7. Але при цьому судом належним чином не проаналізовані в цій частині пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та самого обвинуваченого ОСОБА_7, що самі дії у вигляді пострілу у ноги потерпілому ОСОБА_8 він здійснив вже після того, як останній зупинив свої злочинні дії, автомобіль ОСОБА_10 вже рухався та йому нічого не загрожувало.

На підставі ст.281 КПК України (1960 року) направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота і неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що органом досудового слідства допущена суттєва неповнота і неправильність щодо розслідування кримінальної справи, яка не може бути усунена у ході судового засідання, великий обсяг обставин, які потребують дослідження та великий об'єм слідчих дій, що необхідно виконати, враховуючи принцип змагальності та диспозитивності судового розгляду, передбаченого ст.16-1 КПК України (1960 року), відповідно до яких суд позбавлений можливості самостійно брати на себе обов'язки як сторони обвинувачення так і сторони захисту, колегія суддів вважає за потрібне направити справу для проведення додаткового розслідування для усунення вказаних вище порушень.

В ході досудового розслідування необхідно усунути вказані вище неправильність та неповноту, повно встановити обставини справи щодо спричинення потерпілим ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 вогнепальних тілесних ушкоджень, встановити місце, з яких було здійснено постріли, які спричинили тілесні ушкодження та місця розташування в цей час потерпілих, їх пересування на місцевості, місце, з якого було здійснено вогнепальні пошкодження автомобіля ВАЗ «Нива», що належить обвинуваченому ОСОБА_6, та місце його розташування під час вказаних в обвинувальному висновку подій, чи знаходились в розстріляному автомобілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_34 та ОСОБА_23 під час спричинення автомобілю виявлених в ньому пошкоджень, розслідувати факт інсценування розстрілу автомобіля ВАЗ «Нива», що належить ОСОБА_6 З цією метою провести огляд місця події, одежі свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_23, слідчі експерименти та інші передбачені законом дії з учасниками та свідками подій, в тому числі свідка ОСОБА_25, який в судовому засіданні змінив пояснення (а.с.27-28т.18), що також потребує перевірки, відновити картину, що сталася на місці події шляхом складення схем до протоколів огляду місця події з вказівкою на місце розташування трупа потерпілого ОСОБА_14, за необхідності провести відповідні судово-медичні та криміналістичні експертизи, на предмет відповідності обстановки події поясненням її учасників, в тому числі експертизу щодо наявності пошкоджень на одязі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 та відповідності їх тілесним ушкодженням, встановлення місця з якого були здійснені вогнепальні пошкодження автомобіля, вчинити інші необхідні слідчі дії з метою достовірного встановлення обстановки події, перевірки доводів, викладених в апеляціях учасників процесу.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (у редакції 1960 року), п.11 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року №4652-VI, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2013 року відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, - скасувати, а справу відносно них направити прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.

Судді: