14.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/2692/2013р. Головуючий у першій

інстанції Батурін А.С.

Категорія 45 Доповідач в апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Лівінського С.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,

при секретарі - Григорчук І.О.,

за участю - прокурора Кожаріна Є.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, за участю третьої особи: обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Верджиния" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

У листопада 2010 року прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 078440 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1 виданий відповідачу Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088400166, кадастровий номер 8536400000:02:005:0181, витребувати на користь держави в особі СМР з незаконного володіння відповідача вищезазначену земельну ділянку та стягнути з останнього державне мито у розмірі 4720 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що Розпорядженням Голови СМДА № 1080-р від 06.04.2010 р. затверджено проект землеустрою ОК "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Верджиния" по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель у районі вул. Пожарова.

На підставі зазначеного Розпорядження 06.04.2010р. відповідачу був виданий спірний державний акт.

Крім того, зазначає, що вищезгадане Розпорядження було скасовано Розпорядженням Голови СМДА №1672-р від 05.08.2010р. на підставі протесту прокурору м. Севастополя. Вказує також, що відповідач до Севастопольської міської Ради, у встановленому земельним законодавством України порядку, із заявами про передачу земельної ділянки у власність, про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку не звертався, проектно-технічну документацію не розробляв та на розгляд Севастопольської міської Ради не надавав, рішень щодо передачі у власність відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося, у зв'язку з чим остання вибула з державної власності всупереч діючого земельного законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, а саме: СМР, що є підставою про витребування її з чужого незаконного володіння.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор Ленінського району м. Севастополя подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню за наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив з його необгрунтовааності, а такаож того, що стороною позивача невірно обраний спосіб захисту своїх прав, що унеможливлює визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

З таким висновок суду першої інстанції погоджується й колегія суддів за такого.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено у ст. ст. 78, 81, 116 ЗК України.

За змістом ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст. ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Таким чином, за змістом ст. ст. 152 і 155 ЗК України, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено зазначеними нормами, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року № 6-53 цс 12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування у практиці загальних судів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідач ОСОБА_3 є членом ОК ЖБТІЗ "Верджиния".

2 квітня 2010 року розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 969-р на підставі заяви (клопотання) ОК ЖБТІЗ "Верджиния" та матеріалів погодження місця розташування, цільового призначення та висновків контролюючих органів, затверджених ОК "ЖБТІЗ "Верджиния", матеріалів вибору земельної ділянки, останньому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Зазначені обставини учасниками процесу не заперечуються.

6 квітня 2010 року Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1080-р ОК ЖБТІЗ "Верджиния" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 4,0 га для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови та вирішено передати зазначену земельну ділянку у власність ОК ЖБТІЗ "Верджиния".

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 078440, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 0,1000 га під АДРЕСА_1, кадастровий № 8536300000:57:001:0031 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)(а. с. 6).

Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 6 квітня 2010 року № 1080-р (а. с. 6).

23 липня 2010 року прокурором м. Севастополя було подано протест на розпорядження СМДА № 1080-р від 6 квітня 2010 року до Севастопольської міської державної адміністрації з вимогою про скасування через перевищення повноважень незаконного розпорядження.

На підставі зазначеного протесту прокурора м. Севастополя, розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1672-р від 5 серпня 2010 року, вказане розпорядження, на підставі якого відповідачу ОСОБА_3 був виданий державний акт на спірну земельну ділянку, було скасоване(а.с.а.с.).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 9 лютого 2011 року по справі № 2а - 3624/10/2770, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, було задоволено позов ОК ЖБТІЗ "Верджиния" до Севастопольської міської державної адміністрації та визнано протиправним та скасуваноо розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1672-р від 5 серпня 2010 року(а.с.а.с.).

Згідно з ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Технічна документація з землеустрою містять усі необхідні технічні документи, а також заяву відповідача ОСОБА_3 про передачу йому у власність земельної ділянки АДРЕСА_1(а.с.а.с.).

Таким чином, всупереч твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку усім доказам, які надали сторони, в тому числі й тим, на які посилається апелянт, правильно визначив природу спірних правовідносин та прийшов до вірного висновку про те, що у задоволенні позову прокурора варто відмовити.

Доводи апелянта про те, що в порушення вимог чинного законодавства стосовно відповідача відсутній акт індивідуальної дії, тобто відповідне рішення сесії Севастопольської міської Ради, а тому спірна земельна ділянка була передана йому в порушення вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що рішення про надання земельної ділянки у власність безпосередньо відповідачу прийнято СМДА без належних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства, що на його думку є порушенням з боку ОСОБА_3 вимог Закону та підставою для витребування у нього земельної ділянки не відповідає наведеним вище обставинам справи, нормам права та Рішенням Європейського суду з прав людини.

Всупереч твердженням прокурора, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Інші доводи апелянта являються наслідком помилкового тлумачення норм права, а тому теж не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Севастополя - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ С.В. Лівінський

Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва

/підпис/ О.В. Козуб

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя С.В. Лівінський