К/С № К-11847/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Нечитайла О.М.
Рибченка А.О.
Сергейчука О.А.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька
на рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2005 р.
у справі № 29/16 а
за позовом Колективного підприємства «Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
про визнання рішення недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2005 р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №0005341540/0/7 від 20.09.2004 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у розмірі 50 % в сумі 2532,41 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5064,82 грн. Визнано недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька від 22.11.2004 р. № 0004431540/3 про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у розмірі 20% в сумі 12626,40грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 63132 грн. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 22.11.2004 р. № 0004471540/3 в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у розмірі 10 % в сумі 2827,22 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька від 22.11.2004 р. № 0004361540/3 в частині визначення позивачеві штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 20 % в сумі 4409,57грн. У задоволенні іншої частини вимог позивачеві відмовлено. Стягнуто з ДПІ у Ленінському районі м. Донецька на користь КП «Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики витрати зі сплати державного мита в сумі 64,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89,64 грн.
ДПІ у Ленінському районі м. Донецька у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, подала касаційну скаргу, якою просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2005 р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 та п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вважаючи, що у разі адміністративного оскарження платником визначеної податковим органом суми податкових зобов’язань, орган, який розглядає скаргу, вправі без врахування строків давності (1095 днів) зменшувати чи збільшувати визначені податкові зобов’язання. Також зазначає, що подання нової декларації з уточненими показниками не впливає на строки сплати податкового зобов’язання, якщо ця декларація подана в іншому податковому періоді ніж в тому, за який виправляються помилки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судове рішення суду попередньої інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом попередньої інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 28.05.2004 р. № 0004361540/0, № 0004351540/0, № 0001481541/0, №0004431540/0, № 0004471540/0 1068/15 про застосування штрафних санкцій до позивача за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання прийняті податковим органом на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
За результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку податковим органом складені податкові повідомлення-рішення від 20.09.2004 р. № 0004431540/2, № 0004471540/2, № 0001481541/2, № 0004361540/2, № 0004351540/2, № 0005341540/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.
За результатами подальшого оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень податковим органом складені спірні податкові повідомлення-рішення від 22.11.2004р. № 0004471540/3, №0004431540/3, №000534154/0/7, №0004361540/3, № 0004351540/3, № 0001481541/3 про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, за вимогами якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у визначених цією нормою Закону розмірах, який визначається в залежності від кількості днів затримки.
Позиція суду попередньої інстанції стосовно відсутності у податкового органу правових підстав застосовувати до платника податків штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання за квітень 2001 р. після закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, ґрунтується на приписах п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Виходячи із змісту вказаної норми Закону, податковий орган наділений правом самостійно визначати суму податкових зобов’язань платника податку у випадках, визначених цим Законом, тобто і штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання, виключно не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі подання податкової декларації пізніше - за днем її фактичного подання. У разі не визначення протягом зазначеного строку суми податкових зобов’язань законодавець передбачив, що у такому випадку платник податків вважається вільним від податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Податковим органом в супереч наведеним положенням Закону визначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов’язання за квітень 2001 року у розмірі 50% 20.09.2004 р., тобто із пропуском визначеного Законом строку.
Суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган при вирішенні питання про необхідність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання у відповідному розмірі, в залежності від кількості днів затримки сплати, мав враховувати приписи п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ щодо строків визначення податкових зобов’язань.
Позиція суду попередньої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання за квітень 2001 року в сумі 32,41 грн., травень 2001 року в сумі 1194,24 грн. та 1698,36 грн., червень 2001 року в сумі 6415,80 грн. та 318 грн., липень 2001 року в сумі 1493,20 грн. є правильною, оскільки позивач уточненими деклараціями зменшив податкові зобов’язання за грудень 1999 року та за лютий 2001 року, а заявлена до зменшення сума податкового зобов’язання за лютий 2001 року була врахована відповідачем в рахунок погашення податкового зобов’язання за травень 2001 року в сумі 5971,18 грн. та був нарахований штраф у відповідному розмірі, заявлена до зменшення сума податкового зобов’язання за грудень 1999 року була врахована відповідачем у рахунок погашення податкового зобов’язання за травень 2001 року в сумі 8491грн., червень 2001 року в сумі 32079 грн., червень 2001 року в сумі 1590грн., липень 2001 року в сумі 14932 грн. та нарахований штраф у відповідному розмірі.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі, стосовно того, що подання нової декларації з уточненими показниками не впливає на строки сплати податкового зобов’язання, якщо ця декларація подана в іншому податковому періоді ніж тому в тому, за який виправляються показники, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки у даному випадку уточнені декларації були подані за грудень 1999 року та лютий 2001 року, а штрафні санкції по наведеному вище епізоду нараховані за квітень, травень, червень та липень 2001 року.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання у касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено, у зв’язку з чим рішення суду попередньої інстанції визнається законним і обґрунтованим, а підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді О.М. Нечитайло
А.О. Рибченко
О.А. Сергейчук
М.О. Федоров