УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2013 року Справа № 14943/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Молоко» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в :
10 листопада 2009 року позивач - Закрите акціонерне товариство «Молоко» звернулось в суд з позовом до відповідача - Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001852301/0 від 27 жовтня 2009 року про застосування та стягнення штрафних санкцій та донарахованого ПДВ у загальній сумі 43746,00 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001852301/0 від 27 жовтня 2009 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач при переході на пільговий режим оподаткування ПДВ не провів у травні 2009 року коригування податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого раніше (січень-березень 2009 року) при придбанні основних фондів, які використовуються в межах його господарської діяльності (переробному виробництві). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Свідоцтвом серії А01 №328309 про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою №12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) підтверджується, що ЗАТ «Молоко» 02 січня 2000 року зареєстроване як юридична особа Кременецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, ідентифікаційний код 30917423 (а.с.57,87-88). Основними видами діяльності ЗАТ «Молоко» за КВЕД є: виробництво молочних продуктів (код КВЕД 15.51.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами (код КВЕД 51.33.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з проводольчим асортиментом (код КВЕД 52.11.0), неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 51.39.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (код КВЕД 60.24.1). На момент виникнення спірних правовідносин ЗАТ «Молоко» перебувало на податковому обліку у Кременецькій МДПІ.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08 вересня по 19 жовтня 2009 року Кременецькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ «Молоко» за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, якою при перевірці достовірності відображених показників у поданих деклараціях з ПДВ, а саме: даних відображених у рядку 16.3 (Колонка Б) «Часткове використання в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва (-)» встановлено, що ЗАТ «Молоко» не скоригувало за травень 2009 року податковий кредит при придбанні основних фондів у січні, лютому, березні 2009 року на суму 29163 грн. Таким чином, в порушення вимог п.п.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит за травень 2009 року у сумі 29163,59 грн.
За результатами перевірки складено Акт №1129/23-00/30917423 від 20 жовтня 2009 року (а.с.7-46).
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001852301/0 від 27 жовтня 2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 29164 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 14582 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено норм, які регламентують проведення будь-яких перерахунків чи коригувань при переході на пільговий режим оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків Кременецької МДПІ про порушення ЗАТ «Молоко» податкового законодавства. Відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.
П.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.
Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських операціях з контрагентами в обґрунтування підстав віднесення відповідних сум до податкового кредиту позивачем надано податкові накладні: № 2 від 27 січня 2009 року - на суму 47000,00 грн., в тому числі ПДВ 7833,33 грн. (а.с.50); № 0102 від 26 січня 2009 року - на суму 15845,00 грн., в тому числі ПДВ 3169,00 грн. (а.с.54); № 2 від 02 березня 2009 року - на суму 4767,00 грн., в тому числі ПДВ 794,50 грн. (а.с.52), № 13 від 04 березня 2009 року на суму 9200,56 грн., в тому числі ПДВ 1533,43 грн. (а.с.51), № 6 від 09 лютого 2009 року - на суму 95000,00 грн. в тому числі ПДВ 15833,33 грн. (а.с.53).
Вказані суми ПДВ включені до податкового кредиту у загальних податкових декларацій з ПДВ у відповідних податкових періодах січень-березень 2009 року (всього у загальній сумі 29163,59 грн.).
Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що ЗАТ «Молоко» при переході на пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, не провело коригування податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого за придбані у січні-березні 2009 року основні фонди, які використовуються в межах його господарської діяльності (у переробному виробництві), шляхом сторнування податкового кредиту в декларації за травень 2009 року в сумі 29163,59 грн., оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено проведення будь-яких перерахунків чи коригувань при переході на пільговий режим оподаткування податком на додану вартість.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду №К-13633/07 від 18 лютого 2010 року.
Щодо покликань апелянта на порушення позивачем пп.7.4.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів вважає такі необгрунтованими, оскільки вказана норма Закону стосується невіднесення до податкового кредиту сум ПДВ у разі здійснення операцій, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 та які звільнено від оподаткування відповідно до ст.5 та п.11.44 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу" запроваджено виплату дотацій переробним підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі та доповнено ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" п.11.21 згідно з яким сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок обліку зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм реалізації положень п.11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 02 квітня 2009 року "Про реалізацію п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказом ДПА України „Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" №221 від 28 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2009 року за №417/16433.
Згідно з Листом ДПА України №7767/7/16-1117 від 13 квітня 2009 року «Щодо податкової звітності з податку на додану вартість переробних підприємств» у період до реєстрації Наказу (Наказ №221) при поданні звітності за наступний податковий період (квітень 2009 року або II квартал 2009 року) у податковій декларації з ПДВ (переробного підприємства) проводиться коригування з урахуванням показників березня 2009 року, а саме: товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані у період з 17 по 31 березня 2009 року, які використовуються для виготовлення готової продукції, загальною сумою зі знаком «+» відображаються у рядку 16.4. «інші випадки» та у розділі II «Коригування податкового кредиту» додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства)».
Аналогічні приписи містяться в Листі ДПА України №9953/7/16-1117 від 14 травня 2009 року.
Таким чином, пільговий режим оподаткування ПДВ переробних підприємств у 2009 році застосовувався з 17 березня 2009 року.
Аналізуючи вищенаведені приписи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у період з 01 січня по 16 березня 2009 року включно була відсутня законодавча норма щодо виплати переробними підприємствами дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 24.11.09 №29-рп/2009 визнаний неконституційним та таким, що втратив чинність з 24 листопада 2009 року Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу". Починаючи із зазначеної дати (24 листопада 2009 року) переробні підприємства здійснюють розрахунки з бюджетом на загальних підставах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено норм, які регламентують проведення будь-яких перерахунків чи коригувань при переході на пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, то позивачем правомірно включено до податкового кредиту податкові накладні, виписані у конкретні звітні періоди (січень-березень 2009 року).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримані законодавчо визначені умови формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, Кременецькою МДПІ не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішенння.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення №0001852301/0 від 27 жовтня 2009 року прийнято неправомірно.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у справі № 2а-3262/09/1970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
А.Р. Курилець