УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2013 року Справа № 30197/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Спільного підприємства по агропромисловому будівництву «Зборівський агропромбуд» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі за позовом Спільного підприємства по агропромисловому будівництву «Зборівський агропромбуд» до Зборівського відділення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових вимог, -
в с т а н о в и в :
14 квітня 2010 року позивач - Спільне підприємство по агропромисловому будівництву «Зборівський агропромбуд» звернулося в суд з позовом до відповідача - Зборівського відділення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) скасувати податкові вимоги № 1/6 від 25 березня 2010 року, № 2/12 від 27 квітня 2010 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що податкові зобов'язання, щодо яких надіслані оскаржувані податкові вимоги, є неузгодженими, оскільки апелянт не подавав податкових декларацій у податковий орган, перевірки щодо несплати ПДВ відповідачем не проводилися, рішення-повідомлення про результати таких перевірок не надсилалися. Крім того, не проводилось узгодження і щодо визначених у другій податковій вимозі податкових зобов'язань апелянта зі сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельного податку з юридичних осіб та комунального податку. Апелянт покликається також на некоректно визначені суми податкових зобов'язань. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що апелянт не є платником ПДВ з 24 листопада 2008 року. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2006 року проведено цільовий аукціон з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, результати якого оформлено протоколом №1. Заборгованість позивача з платежів до бюджету на час проведення аукціону складала 42095,35 грн. Вказана заборгованість погашена за рахунок коштів виручених від аукціону.
За наслідками невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ до платника податків застосовано штрафні санкції в сумі 5571,93 грн., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 17 липня 2006 року № 0001491530/0 (а.с.39) та від 21 липня 2006 року № 0001591530/0 (зворот а.с.39), № 0001571530/0 (а.с.38).
За наслідками невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, до платника податків застосовано штрафні санкції в сумі 3381,31 грн., що підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями від 17 липня 2006 року № 0001501530/0 (зворот а.с.37) та від 21 липня 2006 року № 0001581530/0 (зворот а.с.35).
За наслідками невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку до платника податків застосовано штрафні санкції в сумі 4794,84 грн., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 17 липня 2006 року № 0001511530/0 (а.с.40) та від 21 липня 2006 року № 0001591530/0 (зворот а.с.39).
За наслідками невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із комунального податку до платника податків застосовано штрафні санкції в сумі 561,81 грн., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 17 липня 2006 року № 0001531530/0 (а.с.37), № 0001521530/0 (зворот а.с.36), № 0001541530/0 (а.с.36) та від 21 липня 2006 року № 0001601530/0 (а.с.35).
Податкові повідомлення - рішення №0001601530/0 від 21 липня 2006 року, №0001541530/0/2005 від 17 липня 2006 року, №0001531530/0/2005 від 17 липня 2006 року, №0001571530/0 від 21 липня 2006 року, № 0001491530/0/2005 від 17 липня 2006 року, № 0001511530/0/2005 від 17 липня 2006 року в адміністративному чи судовому порядку позивачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату податкових зобов'язань, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, до суду не подавалось, таким чином суми штрафних санкцій є узгодженими.
Загальна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 25 березня 2010 року становила 10040,55 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові вимоги сформовані та направлені відповідачем з дотриманням вимог, визначених чинним податковим законодавством, податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Разом з тим, позивач не довів правомірності заявлених ним вимог та не надав доказів на їх обґрунтування.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.
П. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.1.3 ст.1 вказаного Закону податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п.п. 6.2.1, 6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених п.п.6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
П.2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України №1037 від 24 грудня 2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1432/18727 передбачено, що податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені строки; платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки; контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.
Відповідно до п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 вказаного Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові вимоги (а.с.4,28) містять інформацію про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Вказані вимоги надіслані позивачеві у строк та в порядку, визначених чинним на момент виникнення спірних правовідносин податковим законодавством.
Колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на факт зняття Спільного підприємства по агропромисловому будівництву «Зборівський агропромбуд» з обліку платників ПДВ, на некоректність та неточність визначення сум податкових зобов'язань, оскільки в силу вимог ст.138 КАС України предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність у податкового органу підстав для формування та направлення таких вимог, зокрема дослідженню підлягає факт несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки. При цьому, питання правомірності підстав прийняття податкових повідомлень, за якими відповідні грошові зобов'язання нараховані, не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про донарахування відповідних зобов'язань не є предметом позову у даній справі, а отже суд першої інстанції правильно в межах розгляду даної справи не здійснив їх правовий аналіз.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Спільного підприємства по агропромисловому будівництву «Зборівський агропромбуд» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі № 2а-1347/10/1970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
А.Р. Курилець