К/С № К-37638/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
за участю представників
позивача: Козіна В.М.
відповідача: Усенка М.В., Іваненко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Господарського суду Луганської області від 12.09.2006 р.
та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р.
у справі № 9/471ад
за позовом Корпорації «Гранд»
до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції;
2. Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська
про бюджетне відшкодування податку на додану вартість , -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Луганської області від 12.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Корпорації «Гранд» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2006 року у розмірі 1 006 022 грн., судові витрати у розмірі 1700 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Ленінська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відому у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6, п.п. 7.7.7, п.п. 7.7.8, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, ч. 1 ст. 86, ч. 3 ст. 35, ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління Державного казначейства України у Луганській області в особі Управління Державного казначейства у м. Луганську (правонаступник Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м.Луганська) приєдналося до касаційної скарги.
Корпорація «Гранд» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у березні 2006 року здійснював господарську діяльність, в результаті якої податок на додану вартість має від’ємне значення та складає 1011401 грн., що було відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за цей звітний період. У рядку 22.2 податкової декларації позивач зазначив, що сума податкового кредиту у розмірі 1011401 грн. входить до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
За результатами господарської діяльності у квітні 2006 року у позивача виникло позитивне значення з податку на додану вартість у розмірі 5379 грн. у зв’язку з чим у податковій декларації за цей звітний період зменшено від’ємне значення податку на додану вартість до 1006022 грн.
Позивачем було дотримано вимог п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та подано 16.05.2006 р. податкову декларацію за спірний період – квітень 2006 року із відкоригованим розрахунком сум податку на додану вартість та заявою про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.
Абзац 1 підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов’язує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Відповідно до абзацу 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, підпункт 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає два види перевірок: документальна (камеральна) перевірка заявлених у податковій декларації даних, яка має бути обов’язково проведена податковим органом, та позапланова виїзна перевірка (документальна) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, яку податковий орган має право провести, якщо в нього наявні достатні підстави вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.
При цьому, для цих перевірок встановлено єдиний строк їх проведення, початок якого ставиться у залежність від дня отримання податковим органом податкової декларації, а саме: протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Суд касаційної інстанції вважає, що непроведення податковим органом у встановлений Законом строк документальної (камеральної) перевірки заявлених у податковій декларації даних без об’єктивних на те причин та непроведення у такий же строк позапланової виїзної перевірки (документальної) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування не має бути підставою, яка звільняє податковий орган від обов’язку надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки такий висновок має бути наданий у п’ятиденний термін після закінчення перевірки і його відсутність позбавляє платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.
Зазначених перевіроку встановлений Законом строк, у даному випадку це з 17.05.2006 р. по 15.06.2006 р., податковим органом проведено не було без наявності на те об’єктивних причин, тому висновок мав бути поданий у п’ятиденний термін після дня, коли мала бути закінчена перевірка, а саме у період: з 16.06.2006 р. по 20.06.2006 р.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, стосовно того, що висновок не був виданий з вини позивача, який перешкоджав проведенню перевірки, оскільки наказ № 796 від 18.07.2006р. щодо призначення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування податку на додану вартість виданий за закінченням законодавчо встановленого строку проведення такої перевірки.
Суди попередніх інстанцій, дослідивши питання щодо правильності визначення позивачем сум податкового зобов’язання та податкового кредиту, виходячи із вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дійшли правильного висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1006022 грн.
Підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Корпорацією «Гранд» товар за спірними операціями оплачено, податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виданих у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права, а доводи податкової інспекції є такими, що суперечать викладеній позиції та встановленим обставинам у справі, у зв’язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 12.09.2006 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко