Справа №:106/4460/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

№ провадження:22-ц/190/6857/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Куриленко О.С.

суддів:Хмарук Н.С.,Даніла Н.М.,

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора м. Євпаторія АР Крим в інтересах держави до Євпаторійської міської ради АР Крим, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення та державного акту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року позовні вимоги прокурора задоволено, визнано недійсним рішення Євпаторійської міської ради АР Крим від 14.12.2006 року №5-9/37, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову просить відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність було винесено з порушенням нормативно-правових актів.

Але з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Спірні правовідносини виникли з приводу надання у власність особі земельної ділянки.

Право на передачу безоплатно у власність або в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку встановлено ст. 40 ЗК України.

Право власності на землю громадян передбачено ст. 81 ЗК України.

Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду встановлено ст. 120 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником житлового будинку № 47/24 по вул. Сімферопольська у м. Євпаторія АР Крим на підставі договору дарування від 28.09.2006 року, укладеного з дарувальником ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстрованим у реєстрі за №3497.

Право власності за ОСОБА_6 зареєстровано КРП «БРТІ м. Євпаторії» 03.10.2006 року.

Рішенням Євпаторійської міської ради від 14.12.2006 року №5-9/37 відповідачу у власність передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

На підставі даного рішення, ОСОБА_6 23.01.2007 року видано державний акт серії ЯД №57830 на право власності на земельну ділянку площею 0,0732 га за зазначеною адресою з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

При виготовленні та узгодженні технічної документації будь-яких порушень земельного чи водного Законодавства не встановлено.

Спірна земельна ділянка знаходиться, згідно висновку Управління земельних ресурсів, в зоні земель жилої і суспільної забудови.

Як вбачається з наданих суду документів, на даній земельній ділянці знаходиться будинок ще з 1914 року, зі змінами на 1982, 1987, та 1989 роки.

Фактично, з 1989 року межі земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, не змінювались.

Генеральний план міста Євпаторія було затверджено рішенням Євпаторійської міської ради тільки 29.09.2005р., але до теперішнього часу межі прибережної захисної смуги м. Євпаторія не встановлені, межі 100-метрової зони не винесені в натуру.

Крім того, ОСОБА_6 не отримував земельну ділянку наново, до нього вона перейшла як до власника придбаного будинку в тих же межах, що і раніше.

Будь-яких доказів, що на спірній земельній ділянці ведеться будь-яка діяльність, що несе загрозу береговій зоні чи зоні Чорного моря, суду не надано.

В запереченні проти позовної заяви представник Євпаторійської міської ради АР Крим звернув увагу на строки позовної давності по справі та просив застосувати в даному випадку позовну давність, зазначаючи, що представник прокуратури приймає участь у пленарних засіданнях міської ради і мав можливість ознайомитись з будь-яким рішенням ради.

Поняття позовної давності визначено в ст. 256 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України.

Наслідки спливу позовної давності встановлені ст. 267 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення міської ради було прийняте 14.12.2006р., Державний акт виданий 23.01.2007р., а до суду прокурор звернувся 02.07.2013р. і не просив про поновлення строку позовної давності.

Фактично, після 6 років власності на земельну ділянку, особа позбавляється права власності за рішенням суду.

Позбавлення права власності відповідача після стільки років за практикою Європейського Суду може бути виправдано лише за умови, що це зроблено в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом. /Справа «Брумареску проти Румунії»/

В даному випадку будь-які суспільні інтереси не порушуються.

Виходячи з встановленого, рішення суду підлягає скасуванню за п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з раніше наведених підстав.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів:

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог прокурора м. Євпаторія АР Крим до ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення та державного акту відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді