К/С № К-20249/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Маринчак Н.Є.
Шипуліної Т.М.
за участю представників
позивача: Козуб В.А.
відповідача: Єсіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова
на постанову Господарського суду Харківської області від 09.02.2006 р.
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р.
у справі № АС-13/465-05
за позовом Підприємства «Харківська виправна колонія № 43» Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Харківської області від 09.02.2006 р., залишеною без змін Харківським апеляційним господарським судом від 18.04.2006 р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0003862310/0 від 06.12.2004р. Стягнуто з Державного бюджету на користь Підприємства «Харківська виправна колонія № 43» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат.
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 58, п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 5-7 Кодексу адміністративного судочинства України. Наголошує на тому, що суд розглянув позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, однак з цього самого спору та між цими ж сторонами є рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2005р. у справі № А-04/72-05 та ухвала Господарського суду Харківської області від 15.06.2005р. у справі № А-04/234-05. Зазначає про порушення судами вимог розділу 7 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 27, 28 цього ж Кодексу, Господарського процесуального кодексу України, також Закону України «Про плату за землю», наголошуючи на обов’язку позивача сплачувати земельний податок в силу відсутності законодавчих пільг, порушення ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягаєзадоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом планової документальної перевірки № 1188/23-086880885 від 06.12.2004р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004 р., на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0003862310/0 від 06.12.2004р. про визначення Підприємству «Харківська виправна трудова колонія № 43» (ідентифікаційний код 08680885) податкового зобов’язання із плати за землю у сумі 100932,12 грн. та штрафних санкцій у розмірі 98475,64грн., зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю». Це порушення, на думку податкової інспекції, полягало в тому, що Харківська виправна колонія № 43 згідно даних державного земельного кадастру від 20.06.2003р. має в своєму розпорядженні земельну ділянку, площею 33426 кв.м. Станом на 30.11.2004 р. Кабінетом Міністрів України не був затверджений перелік органів і установ виконання покарання із визначеним розміром земельних ділянок, які відповідно до ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» звільняються від сплати земельного податку, а тому, підприємство повинно було нарахувати земельний податок за 2004 рік на площу, зайняту виробничим сектором, у загальному розмірі 100932,13 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно даних державного земельного кадастру, виданих юридичній особі – землекористувачу (ідентифікаційний код ЄДРПОУ № 08564558), тобто Харківській виправній колонії № 43, яка є самостійним господарюючим суб’єктом, вона є землекористувачем виробничого сектору, площею 33426 кв.м.
Позивач – Підприємство «Харківська виправна колонія № 43» управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області є іншим господарюючим суб’єктом (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 08680885), яке не є суб’єктом плати за вказану земельну ділянку, землекористувачем якої є Харківська виправна колонія № 43 ідентифікаційний код ЄДРПОУ № 08564558.
Покладання на позивача обов’язку здійснювати плату за землю за земельну ділянку, яка згідно даних державного земельного кадастру перебуває у користуванні іншої юридичної особи, є таким, що не ґрунтується на приписах Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-XII.
Відповідно до ст. 15 вказаного закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З огляду на те, що земельна ділянка не передавалися у власність чи на праві користування позивачеві, документи, які б посвідчували таке право позивачеві не видавалися, позивач у спірний період не був суб’єктом плати за вказану земельну ділянку у розумінні ст. ст. 2, 5 Закону України "Про плату за землю", що свідчить про відсутність правових підстав у податкового органу для нарахування земельного податку за вказаною земельною ділянкою.
Оскільки позивач не був у спірний період суб’єктом плати за спірну земельну ділянку, суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, щодо обов’язку позивача сплатити земельний податок за спірний період.
Посилаючись на відсутність у судів процесуальних підстав розглядати даний позов у зв’язку з існуванням судових рішень по іншій справі, предметом яких є це ж саме спірне податкове повідомлення-рішення, податкова інспекція не враховує, що провадження в адміністративній справі у справі № АС-13/465-05 за даним позовом було відкрито 21.12.2005 р. за наслідками постановленої Харківським апеляційним господарським судом ухвали від 05.12.2005 р. у справі № АС-03/447-05, якою скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.12.2005 р. про закриття провадження у справі № АС-03/447-05, а справу направлено до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду. При цьому, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 05.12.2005 р. виходив з того, що у справі № А-04/72-05 предметом розгляду був той же самий спір про визнання недійсними податкове повідомлення-рішення № 0003862310/0 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 06.12.2004р., який розглядався між тими ж самими сторонами, що й по даній справі, але підстави для визнання спірного повідомлення-рішення інші, які не розглядалися господарським судом при вирішенні справи № А-04/72-05.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 09.02.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна