У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого Василевича В.С.

Суддів: Боймиструка С.В., Шеремет А.М.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката

ОСОБА_2, представника відділу ДВС Рівненського

міського управління юстиції Карпюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 6 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, третя особа-ОСОБА_6 про визнання права власності на автомобіль,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 6 листопада 2013 року у задоволенні позову в даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що 7 березня 2008 року між ним та ОСОБА_4 в належній формі з досягненням згоди по всіх його істотних умовах був укладений договір купівлі - продажу автомобіля іноземного виробництва марки Mercedes-Benz ML 500 із сплатою продавцеві 200000 грн. його покупної вартості, передачею йому автомобіля та документів по акту прийому-передачі.

В цей же день продавець видав йому, дружині та ОСОБА_7, який працює у нього водієм по трудовому договору, довіреність на управління та розпорядження даним транспортним засобом.

Проте суд першої інстанції без урахування встановлених обставин дійшов неправильного висновку про ненабуття ним права власності на спірний автомобіль.

______________________________________________________________________________________________

Провадження №22-ц/787/2327/2013 Головуючий в 1 інстанції: Панас О.В.

Доповідач: Василевич В.С

Вважає неправильним посилання суду на те, що набуття права власності відбулось без дотримання Правил держаної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок та моделей причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388.

Позивач вважає, що зазначений нормативний акт за своєю суттю регулює інші правовідносини. Автомобіль хоча і не був знятий з реєстрації, але це не означає, що договір купівлі-продажу не був укладений.

Відповідач позов визнав, але суд не привівши переконливих доводів, відмовив у визнанні позову.

По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, привівши наведені у ній доводи. Зазначив також, що за наданням довіреності приховувався договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Представник відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції апеляційну скаргу заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 являється власником автомобіля Merzedes Benz ML 500, 2002 року випуску.

Цей автомобіль згідно з ухвалою Рівненського міського суду від 10 грудня 2012 року в порядку забезпечення позову знаходиться під арештом. З його власника за рішенням цього ж суду від 27 березня 2013 року на користь ОСОБА_6 стягнуто матеріальну та моральну шкоду.

7 березня 2008 року та 4 березня 2011 року ОСОБА_4 видав на ім»я ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9 довіреності на представлення його інтересів щодо експлуатації та розпорядження автомобілем.

Відповідно до ч.1 ст. 237, ч.3 ст.244 ЦПК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

На підтвердження позовних вимог позивач подав договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 7 березня 2008 року, який суд обґрунтовано відхилив як доказ набуття права власності.

Діючими в Україні Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМ України №1388 від 7 вересня 1998 року встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації

(перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, як апередбачає спеціальний порядок відчуження транспортних засобів, визначений цими Правилами, і є обов»язковими для всіх юридичних та фізичних осіб,які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

З наведеного слідує, що зазначені Правила підлягають обов»язковому застосуванню до правовідносин, пов»язаних з відчуженням транспортних засобів,в тому числі їх купівлі-продажу.

Пунктами 7,8 передбачений порядок їх застосування, про що зазначено у мотивувальній частині рішення.

Фактична передача транспортного засобу у володіння відповідача на підставі виданих довіреностей не має наслідком набуття позивачем права власності на спірний автомобіль, оскільки довіреність не створює для позивача будь-яких інших прав чи обов»язків, крім тих, що виникають з правовідносин представництва.

Що ж до відсутності підстав для визнання відповідачами позову, то з цього приводу у рішенні приведенні відповідні обґрунтування, з якими колегія суддів погоджується.

Не спростовують правильності висновків суду і доводи представника позивача про незастосування судом положень ст.235 ЦК України щодо правових наслідків удаваного правочину, оскільки з цих підстав позов не заявлявся.

Враховуючи,що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 6 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Шеремет А.М.