ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2013 р. Справа № 922/3659/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Ніколаєва О.В., дов. №114від 25.11.2013 року
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3609 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі №922/3659/13
за позовом Харківський національний медичний університет, м. Харків,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,
про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Харківський національний медичний університет звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, заборгованості у вигляді неустойки за користування майном в сумі 134 2010,98 грн., відшкодування комунальних послуг у розмірі 10 863,39 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі №922/3659/13 (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Харківського національного медичного університету 134210,98 грн. неустойки за користування майном та 2684,22 грн. витрат по сплаті судового збору. Вирішено видати наказ після набрання рішенням законної сили. В частині позовних вимог про відшкодування комунальних послуг у розмірі 10863,39 грн. відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі №922/3659/13 в частині відмови у стягненні заборгованості з ФОП ОСОБА_2 щодо відшкодування комунальних послуг у розмірі 10863,39 грн. за період з листопада 2012 року по червень 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Харківського національного медичного університету. Судовий збір за подачу позовної заяви до господарського суду Харківської області у розмірі 217,27 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн. стягнути з ФОП ОСОБА_2
Апеляційну скаргу ообгрунтовує тим, що відповідач в порушення умов пункту 6.8 договору оренди №36 від 31.12.2003 року не уклав договори на експлуатаційні витрати та комунальні послуги із відповідними організаціями, у зв"язку з чим позивач, який як власник орендованого приміщення здійснив експлуатаційні та комунальні витрати щодо зазначеного приміщення, поніс збитки в розмірі 10863,39 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 11.12.2013 року на 12:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2013 року підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання 11.12.2013 року не з"явився.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 року, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, оформлена відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуального документу сторонам судового процесу, в тому числі відповідачу.
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.12.2003 року між Державним підприємством "Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань" було укладено договір оренди № 36 із Дочірнім підприємством "Укртек" про тимчасове, платне користування (оренду) нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,17 кв.м. терміном дії до 31.12.2010 р.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до договору уступки майнових прав орендатора від 01.10.2005 р. №10/012 ДП "Укртек" передав свої права та обов'язки орендатора Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2
У зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання "Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань" до Харківського державного медичного університету на правах структурного підрозділу, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №189-0 від 12.10.2006 року, а також у зв'язку з наданням Харківському державному медичному університету статусу національного, який надалі іменовано Харківським національним медичним університетом відповідно до Указу Президента України № 1135/2007 від 22.11.2007 р. та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 784 від 05.12.2007 р., тому саме Харківський національний медичний університет (далі - ХНМУ) є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків орендодавця.
Таким чином, як вірно встановив місцевий господарський суд, між позивачем та відповідачем склалися договірні зобов'язання, відповідно до яких на відповідача було покладено зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати за оренду майна.
Так, договором оренди № 36 від 31.12.2003 року у п. 6.2. передбачено обов'язок орендаря, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість, що утворилась з жовтня 2008 року по червень 2013 року, у розмірі: 434213,96 грн., що підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області: від 23.09.2009 р. по справі № 62/107-09 (на користь університету було стягнуто заборгованість у сумі 47463,98 грн. за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року); від 18.08.2010 р. по справі № 53/07-10 (на користь університету було стягнуто заборгованість у сумі 57188,08 грн. за період з липня 2009 р. по лютий 2010 р.); від 03.08.2011 р. по справі № 5023/4927/11 (на користь університету було стягнуто заборгованість у сумі 60249,47 грн. за період з березня 2010 року по січень 2011 р.); від 16.11.2011 р. по справі № 5023/7821/11 (на користь університету було стягнуто заборгованість у розмірі 124238,06 грн. за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2011р.); від 08.04.2013 р. по справі №922/538/13-г (на користь університету було стягнуто заборгованість у сумі 101 603,50 грн. за період з 01 травня 2012 р. по 31 жовтня 2012 року).
У зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати та комунальних витрат позивачу, було достроково розірвано договір оренди № 36 віл 31.12.2003 р. та зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити приміщення та повернути Харківському національному університету по акту прийому передачі державне майно, передане їй по зазначеному договору оренди № 36 від 31.12.2004 р. - рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2010 р. по справі №59/134-10 яке набрало законної сили.
Вказаними рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2010 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. визнано, що договір оренди № 36 від 31.12.2003 р. розірвано з 07 квітня 2010 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. по справі № 5023/1339/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р., вирішено витребувати у ФОП ОСОБА_2 з незаконного володіння нежиле приміщення, повернути його Харківському національному університету та виселити ФОП ОСОБА_2 з нежилого приміщення.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Також відповідно до ч. 2-3 статті 13 Закону України № 2453 -VI "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
При цьому, відповідачем до теперішнього часу не звільнено нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,17 кв.м., передане в тимчасове користування по договору оренди № 36 від 31.12.2003 р. та не підписано відповідний акт прийому-передачі. Враховуючи те, що відповідач не повернув орендоване приміщення позивачем нараховано неустойку за період з 01.11.2012 р. по 30.06.2013 р. у розмірі 134 210,98 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, котрий було обумовлено договором.
Відповідно до п.10.1. договору оренди сторони погодили, що за невиконання та неналежне виконання зобов'язань згідно договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України.
У разі невиконання зобов'язання щодо повернення речі, відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, рішеннями господарського суду у справах №62/107-09, №53/07-10, №5023/4927/11, №5023/7821/11, №922/538/13-г, №59/134-10, №5023/1339/12, встановлено наступні обставини: ФОП ОСОБА_2 (відповідач), продовжує користуватися орендованим майном після розірвання договору оренди № 36 від 31.12.2003 р., тобто відповідач зобов'язаний сплачувати неустойку за користування майном у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка за користування майном ФОП ОСОБА_2 за час прострочення повернення орендованого майна відповідно договору оренди 36 від 31.12.2003 р. у період з 01.11.2012 р. по 30.06.2013 р. складає: неустойка за користування майном 134 210,98 грн., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за комунальні послуги у розмірі 10 863,39 грн. за період з листопада 2012 року по червень 2013 року.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Однак, позивач, пред"являючи позов у вказаній частині, не довів конкретного розміру експлуатаційних та комунальних витрат, які він сплатив за відповідача, оскільки з наданих позивачем в обгрунтування цієї частини позову платіжних документів (копій: актів здачі-приймання наданих послуг водопостачання; актів звірки здачі-приймання теплової енергії та розрахунків на її використання, актів звірки "Харківводоканал"; актів здачі-приймання наданих послуг водовідведення; платіжних доручень за сплату водовідведення; платіжних доручень за сплату теплоенергії; платіжних доручень за сплату водопостачання) (а.с.79-149) неможливо встановити суму, сплачену позивачем за комунальне обслуговування саме приміщення, орендованого ОСОБА_2
А тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову.
Позивач апеляційну скаргу ообгрунтовує тим, що відповідач в порушення умов пункту 6.8 договору оренди №36 від 31.12.2003 року не уклав договори на експлуатаційні витрати та комунальні послуги із відповідними організаціями, у зв"язку з чим позивач, який як власник орендованого приміщення здійснив експлуатаційні та комунальні витрати щодо утримання зазначеного приміщення, поніс збитки в розмірі 10863,39 грн.
Однак, яв же зазначалося вище, позивач не довів належними та допустимими доказами розміру позовних вимог у вказаній частині, що унеможливлює їх задоволення .
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі №922/3659/13 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 13.12.2013 року
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.