К/С № К-33641/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Шипуліної Т.М.
Нечитайла О.М.
Федорова М.О.
при секретарі Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Волинського А.В.
відповідача: Степаненко С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р.
у справі № 49/198-А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду м. Києва від 12.07.2006 р. позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 31.05.2006 р. № 000354233/0 в частині застосування штрафної санкції в сумі 196350,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податковою інспекцією неправомірно до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки частина прибутку господарських організацій, яка перераховується до бюджету згідно із вимогами Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-ІV, не визначена Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ як податок або збір (обов’язковий платіж). Позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ні позивачем, ні Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про виплату дивідендів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. постанову Господарського суду міста Києва від 12.07.2006 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено. Стягнуто з ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Державного бюджету України 1,70 грн. держмита за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ відносить до загальнодержавних податків дивіденди, що сплачуються до бюджету, а тому позивач, акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, зобов’язаний був сплачувати авансові внески до/або одночасно із виплатою дивідендів у відповідності до вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. Висновок суду першої інстанції про те, що такий платіж, як частина прибутку (доходу) господарських організацій, що сплачуються до бюджету, у статутних фондах яких є державна частка, не є податком чи збором, не відповідає ст.ст. 2, 4, п. 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2006 р. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: п. 1.9 ст. 1, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251, ст. 65 Закону України «Про Державний бюджету на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-ІV, ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, «Порядок і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50, ст.ст. 7, 10, 69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник акціонерної компанії в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив задовольнити її вимоги.
ДПІ у Печерському районі м. Києва у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та її представник в судовому засіданні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що актом перевірки №193/23-3/30401456 від 16.05.2006 р. про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «НАК «Украгролізінг» за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. при перевірці правильності нарахування та своєчасності сплати відрахувань до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу), отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік, передбаченого ст. 65 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік», зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач здійснював виплати частини прибутку до загального фонду бюджету (дивідендів) без попередньої або одночасної сплати авансового внеску з податку на прибуток у сумі 98175 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006р. № 000354233/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 205272,00 грн., у т.ч. 7435,00 грн. основного платежу та 197837,00 грн. штрафних санкцій, яке оспорюється позивачем в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 196350,00 грн., визначених у відповідності до вимог п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 р. № 2285-IV на 2005 рік установлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 17 - 18, ст. 250) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Позиція суду першої інстанції стосовно того, що визначення податковою інспекцією такого внеску, як частина прибутку (доходу), що сплачувався до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є підприємство позивача, у якості податкового зобов’язання є порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є правильною.
Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки суду першої інстанції про помилковість позиції податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, викладеним Законом України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР у новій редакції (із подальшими змінами та доповненнями).
Податковий орган помилково ототожнив виплату емітентом корпоративних прав дивідендів своїм акціонерам (власникам) за власним рішенням про таку виплату, про що йдеться у вищезазначеній нормі Закону, зі сплатою господарськими організаціями, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) у відповідності з вимогами ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV. Приписи п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо обов’язку емітента корпоративних прав нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у встановленому порядку та розмірі одночасно із виплатою дивідендів, не поширюються на виплати господарськими організаціями частини прибутку у відповідності до вимог ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV, котрі здійснювалися без відповідних рішень емітента корпоративних прав.
У податкового органу не було правових підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов’язанням, та, відповідно, застосовувати до позивача штрафні санкції за здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу) на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII, викладеного Законом України від 18.02.1997 р. №77/97-ВР в новій редакції (із змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб’єктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка.
Згідно із п. 3 ст. 14 вказаного Закону прирівняними до податку на прибуток є зобов’язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не було підприємство позивача.
Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов’язком позивача, визначеним у п. 6 «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50, і такі дії не є підтвердженням того, що ці платежі є податками чи зборами (обов’язковими платежами), що встановлюються виключно законами про оподаткування.
Вказаний порядок розроблений на виконання вимог ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р. № 2285-ІVі його приписи щодо сплати платежу, передбаченого Законом про Державний бюджет, не визначають статусу такого платежу як податкового зобов’язання.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції визнає такими, що не відповідають вимогам Закону висновки суду апеляційної інстанції про те, що виплати позивача у відповідності до вимог ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» належать до виплат (дивідендів), які законом віднесені до загальнодержавних податків, встановлених законом України «Про систему оподаткування» і на які поширюються вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що позивач не належить до суб’єктів, які зазначені у п. 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», не було враховано, що виплати здійснювалися на виконання вимог ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», без рішення емітента корпоративних прав, мова про яке йдеться у п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а законна та обґрунтована постанова суду першої інстанції, помилково скасована, - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р. скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2006 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
Т.М. Шипуліна
О.М. Нечитайло
М.О. Федоров