№ справи:121/4375/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження:22-ц/190/6211/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Хмарук Н.С.
суддів:Сінані О.М., Рошка М.В.,
при секретарі:Усеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа Служба по справам дітей Ялтинської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку та способу участі у його вихованні та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення додаткових витрат,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8
на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа Служба по справам дітей Ялтинської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку та способу участі у його вихованні відмовлено. Зустрічна позовна заява ОСОБА_7 задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 25 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову ОСОБА_6, в решті рішення просила залишити без змін, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність доказів перешкод з боку ОСОБА_7 в спілкуванні ОСОБА_6 зі своїм сином, та не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_10, пояснення представника Служби по справам дітей Ялтинської міської ради та заперечення ОСОБА_7 до позовної заяви, в яких вона особисто вказувала, що в будинок ОСОБА_6 не пускає.
Оскільки рішення суду не оскаржується в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7, колегія суддів, виходячи з принципу диспозитивності, не входить в обговорення правильності цих висновків суду, тому в цій частині рішення не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що він не довів у встановленому законом порядку факт дійсного (реального) ухилення ОСОБА_7 від виконання рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 20 квітня 2011 року, яким встановлено спосіб участі у вихованні дитини.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право
регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батька-
ми, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 157 СК України передбачено обов'язок батьків, котрі проживають окремо, брати участь у вихованні дитини і мають право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно із ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, після розірвання шлюбу між сторонами дитина залишилася проживати з відповідачкою. Рішенням органу опіки та піклування від 20.04.2011 року (а.с. 12) встановлено час та дні зустрічей батька з сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: в суботу з 10-00 години до 13-00 години та неділю з 10-00 години до 13-00 години в присутності матері дитини ОСОБА_7.
Згідно з ч. ч. 5,6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.
Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
На виконання вимоги Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2013 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради, виконуючи функції органу опіки та піклування, надав письмовий висновок від 27 листопада 2013 року щодо участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина (а.с. 177-179).
Згідно з даним висновком, на підставі вивчених обставин спору, особистих характеристик батьків, особистої схильності дитини до кожного з батьків, віку дитини, орган опіки та піклування вважає, що доцільно спілкування ОСОБА_6 із сином ОСОБА_9 два рази на тиждень у суботу та неділю з 10 години до 13 години в присутності матері дитини ОСОБА_7
Під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів, дослідивши даний висновок, який відповідно до вимог ЦПК України підлягає оцінці наряду з іншими доказами, дійшла висновку, що він не суперечить висновкам суду першої інстанції.
Як вбачається із позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_6 до суду є те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на те, що позивач не довів факт того, що відповідачка перешкоджає йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про безумовні підстави для скасування правильного по суті спору рішення суду, а тому не приймаються судовою колегією до уваги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Н.Хмарук О.Сінані М.Рошка